Головуючий у 1 інстанції - Дибова О.А.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
04 вересня 2013 року справа №812/6005/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря Мартакова О.А., за участі представника позивача Степаненко Т.О., представника відповідача № 1 Савкіної О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 812/6005/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягненя суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн. ,
Позивач 08.07.2013 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» у 2011 році змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз».
Позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн. відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване судове рішення винесено без надання вірної правової оцінки обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 72, 237, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 200 Податкового кодексу України, та зазначає, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представником відповідача у судовому засіданні було надано письмове заперечення на апеляційну скаргу. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача № 2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чиномі. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року, якою визначило суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 6002455,00 грн. (а.с. 50-51).
Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства у банку за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 (а.с. 52-61).
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі акту перевірки 25 липня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 00012608013/0 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 27068,00 грн. (а.с. 62)
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року у справі № 2а-489/09 адміністративний позов Відкритого вкціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 25 липня 2008 року № 00012608013/0, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 року на 27068,00 грн. (а.с. 39-42).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року - залишено без змін. (а.с. 43-44)
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, та зазначає, що судом невірно застосовані норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
В постанові Верховного Суду України від 5 березня 2013 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" (правонаступник публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз"; далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки, наведене мотивування наступного змісту: «За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суди встановили, що металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені Товариством суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.
Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який Товариство відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.
Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Реалізовуваний Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.
Таким чином, немає підстав для зменшення Товариством як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.
Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються та податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199 зазначеного Кодексу)».
Колегія суддів вважає, що сааме наведеними вище нормами регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення. Щодо часу заявлення позову, то в данному випадку апеляційна інстанція виходить з приписів ч. 2 ст. 5 КАС України.
Згідно з п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог Податкового кодексу України повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст. 200 Податкового кодексу України ).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України ).
Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
На підставі п.п. 200.12, 200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність висновку позбавляє позивача звернутися з позовом про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 72 КАС України, після вступу в законну силу рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі № 2-а-489/09/1270, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 27068,00 грн. підлягає стягненню.
За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України правова позиція Верховного Суду України є обов'язковою для всіх судів України.
Згідно з ч. 5 ст. 254 та ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» на постанову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 812/6005/13-а - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 812/6005/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягненя суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн. - скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року в розмірі 27068,00 грн. (двадцять сім тисяч шістдесят вісім грн.).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 9 вересня 2013 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Юрко І.В.
Блохін А.А.