Справа: № 2а-430/10 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
05 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Кузьменка В.В.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2013 року у справі за заявою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення,-
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2013 року у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заявник звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його заяву.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 КАС України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходиться виконавчий лист Деснянського районного суду м. Чернігова № 2-а-430/10 від 29 листопада 2012 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради нарахувати і виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу за 2009 рік у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993року № 3551-ХІІ, з урахуванням виплачених сум.
11 грудня 2012 року державним виконавцем на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам до відома та виконання.
Згідно листа № 12-07/300 від 09 січня 2013 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради повідомило про часткове виконання рішення суду щодо здійснення перерахунку, згідно якого стягувану належить до виплати 3 554, 00 грн.
Таким чином рішення суду виконано частково в частині нарахування коштів в сумі 3 554, 00 грн., але виплата не здійснена в зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, оскільки Державним бюджетом України на 2013 рік видатки на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян Міністерству соціальної політики України, як головному розпоряднику бюджетних коштів не передбачено.
Апелянт посилається на те, що застосувати до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначити новий строк для виконання державний виконавець не має можливості оскільки боржник позбавлений права розпоряджатися коштами на рахунку пов'язаних з виконанням рішень судів про виплату вищезазначеної допомоги, як таких, що не враховані Державним бюджетом України. Внаслідок чого державний виконавець не отримує право організовувати виконання рішення суду без участі боржника.
В той же час, державний виконавець позбавлений можливості самому організувати виконання рішення без участі боржника у зв'язку з формулюванням рішення зобов'язання «виплатити», тоді як застосування вимоги «стягнути» дозволить виконати рішення.
Між тим, колегія суддів з доводами апелянта не погоджується, оскільки заявник, як на підставу неможливості виконання рішення суду, посилається на відсутність коштів на рахунку боржника.
Проте, заявником не надано суду відповідних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
Крім того, під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.
Тобто, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.
Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Апелянтом не надано доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання постанови
Відповідно до преамбули Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» було зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність заяви боржника про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Отже, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Кузьменко В. В.