03 вересня 2013 року 17:06Справа № 2а-0870/3064/11
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,
суддів Дуляницька С.М.,
Сіпака А.В.,
при секретарі Чистяковій К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»,
м. Запоріжжя,
до відповідача-1: Запорізької митниці Міндоходів, м. Запоріжжя,
відповідача-2: Кабінету Міністрів України, м. Київ,
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач, ТОВ «Технохімреагент») звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці, Кабінету Міністрів України, в якому, з урахуванням зміненого адміністративного позову, який надійшов до суду 07.08.2013р., просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002398/1 від 23.11.2010р. повністю.
Також у зазначеному зміненому позові позивач заявляв позовні вимоги про визнання незаконними окремих положень пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. №1766), відносно права митних органів визначати митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними особами. Ухвалою суду від 29 серпня 2013 року позовна заява ТОВ «Технохімреагент» в частині цих позовних вимог була залишена без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду із зазначеними вимогами. З огляду на наведене судом розглядались і вирішувались по суті лише позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002398/1 від 23.11.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається зокрема на те, що надані позивачем під час митного оформлення товару документи у повному обсязі підтверджують вартість придбаного позивачем товару. Із додаткових документів позивач подав також цінову пропозицію виробника з перекладом та висновок ДП «Держзовнішінформ». Надати відповідачу копії калькуляції фірми-виробника товару позивач об'єктивно не мав можливості через їх відсутність у позивача. Також позивач зазначає про порушення відповідачем принципу послідовності застосування методів визначення митної вартості.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення з підстав, зазначених у позові, наполягає на його задоволенні. Також представник позивача зокрема зазначив, що відповідач здійснював звіряння зовсім різних товарів на різних умовах поставки та призначених для використання у різних сферах діяльності. Згідно наданих відповідачем доказів жодного інгібітору не аналізувалось. Факт відмови позивача подати додаткові документи залишився не доведеним, при цьому факт не подання у встановлений строк документів не зазначено як підставу прийняття спірного рішення. Також представник позивача зазначає про те, що надана відповідачем цінова інформація не засвідчена і не пронумерована. Оскільки відповідач застосував резервний метод, цієї інформації не достатньо. Резервний метод допускає гнучкість, тобто використання інформації про товари, які ввезені з інших країн. Також представник позивача, з посиланням на судову практику, зазначає про те, що цінова інформація не може бути належним доказом обґрунтованості сумнівів відповідача при визначенні митної вартості товару, оскільки окремі графи ВМД в ЄАІС Держмитслужби можуть бути модифіковані митними органами і в ЄАІС Держмитслужби зберігається остання модифікована версія ВМД. Відтворити результати запитів, які були отримані митними органами на момент звернення до ПК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» неможливо (зазначене не передбачено вимогами Технічного завдання).
У судовому засіданні 29.08.2013 ухвалою суду було допущено заміну відповідача його правонаступником - Запорізькою митницею Міндоходів (далі - відповідач-1).
Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №32395 від 07.08.2013 зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення позивачем за ВМД 312000010/200/008951 від 03.11.2010, було перевірено подані для митного оформлення документи та проаналізовано рівень митної вартості товару - інгібітор утворення накипу з країною походження Великобританія, за результатами чого встановлено, що митна вартість товару не відповідає рівню митної вартості товарів, класифікованих кодом 3824904500, імпортованих на митну територію України. У в'язку з вищевикладеним та для підтвердження митної вартості товарів митницею у позивача були затребувані додаткові документи, які декларантом у визначений строк надані не були, а пізніше були надані цінова пропозиція виробника з перекладом та лист Держзовнішінформ, інші документи надані не були. Після чого, вказує відповідач, на підставі ст. 265 МК України та п. 14 постанови КМУ №1766 від 20.12.2006 було здійснено митну оцінку товару. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності митниці та застосована митна вартість товару з країною походження Великобританія, що був ввезений на тих же умовах поставки, аналогічної якості й приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. В результаті зазначеного, 23.11.2010 Запорізькою митницею було видано рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002398/1 і митну вартість товару було визначено за шостим методом визначення митної вартості товарів - резервним.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, визначених вище.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач-2 був повідомлений належним чином. 03.09.2013 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про розгляд справи за відсутності представника Кабінету Міністрів України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
18 жовтня 2010 року між фірмою «Majestic Chemicals Ltd.» (Великобританія) та ТОВ «Технохімреагент» було укладено контракт № 10044/ІМ, відповідно до якого та відповідно Додатку №1 до контракту №10044/м, фірма «Majestic Chemicals Ltd.» взяла на себе зобов'язання щодо поставки ТОВ «Технохімреагент» продукту МС 6500 за ціною 1,15 Євро за кілограм.
На виконання умов контракту, у листопаді 2010 року, фірма «Majestic Chemicals Ltd.» поставила на ТОВ «Технохімреагент» інгібітор утворення накипу марки МС 6500 за ціною згідно умов контракту та додатку №1 до нього.
При митному оформлені зазначеного товару, до Запорізької митниці товариством була подана ВМД №12000010/2010/008951 від 03.11.2010 для митного оформлення вантажу у режимі імпорт. Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди у розрахунку 1,15 Євро за кілограм та з урахуванням транспортних витрат.
04 листопада 2010 року Запорізькою митницею на зворотному боці декларацій митної вартості (ДМВ-1) зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару, калькуляція фірми-виробника товару, інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта. Про необхідність надання зазначених документів уповноважена особа позивача була ознайомлена під підпис 05.11.2010.
17.11.2010 декларант надав додаткові документи, а саме: цінова пропозиція виробника б/н від 12.11.2010 з перекладом, лист Держзовнішінформ №8/483 від 11.11.2010 та вчинив записи про неможливість надання інших.
Рішенням № 112000006/2010/002398/1 від 23.11.2010 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 273 Митного кодексу України.
Не погоджуючись із рішенням Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів 112000006/2010/002398/1 від 23.11.2010, ТОВ «Технохімреагент» звернулося до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України N 92-IV від 11.07.2002 в редакції, чинній на момент існування спірних відносин, (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Частинами 1, 2 статті 264 МК України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст.266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 (далі - Порядок декларування митної вартості товарів), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок- фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Позивачем для митного оформлення вантажу за ВМД №12000010/2010/008951 від 03.11.2010 було надано: декларацію митної вартості №12000010/2010/008951 від 03.11.2010, контракт №10044/ІМ від 18.10.2010 та додаток №1 до нього; картку обліку №11200/2/9/0185 від 16.11.2009, попередню митну декларацію №112000005/2010/282710.001 від 29.10.2010, міжнародну вантажно-транспортну накладну №205089, фінансову довідку на вартість фрахту №832, сертифікат аналізу б/н 1; сертифікат аналізу б/н 2; рахунок-фактуру (інвойс) №0000000760 від 25.10.2010, пакувальний аркуш б/н від 28.10.2010, технічну довідку №853 від 02.11.2010, експортну декларацію № 10GB10Х72767632017 від 29.10.2010; довідку ДПІ №99/23-032 від 22.10.2010; сертифікат походження товару № DB302319/30066, цінову пропозицію б/н від 16.10.2010.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару: відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково затребувані від позивача за ВМД №12000010/2010/008951 від 03.11.2010 наступні документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару, калькуляція фірми-виробника товару; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта, про що під розпис була ознайомлена уповноважена особа позивача 05.11.2010.
Згідно з вимогами п. 13. Постанови КМУ від 20.10.2006 за № 1766, декларанту з дати ознайомлення із записом надається 10 календарних днів для надання в митний орган додаткових документів.
17 листопада 2010 року декларантом Запорізькій митниці були подані додатково: цінова пропозиція виробника б/н від 12.11.2010 з перекладом та лист Держзовнішінформ №8/483 від 11.11.2010, та здійснено запис про те, що додаткові документи надати неможливо.
Таким чином, до прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товару позивачем був наданий відповідачу достатній пакет документів для визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1). Крім того, надання позивачеві документів, які додатково були витребувані митницею, не було передбачено умовами контракту, а згідно наданої суду позивачем копії листа фірми «Majestic Chemicals Ltd.», калькуляція ціни продукції - це внутрішня конфіденційна інформація компанії «Majestic Chemicals Ltd.», яку вони не оприлюднюють. Отже, покупець внаслідок об'єктивних обставин не мав можливості виконати окремі вимоги митного органу. В свою чергу об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних митницею документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для незастосування первинно заявленого позивачем методу визначення митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу на те, що при митному оформленні ТОВ «Технохімреагент» додатково надав висновок ДП «Держзовнішінформ» №8/483 від 11.11.2010, в якому ДП «Держзовнішінформ», проаналізувавши кон'юнктуру європейського ринку інгібіторів утворення накипу для водопідготовки, враховуючи умови поставки товару та лист компанії-виробника б/н від 11.11.2010, вважає, що контрактна ціна 1,15 євро/кг на умовах поставки EXW - Донкастер, Великобританія (відповідно до «Інкотермс-2000») для поставки 20 060,00 кг. інгібітору утворення накипу для водопідготовки на основі полікарбонової та сульфонової кислоти марки «МС6500», відповідає цінам виробника-постачальника.
Відповідно до Положення про порядок проведення аналізу цін товарів, що імпортуються в Україну, затвердженого спільним Наказом Міністерства економіки України та Державної митної служби України від 01.02.2007 р. № 20/85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2007 р. за № 305/13572, «Держзовнішінформ» може проводити аналіз цін товарів для визначення митної вартості товарів. Інформація «Держзовнішінформ» має враховуватись в роботі Державною митною службою України.
Проте, Запорізькою митницею з невідомих причин висновок №8/483 від 11.11.2010 не був прийнятий до уваги.
Отже, визначення позивачем митної вартості товару за методом № 1 (ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) є обґрунтованим та підтверджується долученими до справи доказами.
При цьому суд вважає, що у митниці не було правових підстав для витребування від позивача додаткових документів, оскільки ТОВ «Технохімреагент» надало всі необхідні документи у підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди. Не було також відповідачем доведено суду неможливість визначення митної вартості за методом №1 згідно наданих позивачем до митного оформлення документів, зокрема того, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару (ч.3 ст. 265 МК України).
У запереченнях на позов відповідач пояснив, що сумніви у співробітників митниці виникли на підставі того, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялася від рівня митної вартості товарів, класифікованих за тим же кодом, імпортованих на митну територію України.
З цього приводу суд зазначає, що як вбачається з наданої суду відповідачем цінової інформації, відповідачем здійснювалось порівняння товару, імпортованого позивачем, з товарами, імпортованими іншими виробниками, на інших умовах поставки, та призначених для використання у інших сферах діяльності. Крім того, у ціновій інформації зазначена саме митна вартість товарів, яка зовсім не завжди відповідає ціні договору та не завжди визначається за методом №1. Тож відповідачем не доведено суду наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Також суд звертає увагу на той факт, що відповідачем у спірному рішенні у якості підстави для прийняття рішення (гр. 33 рішення №112000006/2010/002398/1 від 23.11.2010) зазначена відмова від надання декларантом додаткових документів в повному обсязі для підтвердження митної вартості. Однак, згідно п. 13 Порядку декларування митної вартості товарів, у разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Як вбачається з копії зворотного боку декларації митної вартості №12000010/2010/008951 від 03.11.2010, на ньому відсутній запис про відмову подати додаткові документи, натомість наявний запис про надання деяких додаткових документів та неможливість надання додаткових (інших) документів. Отже підстава для прийняття спірного рішення у вигляді відмови у наданні додаткових документів у відповідача була відсутня. Щодо посилання відповідача на той факт, що додаткові документи були подані позивачем після спливу 10-денного строку суд зазначає, що такі додаткові документи були подані позивачем ще до прийняття відповідачем спірного рішення, з огляду на що вони могли бути прийняті до уваги митним органом.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням позивачем необхідних документів для визначення митної вартості товару за методом №1, суд вважає, що Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/002398/1 від 23.11.2010р за методом № 6. У зв'язку із викладеним позовні вимоги слід визнати законними та обґрунтованими, а оскаржуване рішення Запорізької митниці таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Запорізької митниці Міндоходів, Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №112000006/2010/002398/1 від 23 листопада 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (ідентифікаційний код 34155997) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Головуючий-суддя Н.В. Стрельнікова
Судді С.М. Дуляницька
А.В. Сіпака