27 серпня 2013 року Справа № 9104/137304/11
Львівський апеляційний адміністративний суду в складі колегії суддів:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святнецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та здійснити виплату недоплачених коштів, -
23 лютого 2011 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі меншому, ніж встановлено ч. 4 ст. 54, ст. 50 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити державну пенсію в розмірі не нижче 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність,та додаткову пенсію у відповідності до вимог ч.4 ст. 54, ст. 50 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно ст.50 п.1, ст. 54 п.4. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплачувати позивачу недоотримані суми пенсії згідно ст.ст. 49, 50, 53, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 13.12.2010 року, з урахуванням проведених виплат. Постанову звернено до негайного виконання.
Не погоджуючись з даною постановою її оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказує, що позивачу вірно обчислено розмір пенсій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року . Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.02.2011 року (а.с.5), довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 097567 (а.с.9) та листа управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області (а.с.3) позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності як інвалід І групи інвалідності по ЧАЕС, починаючи з 13 грудня 2010 року. У період з 13 вересня 1991 року по 12 грудня 2010 року позивач одержував пенсію за віком.
На звернення позивача про проведення перерахунку державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ відповідачем у такому відмовлено.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Суд правильно виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами першої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів першої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 13 грудня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.
Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Вирішуючи питання про базову величину, з якої повинен обчислюватися розмір пенсій, судом першої інстанції правильно враховано відсутність у законодавстві інших правил визначення розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому врахування положень останнього при ухваленні рішення є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2011 року у справі № 2-а-1107/11 - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький