ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
03 вересня 2013 року № 813/6259/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про скасування рішення про накладення штрафу № 0197 від 16.04.2013 р., -
12.08.2013 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування рішення про накладення штрафу № 0197 від 16.04.2013 р., прийнятого Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вивіска за адресою АДРЕСА_3, яку Інспекція вважає зовнішньою рекламою, не належить ОСОБА_2 Пояснює, що інформація на вивісці її не стосується, оскільки діяльності за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не здійснює, вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1; адреса електронної пошти та номер мобільного телефону також не її. ОСОБА_2 повідомляла Інспекцію про те, що вивіска не належить їй, однак це не було взято до уваги і накладено штраф. Крім того, на думку позивача інформація на вивісці не є рекламою. Вважає, рішення про накладення штрафу протиправним.
Представник позивач з цих підстав просив позов задовольнити.
Представник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області позовні вимоги заперечив по суті, подавши письмове заперечення. Вважає, що вивіска на фасаді будинку по АДРЕСА_3 з інформацією про послуги перекладу є рекламним продуктом, оскільки спрямована на невизначене коло осіб, розміщена на тимчасовій конструкції на відкритій місцевості. Вважає, що рекламна конструкція належить ОСОБА_2, оскільки така ж інформація є на її фірмовому бланку. Вивіска відповідає, на його думку, поняттю реклами в розумінні ст. 1 Закону України «Про рекламу». По-друге, така зовнішня реклами встановлена без дозволу органу місцевого самоврядування. Оскаржуване рішення прийнято за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами. Просить відмовити в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглядається за наявними в ній доказами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка займається наданням секретарських послуг та послуг з перекладу, є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку. Податковою адресою є АДРЕСА_4, а адресою здійснення підприємницької діяльності - АДРЕСА_5.
На підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.12 р. ОСОБА_2 орендувала для здійснення господарської діяльності нежитлове приміщення у АДРЕСА_3. Договір діє до 24.11.2015 р.
28.11.2012 р. Департамент економічної політики Львівської міської скерував ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» в частині самовільного встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку по АДРЕСА_3.
У відповідь на вимогу ОСОБА_2 письмово повідомила, що на фасаді будинку розміщена інформація про орендарів даного приміщення та послуги, які вони надають. ОСОБА_2 орендує приміщення по АДРЕСА_5. На вивісці вказана інша адреса - АДРЕСА_2, де зараз знаходиться інший центр перекладів, тому відношення до офісу № 27 ОСОБА_2 немає. Крім того, там вказаний номер телефону, який не належить їй.
Листом від 25.12.2012 р. КП «Адміністративно-технічне управління» повідомило, що заперечення про те, що вивіска не належить ОСОБА_2 та не стосується її діяльності нічим не підтверджено. При обстеженні рекламної конструкції ОСОБА_2 усно не заперечувала, що вивіска її стосується. Крім того, номер телефону та адреса електронної пошти на вивісці співпадають із тими, які є на фірмовому бланку ОСОБА_2
16.01.2013 р. КП «Адміністративно-технічне управління» внесло попередження ОСОБА_2 про демонтаж рекламної конструкції.
Департамент економічної політики Львівської міської ради вніс Інспекції з питань захисту споживачів у Львівській області подання від 06.02.2013 р. № 23/р-9-371 про виявлене порушення, допущене ПП ОСОБА_2, а саме самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами у м. Львові на фасаді будинку по АДРЕСА_3.
04.03.2013 р. Інспекцією з питань захисту споживачів у Львівській області було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 0214 та рішенням № 0197 від 16.04.2013 р. накладено на ПП ОСОБА_2 штраф в розмірі 1700 грн. за порушення п.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або виготовлення реклами.
З фотокопії фотографії розташування вивіски судом встановлено, що на ній розміщено таку інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, тел.. НОМЕР_1, моб. тел.. НОМЕР_2, e-mail:АДРЕСА_6, усний та письмовий переклад».
В судовому засіданні представник позивача не заперечив, що на фасаді будинку дійсно розміщено таку вивіску, однак її розміщено не ОСОБА_2, а інформація не стосується безпосередньо її. Вважає, що Інспекцію неправильно встановлено власника вивіски, а тому й штраф вона не повинна сплачувати.
З урахуванням підстав позову та його заперечень відповідачем, між сторонами виник спір з приводу належності вивіски особі на яку оскаржуваним рішенням накладено штраф, оскільки це впливає на обов'язок надання інформації про вартість такої реклами за невиконання якого прийнято накладено штраф.
Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.16 Закону України № 270/96-ВР "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень ст.27 Закону України "Про рекламу" особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Статтею 61 Конституції України гарантовано принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Перевіряючи оскаржуване рішення про накладення штрафу № 0197 від 16.04.2013 р. на предмет відповідності ст.61 Конституції України, ст.27 Закону України "Про рекламу", Суд вважає таке протиправним з огляду на таке.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП ОСОБА_2 займається наданням секретарських послуг та послуг з перекладу. Таку діяльність вона здійснює за адресою АДРЕСА_5. Представник позивача пояснив, що до офісу № 27 за цією ж адресою ОСОБА_2 відношення немає. Визнав, що в офісі № 27 діяльність з надання послуг перекладу здійснює її чоловік, однак вона з ним не працює, відносин не підтримує, вивіску не встановлювала. Про це ще до застосування до неї штрафу вона повідомляла. Однак Інспекція і не перевіряла цього, а належність вивіски про послуги ОСОБА_2 встановила лише за тим, що ніби то інформація на ній відповідає інформації фірмово бланку ОСОБА_2 Про це зазначає і сам відповідач в письмових запереченнях.
Судом оглядалась фотокопія вивіски розташованої на фасаді будинку АДРЕСА_3. З такої вбачається, що інформація про послуги перекладу надається за адресою АДРЕСА_2. Таким чином, достовірно зазначено, що такі послуги надаються в офісі 27, а не офісі 15. Відтак, в Суду відсутні беззаперечні докази здійснення підприємницької діяльності безпосередньо ОСОБА_2 в офісі 27 по АДРЕСА_3.
Твердження Інспекції про те, що при обстеженні вивіски за участю інженера від інспекції вона усно визнала, що має відношення до офісу 27 пояснила тим, що такою діяльністю займається її колишній чоловік.
Враховуючи те, що одна особа не повинна нести відповідальність за іншу, Суд вважає, що необґрунтованим є притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення законодавства про рекламу. Про те, що інформацію про вартість реклами ОСОБА_2 не може надати, бо не вона встановлювала вивіску, її діяльності вона не стосується вона повідомляла Інспекцію.
Крім того, як вбачається з письмових заперечень відповідача ним ідентифіковано, що вивіска належить ОСОБА_2 за її листом від 07.12.2012 р. на фірмовому бланку. Копію такого відповідачем надано. З нього вбачається, що реквізитами фірмового бланку є «Центр перекладів. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 АДРЕСА_5, тел.. НОМЕР_1, моб. тел. НОМЕР_3, e-mail:АДРЕСА_7.
Таким чином, співставивши дані, які є на вивісці і дані фірмового бланку, на який і покликається відповідач, очевидно, що вони є різними і не належать ОСОБА_2 Таким чином, доводи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про те, що інформація про послуги перекладу на вивісці, що розташована на фасаді будинку по АДРЕСА_3 розміщена та належить ОСОБА_2 спростовано. Отже, безпідставним є застосування штрафу до ОСОБА_2 за ненадання інформації про вартість реклами на підставі п.6 ст. 27 закону.
Разом з тим, Суд вважає, що не є предметом доказування у даній справі належність інформації про послуги перекладу на вивісці, що розташована на фасаді будинку, до поняття зовнішньої реклами, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 не є тією особою, що повинна нести відповідальність згідно з Закону України "Про рекламу" в даному випадку.
Враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, скасувавши рішення про накладення штрафу № 0197 від 16.04.2013 р.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати в розмірі 34,41 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача..
Керуючись керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області № 0197 від 16 квітня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 34,41 гривень.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2013 р.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя Кравчук В.М.