Справа: № 810/1116/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
03 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 № 0000602301 і від 05.11.2012 № 0000612301.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, жовтні 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.01.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «УК «Транссервіс», за результатом якої складено Акт від 17.10.2012 № 381/22-02/24223561 (далі - Акт перевірки).
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0000612301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 225677,00 грн., з них 225677,00 грн. за основним платежем і 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0000602301, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 195371,00 грн.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу № 0407/1 від 04.07.2011, ТОВ «Алмаз» придбавало у ТОВ «УК Транссервіс» піддони з метою подальшого їх експорту.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Алмаз» і ТОВ «УК Транссервіс» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу № 0407/1 від 04.07.2011 (том І, а.с. 25-26); податкових накладних (том ІІ, а.с. 27 - 46); видаткових накладних (том І, а.с. 47 - 71); оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 (замовлення, контрагенти: ТОВ « за ІІ півріччя 2011 року (том ІІ, а.с. 31-32); оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 (контрагенти, замовлення: «УК Транссервіс») за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 (том І, а.с. 173);
З метою підтвердження факту оплати придбаних піддонів позивачем надано суду копії банківських виписок (том І, а.с. 174-199).
Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента так і документи бухгалтерського обліку в яких відображена дана операція.
Крім того, на підтвердження товарності даної операції позивачем також надано суду належним чином засвідчені копії інвойсів на виконання контрактів між ТОВ «Алмаз» і Nexforum - Interhandel e.K. (Німеччина), RIPAL BVBA (Бельгія), Kloek Pallets Kampen B.V. (Нідерланди) та митних декларацій (том І, а.с. 72-131), які підтверджують факт подальшої реалізації даних товарів.
У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «УК Транссервіс» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Алмаз» і ТОВ «УК Транссервіс».
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «УК Транссервіс» правочину на підставі розгляду матеріалів іншої перевірки, яка здійснена податковим органом, і в якій досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «УК Транссервіс» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом.
Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні тощо.
У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача відносно того, що на момент перевірки позивачем не були надані первинні бухгалтерські документи, які дають право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки вказані твердження не відповідають змісту Акта перевірки на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Зокрема, як вбачається з Акта перевірки (сторінка 7) саме в результаті перевірки тих документів, які надавались позивачем податковому органу відповідач дійшов наведених висновків. Будь-які посилання на ту обставину, що позивачем на момент проведення перевірки не надано документів первинного бухгалтерського обліку і тому податковий орган донараховує податкові зобов'язання та зменшує суму від'ємного значення суми податку на додану вартість та надання цій обставині нормативно-правової оцінки вказаний Акт не містить.
У свою чергу, представник позивача пояснив суду, що дійсно певні документи первинного бухгалтерського обліку були втрачені позивачем. У зв'язку з цим, до Вишневого МВМ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС в Київській області з письмовою заявою звернувся гр. ОСОБА_5, з проханням щодо розшуку його документів: 1) прибуткові накладні, 2) видаткові накладні, 3) податкові накладні, 4) договори постачальника, 5) договори покупки, 6) товарно-транспортні накладні на піддони дерев'яні фірм «Кваліта», «ТД Промторгсоюз», «УК Транссервіс», які він втратив з власної необережності. Вказані документи як знайдені до Вишневого МВМ не надходили.
Постановою від 19.02.2012 відмовлено у порушенні кримінальної справи.
Про дані обставини також зазначає податковий орган в Акті перевірки, а документи відновлені підприємством шляхом звернення до митного органу, якому вони надавались.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в ході проведення перевірки відповідачем не було враховано тієї обставини, що підприємством у січні 2012 року було здійснено повернення товару на загальну суму 788869,62 грн., що підтверджується даними податкових накладних (том ІІ, а.с. 16-27), які надані позивачем суду, і відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року, який отримано Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області згідно зі штампом 17.02.2012. Операції по поверненню товару на суму 788869,62 грн. також відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за січень 2012 року (том ІІ, а.с. 30) та в журналі-ордері і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 01.07.2011 - 31.01.2012 (том ІІ, а.с. 28-29).
Таким чином, дані податкового органу, викладені в Акті перевірки відрізняються від фактичних даних позивача, з огляду на те, що позивачем було відображено зазначену операцію в бухгалтерському та податковому обліку з урахуванням факту повернення товару на загальну суму 788869,62 грн.
На запит Київського апеляційного адміністративного суду, ТОВ «Алмаз» на підтвердження реальності товарності угод укладених між контрагентом та позивачем надано також належним чином завірені копії платіжних доручень за період з 01.09.2011 року по 20.12.2011 рік, з яких вбачається оплата останнім наданих послуг згідно договору № 0407/1 від 04.07.2011 року.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «УК Транссервіс», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «УК Транссервіс» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «УК Транссервіс», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «УК Транссервіс» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.
За таких умов, витрати ТОВ «Алмаз» на підставі договору з ТОВ «УК Транссервіс» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у ДПІ в Києво-Святошинському районі Київської області ДПС були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а відтак, і для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 № 0000612301 і від 05.11.2012 № 000060231.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Л.П. Борисюк
Я.М. Собків
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.