Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
28 серпня 2013 р. № 820/4649/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі - Тайцеві А.Л.,
за участю: представника позивача - Малахової Н.В.,
представника відповідача - Токар І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТП Мегатранс" в особі директора Рудь Ігоря Григоровича до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, приватне підприємство "ТП Мегатранс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, №0000132220 від 07.05.2013р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №440/22.1-04/37180335 від 09.04.2013р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Індустріальної МДПІ м. Харкова актів по неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ПП «Райком» та ТОВ «Ліга» було встановлено відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням та відсутність факту здійснення господарських операцій, вчинених даним суб'єктом господарювання. Даного висновку згідно з законом є достатньо для судження про порушення ПП "ТП Мегатранс" вимог Податкового кодексу України. Показники господарських операцій, що були відображені у податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, оскільки в силу п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу. В порушення наведеного правила, платник податків відніс складені ПП «Райком» та ТОВ «Ліга» податкові накладні на збільшення податкового кредиту з ПДВ і тим самим порушив п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Спірне податкове повідомлення-рішення №0000132220 від 07.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 89600грн., з яких за основним платежем - 71680 грн., за штрафними (фінансовим санкціями) 17920 грн. було винесене Лозівської ОДПІ м. Харкова за результатами акту перевірки №440/22.1-04/37180335 від 09.04.2013р.
Згідно висновків згаданого акту перевірки в діяльності ПП "ТП Мегатранс" податковим органом було виявлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу, внаслідок відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій з ПП «Райком» та ТОВ «Ліга» за нікчемними правочинами.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті №440/22.1-04/37180335 від 09.04.2013р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ПП «ТП Мегатранс» та ПП «Райком» було укладено договір №2703/1 від 27.03.2012р. на поставку запчастин. Відповідно до договору ПП «ТП Мегатранс» виступає покупцем, а його контрагент постачальником товару.
На виконання умов договору у березні 2012 року ПП «Райком» продало підприємству запчастин на суму ПДВ - 20143грн., які ПП «ТП Мегатранс» прийняло відповідно до видаткових накладних №270310 від 27.03.12р., №280308 від 28.03.12р., №300307 від 30.03.12р. та рахунків-фактур СФ-270308 від 27.03.12р. на суму 14506,94грн., №СФ-280308 від 30.03.12р. на суму 56088,91грн.; №СФ-300307 від 30.03.12р. на суму 50261,24грн.
Транспортування товару відбувалося власними силами позивача, автотранспортом ПП «ТП Мегатранс», який воно орендує згідно договорів оренди, посвідчених нотаріально. При перевезенні були виписані товарно-транспортні накладні: №01АТТ від 27.03.12р., №01АТТ від 28.03.12р., №01АТТ від 30.03.12р.
Товар від ПП «Райком» був поставлений на складське приміщення, яке позивач орендує згідно договору оренди нежитлової будівлі.
Також підприємство отримало від ПП «Райком» виписані податкові накладні №125 від 27.03.12р. на суму 14506,94грн. (в т.ч ПДВ 2417,82грн.), №127 від 28.03.12р. на суму 56088,91грн. (в т.ч ПДВ 9348,15грн.), №184 від 30.03.12р. на суму 50261,24грн. (в т.ч ПДВ 8376,87грн.).
Оплата товару здійснена по безрахунковому рахунку згідно виписок з банківського рахунку позивача.
Між ПП «ТП Мегатранс» та ТОВ «Ліга» було укладено договір №25/04/12-01 від 25.04.2012р. на поставку будівельних матеріалів. Відповідно до договору ПП «ТП Мегатранс» виступає покупцем, а його контрагент постачальником товару.
На виконання умов договору у квітні 2012 року ТОВ «Ліга» продало підприємству будівельних матеріалів на суму ПДВ - 51537грн., які ПП «ТП Мегатранс» прийняло відповідно до видаткових накладних №26048 від 26.04.12р., №260411 від 26.04.12р., №260410 від 26.04.12р., №260412 від 26.04.12р. та рахунків-фактур СФ-26048 від 26.04.12р. на суму 58736,34грн., №СФ-260411 від 26.04.12р. на суму 56191,30грн.; №СФ-260410 від 26.04.12р. на суму 58869,06грн.; №СФ-260412 від 26.04.12р. на суму 45648,86грн.
Транспортування товару відбувалося власними силами позивача, автотранспортом ПП «ТП Мегатранс», який воно орендує згідно договорів оренди, посвідчених нотаріально. При перевезенні були виписані товарно-транспортні накладні: №01АТТ від 25.04.12р., №01АТТ від 26.04.12р., №01АТТ від 27.04.12р., №01АТТ від 30.03.12р.
Товар від ТОВ «Ліга» був поставлений на складське приміщення, яке позивач орендує згідно договору оренди нежитлової будівлі.
Також підприємство отримало від ТОВ «Ліга» виписані податкові накладні №170 від 26.04.12р. на суму 58736,34грн. (в т.ч ПДВ 9789,34грн.), №179 від 26.04.12р. на суму 58191,30грн. (в т.ч ПДВ 9698,55грн.), №172 від 26.04.12р. на суму 58869,06грн. (в т.ч ПДВ 9811,51рн.), №188 від 26.04.12р. на суму 45648,86грн. (в т.ч ПДВ 7608,86грн.).
Оплата товару здійснена по безрахунковому рахунку згідно виписок з банківського рахунку позивача.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу податкового кредиту були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ПП «ТП Мегатранс» втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.
Крім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд зазначає, що оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Індустріальної МДПІ м. Харкова актах по неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ПП «Райком» та ТОВ «Ліга», то слід дійти висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.
При цьому, суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Акти про неможливість проведення зустрічних звірок не несуть юридичних наслідків як для визначених контрагентів, так і для інших платників податків з якими вони мали розрахунки, у тому числі для ПП «ТП Мегатранс».
Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів того, що придбані товари від ПП «Райком» та ТОВ «Ліга» не були використані в господарської діяльності ПП «ТП Мегаранс», відповідачем не надано.
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
ПП «Райком» та ТОВ Ліга», на час укладення угод, знаходились за місцем реєстрації, та перебували в реєстрі, що підтверджується витягами з Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.
Вказані підприємства на час взаємовідносин були зареєстровані як платники податку, про що видані відповідні свідоцтва: №100152594 від 27.11.08р. ПП «Райком» та №29572795 від 07.07.97р. ТОВ «Ліга».
Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо відсутності факту здійснення господарських операцій суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення дійсності та законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд дійшов висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
До того ж в матеріалах справи містяться довідки про проведення зустрічних звірок ПП «ТП Мегатранс» та ПП «Раіком» та ТОВ Ліга» в яких повністю підтверджений факт здійснення господарських операцій та встановлено відсутність ознак нереальності господарських операцій.
Також, судом було встановлено використання в господарської діяльності отриманих від контрагентів товарів.
Так, по договору купівлі-продажу №2703/1 від 27.03.2012р. ПП «Райком» продав ПП «ТП Мегатранс» у березні 2012 року запчастини (пороги кабіни, тупиці переднього колеса, хрестовина, розподільчий вал, фільтр, болти головки блоку та інші). Придбані запчастини були використані ПП «ТП Мегатранс» у власній господарської діяльності. Так, основним видом діяльності позивача є організація перевезення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач орендує вантажні транспортні засоби на підставі нотаріально посвідчених договорів оренди. Запчастини які придбавалися у ПП «Райком» були використані для ремонту транспортних засобів які безпосередньо здійснювали вантажні перевезення в рамках господарської діяльності позивача, що підтверджується службовими записками водіїв, відомостями дефектів на ремонт машин та актом списання запчастин.
По договору поставки №25/04/12-01 від 25.04.2012р. укладеного ПП «ТП Мегатранс» (Покупець) та ТОВ «Ліга» (Продавець) були поставлені будівельні матеріали (пісок, цемент, щебінь, емаль, крейда, шифер та вапно-пушонка). Частково (пісок, цемент, щебінь) придбані будівельні матеріли були реалізовані наступним покупцям про що свідчать договори та видаткові накладні. Інші придбані будівельні матеріали (емаль, крейда, шифер та вапно-пушонка) були використані ПП «ТП Мегатранс» у власній господарської діяльності. Так, для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач орендує нежитлове приміщення на підставі договору оренди нежитлової будівлі №01/01/10-3 від 01.12.11року. Підпунктом 6.1.3. договору передбачено, що орендар самостійно і за власний рахунок здійснює поточний ремонт об'єкта, що орендується. Будівельні матеріали які придбавалися у ТОВ «Ліга» були використані для ремонту складського приміщення на яке безпосередньо поставлявся товар, придбаний в рамках господарської діяльності позивача, що підтверджується актами списання матеріалів.
Наявні у справі документи не містять доказів наявності між позивачем та контрагентів позивача, ПП «Райком» та ТОВ Ліга», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про нереальність укладених між ПП «ТП Мегатранс», ПП «Райком» та ТОВ Ліга» спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Індустріальної МДПІ м. Харкова по неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.
Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом порушення позивачем вимог закону при формуванні податку на додану вартість.
Також суд звертає увагу, що підприємство ТОВ «Ліга» звернулося до суду з позовом по визнання протиправними дій податкової інспекції щодо проведення зустрічної звірки та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.12р. дії податкової інспекції щодо складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки визнані - неправомірними. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.13р. постанова суду залишена без змін.
Підприємство ПП «Райком» також звернулося до суду з позовом по визнання протиправними дій податкової інспекції щодо проведення зустрічної звірки та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.12р. дії податкової інспекції з проведення зустрічної звірки визнані - протиправними. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.12р. постанова суду залишена без змін.
Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскаржених податкових повідомлень -рішень не поклав.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" та відповідно наступної реалізації товару придбаного у цього контрагенту.
Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення ПП «ТП Мегатранс" п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "ТП Мегатранс" в особі директора Рудь Ігоря Григоровича до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі
Скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податковї інспекції у Харківській області Державної податкової служби №0000132220 від 07.05.2013р..
Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 896 грн. (вісімсот дев'яносто шість грн.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 02.09.2013 року.
Суддя Кухар М.Д.