Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.
09 вересня 2013 року справа №2а/0570/16206/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бадахової Т.П.
суддів: Старосуда М.І., Ханової Р.Ф.
при секретарі судового засідання: Овчаренко М.Б.
за участю сторін:
від позивача: Воронін С.В., Рабасса-Скрябіна Н.В., Костюкова І.В.,
Гречановська С.Д. за довір.,
від відповідачів: Радченко А.В., Штангрет О.М., Завгородній Ю.М.,
Чобан Г.В., Пальчик В.О. за довір.,
від прокуратури: Вартанова О.М. за посвідченням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі №2а/0570/16206/2012 за позовом Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області, за участю прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000141550/10917/10/15-17/5-1 від 09 липня 2012 року, стягнення з Державного бюджету України 1275262517,00 грн.,
У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області, за участю прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000141550/10917/10/15-17/5-1 від 09 липня 2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 1275262517,00 (один мільярд двісті сімдесят п'ять мільйонів двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 318815629,25 (триста вісімнадцять мільйонів вісімсот п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн., стягнення з Державного бюджету України 1275262517,00 грн.
Постановою суду першої інстанції від 26 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, визнано недійсними податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року №0000141550/10917/10/15-17/5-1 про зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 1275262517,00 (один мільярд двісті сімдесят п'ять мільйонів двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 318815629,25 (триста вісімнадцять мільйонів вісімсот п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн., 25 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України оскаржила його в апеляційному порядку і просила апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у ході проведеної перевірки, позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення сформованого за рахунок отриманих товарно-матеріальних цінностей протягом червня-грудня 2011 року, січня-лютого 2012 року у загальній сумі ПДВ 1275262517 грн. Згідно наданих до перевірки документів (платіжні доручення) не є можливим встановити факт проведення оплати сум ПДВ по залишку від'ємного значення, сформованого по операціях за період з червня 2011 року по лютий 2012 року, та встановити факт участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
19 березня 2012 позивач подав до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, у р.24 якої визначив суму від'ємного значення різниці поточного (звітного) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 886543059,00 грн. (т.14 а.с.94). Відповідно, у декларації з ПДВ за березень 2012 року від 19 квітня 2012 року, у р. 23.1 позивач вказав, що сума у розмірі 1275262517,00 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку (т.1 а.с.98). Також зазначена сума бюджетного відшкодування відображена у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, що є додатком 4 до декларації з ПДВ за березень 2012 року. (т.1 а.с.103). Декларація та додатки до неї відповідають вимогам порядку їх складання.
Сума бюджетного відшкодування складається із частини залишку від'ємного значення: за червень 2011 року - 67158341 грн.; за липень 2011 року 64265946 грн.; за серпень 2011 року - 50151896 грн.; за вересень 2011 року - 110999765 грн.; за жовтень 2011 року - 167097219 грн.; за листопад 2011 року - 150704001 грн.; за грудень 2011 року - 5188658 грн.; за січень 2012 року - 270977533 грн.; за лютий 2012 року - 388719458 грн.
З 23 травня по 13 червня 2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на розрахунковий рахунок за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 червня 2011 року по 31 березня 2012 року, за наслідками якої складено акт від 19 червня 2012 року №186/15-17/5-1-24068988 (т.1, а.с.12).
Перевіркою було встановлено, порушення позивачем пп. 14.1.18, пп. 14.1.181, п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.198.3 ст.198, п.200.4, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, по декларації з ПДВ за березень 2012 року (т.1 а.с.38).
За висновками акту перевірки під час розгляду справи судом першої інстанції та впродовж апеляційного розгляду, податковий орган посилався на те, що надані до перевірки платіжні доручення не утримують в собі інформації про період отримання товару за який здійснюється оплата.
На підставі висновків акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141550/10917/10/15-17/5-1 від 09 липня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по декларації за березень 2012 року у розмірі 1275262517,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318815629,25 грн. (т.1 а.с.11).
Щодо порушення, на думку апелянта, позивачем п.200.4, п.200.14 ст.200ПК України, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до п.200.4, п.200.14 ст.200 ПК бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» було укладено договір від 27 грудня 2005 року №2005-108пст-ДМКД/25-2282-01, відповідно до якого ПАТ «ДМКД» здійснює поставку металопродукції, а Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» зобов'язана здійснити оплату за отриманий товар.
Також, між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» було укладено договір від 22.03.2006 року №2006-019пст-0108/1051 відповідно до якого, ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» здійснює поставку металопродукції, а Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» зобов'язана здійснити оплату за отриманий товар.
За умовами обох вищевказаних договорів (п.6.1) розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару та у вигляді попередньої оплати (т.10. а.с., а.с.116, 151).
Факт оплати за вищезазначеними договорами у лютому 2012 року за отриману металопродукцію на загальну суму 76521575103,02 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1275262517,17 грн., повністю підтверджений: актом перевірки, платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, в яких в реквізиті «призначення платежу» зазначаються реквізити договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей, регістрами бухгалтерського обліку, зворотно-сальдовою відомістю, головною книгою, актами звірок розрахунків між позивачем та його контрагентами станом на кожне перше число місяця, починаючи з 1 квітня по 1 червня 2011 року, реєстрами виданих податкових накладних, податковими накладними, актами виконаних робіт. Під час апеляційного провадження, виходячи з наявності у позивача кредиторської заборгованості на 1 квітня 2011 року колегією судів досліджені первинні документи: рахунки-фактури, платіжні документи, податкові накладні, щодо повної сплати такої кредиторської заборгованості за квітень - травень 2011 року.
За результатами дослідження встановлено, що позивач здійснює погашення кредиторської заборгованості в порядку календарної (хронологічної) послідовності. Жодного факту вибіркової сплати з порушенням (пропуском) цього порядку актом перевірки та під час дослідження спірних операцій в судовому порядку не встановлено.
Погашена (сплачена) заборгованість позивача перед контрагентом у квітні, травні 2011 року починаючи з червня 2011 року у розрахунках не враховувалася.
Станом на 01.02.2012 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість за договорами на поставку металопродукції в сумі 12 027 707 727,37 грн. Протягом лютого 2012 року позивач здійснював перерахування коштів за отриману металопродукцію на загальну суму 7 6521 575 103,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 1275262517,17 грн.), що підтверджується наявністю платіжних доручень, в яких в реквізиті «Призначення платежу» зазначаються реквізити договорів на поставку.
На думку апелянта, неможливо встановити факт проведення позивачем оплат сум ПДВ по залишку від'ємного значення, сформованого по операціям за період з червня 2011 року по лютий 2012 року, а також факт участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів, оскільки в платіжних дорученнях позивачем вказано лише договори. Однак, з таким твердженням колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне:
Так, відповідно до пункту 2.3 Постанови Правління національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків у національній грошовій одиниці України в особливий період» від 23.12.2003 року, визначено, що платіжне доручення обов'язково має містити такі реквізити:
- номер, дату складання;
- назву платника (повну або скорочену, яка заявлена платником у картці із зразками підписів і відбитком печатки), ідентифікаційний код/номер, рахунок платника, банк платника, підписи платника, М.П.;
- назву отримувача, рахунок отримувача, ідентифікаційний код/номер;
- банк отримувача, код банку отримувача;
- суму словами та цифрами;
- призначення платежу.
Крім цього, відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, яка була затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22 реквізит платіжного доручення «Призначення платежу» заповнюється платником так, що надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за данні, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що діючим законодавством реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Додаткові дані, на конкретизації та переліку яких наполягає апелянт, не передбачені вимогами Інструкції. Визначення позивачем в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» реквізитів договорів відповідає вимогам Інструкції. Платіжні доручення відповідають вимогам Інструкції, пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346, за яким платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Факт здійснення позивачем оплати за отриману металопродукцію у лютому 2012 року надає право позивачу на заявлення суми накопиченого від'ємного значення з ПДВ за попередні податкові періоди до відшкодування на свій розрахунковий рахунок в березні 2012 року.
Інших порушень податкового законодавства щодо заявлення до відшкодування спірних сум податковим органом не наведено.
Крім цього, при проведенні судово-економічної експертизи № 354/12 (том. 10 арк. спр.187-195) призначеної судом першої інстанції, експерт також дійшов висновку про те, що первинними бухгалтерськими документами позивача підтверджено факт сплати сум податку на додану вартість частини від'ємного значення, сформованого по операціях за період з червня 2011 року по лютий 2012 року.
Колегія суддів зазначає що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням пунктів 1, 3, 8 ч. 3. ст. 2 КАС України. Оцінюючи спірні відносини необхідно виходити з балансу інтересів, а саме з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірних рішень має діяти пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (пункт 8 частини третьої статті 2 КАС України).
Приймаючи спірне рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм податкових законів, покладених в основу податкового правопорушення, стосовно віднесення сплачених позивачем сум податку та віднесення їх до податкового кредиту.
Акт перевірки не є належним доказом, щодо доведення податкового правопорушення, оскільки його висновки основані на припущеннях, неможливості встановити певні обставини внаслідок неповного дослідження всіх первинних документів за фактом здійснення позивачем господарських операцій, даних податкового та бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не навів належних доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі №2а/0570/16206/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі №2а/0570/16206/2012 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 вересня 2013 року. Повний текст виготовлено 10 вересня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Т.П.Бадахова
Судді: М.І.Старосуд
Р.Ф.Ханова