05 вересня 2013 року Справа № 9104/26143/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2011 року у справі за позовом Берегівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття,-
16.03.2011 року Берегівський міськрайонний центр зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої виплати з безробіття в сумі 5424,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 20.03.2000 року №1533-ІІІ відповідачу - ОСОБА_2 30.10.2008 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Проте відповідач з 15.10.2008 року був зареєстрованим у ВАТ «Берегівське автотранспортне підприємство 12137». Внаслідок цього відповідачу безпідставно нараховано і виплачено допомогу по безробіттю у сумі 5424 грн. 21 коп. за період з 30.10.2008 року по 24.10.2009 року. Станом на 16.03.2010 року, відповідач, добровільно, кошти не сплатив, хоча неодноразово повідомлявся щодо необхідності повернення коштів.
Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2011 позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ОСОБА_1, який просить скасувати дану постанову та направити справу на новий розгляд.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в період перебування на обліку в Іваничівському районному центрі зайнятості не працював на ВАТ «Берегівське автотранспортне підприємство 12137» та не отримував там заробітної плати.
Окрім цього апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу частково задовольнити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд першої інстанції встановив і цього не заперечують сторони, що 23.10.2008 року ОСОБА_1 зареєструвався в Берегівському районному центрі зайнятості та в цей день останньому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Згідно до акту № 64 від 09.12.2009 року Берегівського міськрайонного центру зайнятості розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення вбачається, що безробітний ОСОБА_1 не повідомив відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення, а саме: факт того, що він зареєстрований у ВАТ «Берегівське автотранспортне підприємство 12137».
Твердження апелянта про те, що він не укладав трудовий договір з ВАТ «Берегівське автотранспортне підприємство 12137» спростовується наказом по даному підприємству від 21.10.2008 року за №96-к за яким ОСОБА_1 на опалювальний період слюсарем-оператором з 15.10.2008 року і підставою до цього послужила заява останнього.
Тому, вірним є висновок позивача, що ОСОБА_1 не мав правових підстав на отримання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю, призначеної у зв'язку з наданням такого статусу.
Відповідно до п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи неподання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.
Пунктом 12 вказаного Порядку визначено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Надання ОСОБА_1 статусу безробітного з 30.10.2008 року є доказом дотримання ним усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.
Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що за час перебування на обліку в Берегівському районному центрі зайнятості за період з 30.10.2008 року по 24.10.2009 року (припинено виплату) відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 5424,21 грн., будучи працевлаштованим.
Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком позивача, що на момент звернення до центру зайнятості та надання статусу безробітного ОСОБА_1 приховав той факт, що він був зайнятою особою - зареєстрованим на ВАТ «Берегівське автотранспортне підприємство 12137» з 15.10.2008 року.
Статтею 2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-12 передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Одночасно ч. 3 ст. 36 Закону України від 20.03.2000 року №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до аб.1 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Також відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307 від 20.11.2000р., якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Добровільно суму отриманої допомоги відповідач ( наказ від 17.03.2010 року №17) не повернув, тому спір виник щодо відшкодування допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої відповідачу в період державної реєстрації фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який не оспорює сторона апелянта, відповідач отримав виплату з безробіття за період з 30.10.2008 року по 24.10.2009 року у розмірі 5424,21 грн.
Отже кошти в розмірі 5424,21 грн. сплачені Берегівським районним центром зайнятості ОСОБА_1 по допомозі з безробіття підлягають стягненню на користь позивача.
Щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом, то необхідно погодитись з думкою позивача, що такий пропущений з поважних причин, оскільки з даним позовом Берегівський районний центр зайнятості тричі звертався в суд, починаючи з 28.04.2010 року.
При цьому, подані позови не знаходило свого вирішення в суді протягом дев»яти місяців, а тому суд першої інстанції підставно звернув на це увагу та поновив строк звернення до суду з даним позовом.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального права. Щодо судових витрат, то необхідно вказати, що за приписами ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Проте, відповідно до приписів ч.2 ст.18 КАС України дана категорія справ за предметною підсудністю належить до розгляду окружним адміністративним судам, а тому дана постанова суду прийнята в порушення положень процесуального права і таку слід скасувати та прийняти нову.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2011 року у справі №2а-208/11 та прийняти нову постанову
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Берегівського міськрайонного центру зайнятості кошти в сумі 5424 ( п'ять тисяч чотириста двадцять чотири гривні) 21 копійку.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: І.О.Яворський
Р.Б.Хобор