27 серпня 2013 року Справа № 9104/50129/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Довгополова О.М.,
суддів - Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, додаткову пенсію та доплату до пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
28 жовтня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом, яким просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», доплати до державної пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 4 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28 жовтня 2009 року по 28 жовтня 2010 року в сумі 12808,10 грн. та надалі продовжувати нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни, доплату до державної пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 4.
Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 28 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача по відношенню до перерахунку виплати в повному обсязі соціальної допомоги як дитині війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та доплати позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату позивачу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплачувати позивачу як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 28 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову в цій частині скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підвищення до пенсії як дитині війни, додаткова пенсія та доплата до пенсії були виплачені позивачу відповідно до чинного на той час законодавства в межах бюджетних асигнувань. Крім того, суд не врахував положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Позивач є дитиною війни, непрацюючим пенсіонером, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, отримує пенсію за віком, доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 4 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст. 39, 51 зазначеного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
Однак позивачу доплата до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5,20 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 28 жовтня 2009 року по 28 квітня 2010 року.
Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 28 квітня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, доплати до державної пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до категорії 4 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна виплата є щомісячною надбавкою до пенсії, а не підвищенням пенсії, як про це зазначено у статті 6 Закону № 2195, що має наслідком зміну постанови в цій частині.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-573/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, додаткову пенсію та доплату до пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - змінити, замінивши «щомісячну надбавку до пенсії» на «підвищення до пенсії».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький