05 вересня 2013 р. Справа № 9104/2861/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.
з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у справі за позовом підприємства «Спецбуд-УТОГ» Львівської обласної організації Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
Підприємство «Спецбуд-УТОГ» Львівської обласної організації Українського товариства глухих звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31..2011 року №0001052320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 207240 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом було необґрунтовано збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по господарських операціях підприємства «Спецбуд-УТОГ» Львівської обласної організації УТОГ з контрагентами ПП «Вілмат-Електрик», «Іртас», ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Віалекс». На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні зареєстровані платником податку на додану вартість. Податковий кредит сформований відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, що в наступному були використані в господарській діяльності товариства. При цьому, сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в ході перевірки підприємства встановлено нікчемність господарських операцій останнього з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, з ПП «Вілмат-Електрик», «Іртас», ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Віалекс». При цьому у контрагентів позивача виявлено відсутність виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, що, думку відповідача, вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підприємство «Спецбуд-УТОГ» Львівської обласної організації Українського товариства глухих 18.06.2002 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 29.03.2004 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова та було платником податку на додану вартість.
Працівниками ДПІ у Личаківському районі м. Львова в період 31.01.2011 року по 04.03.2011 року проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.
22.03.2011 року за результатами перевірки складено акт перевірки №188/23-2/32052945 яким встановлено порушення підприємством вимог п. 1.3., п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.2.4. п.7.2. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 165792 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом 31.03.2011 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення №0001052320 від 31.03.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 207240 грн., з яких 165792 грн. - основного платежу та 41448 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки відповідача ґрунтуються на неможливості фактичного здійснення контрагентами позивача господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення контрагентами позивача ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених зазначеними контрагентами з постачальниками та покупцями; відсутність у контрагентів позивача об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначені порушення відповідач обґрунтував тим, що позивачем протиправно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з такими контрагентами позивача, як ПП «Вілмат-Електрик», яке уклало з позивачем договір №02/06-08 від 02.06.2008 р. на виконання підрядних робіт, договір №31/07-08 від 31.07.2008 р. на виконання підрядних робіт, договір №12-01/2009 від 12.01.2009 р. на виконання підрядних робіт, договір №27/10/2009 від 12.10.2009 р. на виконання робіт з будівництва, а також надало позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні; ТОВ «Іртас», яке уклало з позивачем договір субпідряду №01/10-В від 12.02.2010 р. на виконання робіт з будівництва, договір №1/06-10 від 01.06.2010 р. на виконання ремонтних робіт, договір №1/06-10 від 01.06.2010 р. на виконання ремонтних робіт приміщення, договір №02/10/т від 10.02.2010 р. на виконання підрядних робіт, а також надало позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні; ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг», яке за перевіряємий період не укладало з позивачем договорів, проте, надало позивачу накладні на поставку товару та податкові накладні; ПП «Львівкомфортгруп-К», яке за перевіряємий період не укладало з позивачем договорів, проте, надало позивачу накладні на поставку товару та податкові накладні, а також уклало договір від 01.01.2010 р. з ТОВ «Екопласт-Львів» про відступлення права вимоги до позивача; ПП «Екопласт-Львів», яке уклало з позивачем договір №21/06 від 21.06.2010 р. на постачання обладнання, договір від 01.06.2010 р. на постачання товару; ПП «Віалекс», яке уклало догововір від 01.03.2010 р. з ТОВ «Іртас» про відступлення права вимоги до позивача.
При цьому в акті перевірки зазначено, що відповідач не визнає суми податку на додану вартість, віднесені позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період з вищевказаними контрагентами, тому що ПП «Вілмат-Електрик» не має основних засобів, кількість працюючих працівників на час взаємовідносин з позивачем становила 1, підприємство не подавало податкових декларацій з податку на прибуток, підприємство визнано банкрутом 06.05.2010 р., державна реєстрація підприємства скасована 21.07.2010 року.
Стосовно ТзОВ «Іртас» в акті перевірки зазначено, що у товариства відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між зазначеним товариством та підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).
Щодо ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг»в акті перевірки вказано, що при поставці позивачу товарів встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, у підприємства відсутні основні засоби, кількість працюючих 2 чоловіки, згідно інформаційних баз даних ДПА у Львівській області підприємством не подано декларацію з податку на прибуток за 2009 рік.
Відносно ПП «Львівкомфортгруп-К» відповідачем в акті перевірки зазначено, що чисельність працівників у підприємства за грудень 2009 р. відсутня, що, на думку, відповідача свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів, також відповідачем зазначено, що у підприємства не має матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення останнім господарської діяльності. В акті перевірки щодо ТзОВ «Екопласт-Львів» зазначено, місцезнаходження посадових осіб невідоме, у товариства відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної діяльності підприємства, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між товариством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).
Також, відповідачем в акті перевірки вказано, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області розслідується кримінальна справа №179-0467 від 01.11.2010 р., яка порушена відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України та посібництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами підприємства «Гарант» ЛООУТГ, ТОВ «НВП «Дівері», ПП «Тарпія Захід» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП «Гарант» ЛООУТГ, ТОВ «НВП «Дівері», ПП «Тарпія Захід» за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Як зазначає відповідач в акті перевірки, економічним результатом документального оформлення удаваних фінансово-господарських операцій стало незаконне формування податкового кредиту у підприємств-контрагентів, що надавало їм, на думку відповідача, змогу умисно ухилятися від сплати податку на додану вартість, тобто, як стверджує відповідач, для досягнення поставленої злочинної мети в органах державної влади було придбано і перереєстровано ряд підприємств, в тому числі, і ТОВ «Екопласт-Львів».
Щодо ПП «Будівельна фірма «Віалекс» відповідачем в акті перевірки зазначено, що у підприємства відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспотрні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної та ліцензійної діяльності підприємства, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між зазначеним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг). Таким чином, на думку відповідача, ПП «Будівельна фірма «Віалекс» відобразило господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.
Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Висновок ДПІ у Личаківському районі м. Львова відносно неправомірного формування позивачем податкового кредиту з покликанням на порушення кримінальної справи не може бути прийнято судом до уваги, оскільки приписи ч.4 ст.72 КАС України стосуються вироку або постанови суду.
Щодо посилань відповідача у акті перевірки та запереченнях на позов на відсутність об'єкту оподаткування у контрагентів позивача, то суд першої інстанції вірно зазначає, що законодавство України, яке було чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Також відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, на що посилається відповідач, при наявності інших, передбачених Законом України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, документів, які повністю підтверджують отримання позивачем послуг по придбанню товарів та підрядних робіт, не спростовує факту здійснення господарських операцій.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, товарно- транспортна накладна є єдиним документом для всіх учасників транспортного процесу. Це юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт. Основне призначення даного документа, забезпечення документального підтвердження факту надання транспортних та експедиційних послуг. Відсутність даного документу не дає підстави стверджувати про відсутність господарської операції з придбання товарів вцілому.
У даному випадку транспортні послуги були включені в ціну послуг по придбанню підрядних робіт та товарів. Це підтверджується тим, що позивач не відносив до складу валових витрат вартості транспортних послуг.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
При цьому, згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
На момент вчинення господарських операцій підприємством «Спецбуд-УТОГ» Львівської обласної організації УТОГ з ПП «Вілмат-Електрик», «Іртас», ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Віалекс» відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.
Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платниками податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарські операції вчинені підприємством «Спецбуд-УТОГ» Львівської обласної організації УТОГ з контрагентами ПП «Вілмат-Електрик», «Іртас», ПП «Торгівельна компанія «Бізнесхолдинг», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Віалекс» підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.
Окрім цього суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на нікчемність господарських операцій, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача або його контрагентів на час укладання правочинів була обмежена рішенням будь-якого суду. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання правочинів, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у справі №2а-4374/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
І.О.Яворський
Повний текст виготовлено 06.09.2013р.