27 серпня 2013 року Справа № 9104/50699/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Довгополова О.М.,
суддів - Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 4, -
29 квітня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом, яким просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 4 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, за період з 01 вересня 2010 року відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період до 28.10.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі віднесеній до категорії 4 в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29 жовтня 2010 року з урахуванням проведених виплат та з послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати. Постанову звернено до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову в цій частині скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що додаткова пенсія була виплачена позивачу відповідно до чинного на той час законодавства в межах бюджетних асигнувань. Крім того, суд не врахував положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 4 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст. 51 зазначеного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
Однак позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 вересня 2010 року по 28 жовтня 2010 року.
Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 29 жовтня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2011 року у справі № 2а-2268/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 4, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ О.М. Довгополов
СУДДІ Р.Й. Коваль
В.В. Святецький