07 серпня 2013 року (14 год. 55 хв.) Справа № 2а-0870/9319/11 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,
за участю:
позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Клименко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
25.10.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 №0001111702, прийняте відповідачем.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками документальної планової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 відповідачем був складений акт від 28.09.2011 №50/17-214/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки). На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 27.10.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 08.11.2011.
У судове засідання 08.11.2011 представник відповідача, належним чином повідомленого про даті, час та місце судового засідання, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, судове засідання було відкладене на 10.11.2011.
У судове засідання 10.11.2011 представники сторін не прибули.
Ухвалою від 10.11.2011 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-0870/9321/11 за позовом ОСОБА_1 до старшого податкового ревізора - інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Кулак Н.І., Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними.
Ухвалою від 02.07.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 02.07.2013.
Ухвалою від 02.07.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 10.07.2013.
У судовому засіданні 10.07.2013 на підставі ст. 55 КАС України було здійснене процесуальне правонаступництво відповідача залучено до участі в справі замість первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.
Ухвалою від 10.07.2013 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинене до 25.07.2013.
Ухвалою від 25.07.2013 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 25.07.2013.
У судовому засіданні 25.07.2013 оголошувалась перерва до 07.08.2013.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що висновки відповідача про завищення витрат ґрунтуються на помилковому розумінні законодавства, а саме: вимогах щодо підтвердження витрат первинними документами, в той час як ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92) дозволяє включати до складу витрат і ті витрати, що не підтверджені ніякими документами; неврахуванні наявних первинних документів, що підтверджують придбання та подальшу реалізацію товарів; звуженні права на витрати, передбаченого п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; незастосуванні норм витрат, встановлених Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної ДПІ України від 21.04.1993 №12. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товарів, а отже для отримання платником податку права на віднесення витрат, нарахованих у зв'язку із придбанням таких товарів, до складу валових витрат. Зазначив, що документів, які підтверджують придбання позивачем продукції, отримання послуг, не було надано. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 07.08.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до направлення від 01.09.2011 №1065 та наказу від 22.08.2011 №1270, на підставі п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 за результатами якої складено Акт перевірки.
Актом перевірки позивача було встановлено порушення:
- пп. «в» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 (далі - Закон №889-ІV), а саме: перекручення даних наданих в декларації про доходи за (2 кв. - 4 кв.) 2009, 2010, а саме заниження валових доходів за 2010 та завищення валових витрат за (2 кв. - 4 кв.) 2009, 2010;
- п. 2 ст. 13 Декрету №13-92, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 106491,41 грн. в т.ч.: за 2-4 квартали 2009 в сумі 11068,14 грн., за 2010 в сумі 95423,27 грн.;
- п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138915,33 грн.
На підставі Акту перевірки 12.10.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001111702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 133114,27 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 106491,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26622,86 грн. Податкове-повідомлення рішення було отримано уповноваженим представником позивача 17.10.2011.
Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-0870/9321/11 щодо спору між позивачем та Старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Кулак Наталією Іванівною, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя з приводу визнання дій щодо проведення документальної планової перевірки позивача неправомірними.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 по справі №2а-0870/9321/11 (далі - постанова від 21.11.2011), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013, були визнані неправомірними дії відповідача з проведення документальної планової перевірки позивача, результати якої оформлені Актом перевірки.
Постановою від 21.11.2011 встановлено, що відповідачем в порушення вимог п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України не було вчасно надіслано або вручено позивачу повідомлення про перевірку. Копію наказу №1270 від 22.08.2011 про проведення планової перевірки позивачем було отримано 29.08.2011, в той час як перевірка була розпочата 01.09.2011. Отже, копія наказу на проведення документальної планової перевірки була отримана позивачем не за 10 календарних днів до початку перевірки, як це передбачено Податковим кодексом України, а за 2 календарних дні до її початку. Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у несвоєчасному повідомленні позивача у проведенні документальної планової перевірки є правомірними та підлягають задоволенню, в інших діях щодо проведення оскаржуваної перевірки суд порушень не вбачає.
В частині задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними (неправомірними) дій старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Кулак Наталії Іванівни, які полягають у проведенні документальної планової перевірки, було відмовлено, оскільки ним не було порушено жодної правової норми та здійснено перевірку із дотриманням вимог чинного законодавства та покладених функціональних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Отже, оскільки дії відповідача щодо несвоєчасного повідомлення позивача у проведенні документальної планової перевірки є неправомірними, то згідно зазначеної норми докази одержано з порушенням закону та не мають братися до уваги при вирішенні справи.
Проте, суд вважає за необхідне проаналізувати висновки Акту перевірки.
В обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на порушення позивачем норм Закону №889-ІV, Декрету №13-92, Закону №168/97-ВР.
Відповідно до пп. «в» п. 19.1 ст. 19 Закону №889-ІV подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Згідно п. 2 ст. 13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
За приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За період з 01.04.2009 по 31.12.2011 позивач задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість у загальній сумі 279304,00 грн.
Судом встановлено, що 01.11.2009 між позивачем та ПП «МАТІЗ» був укладений договір поставки, за умовами якого ПП «МАТІЗ» зобов'язалось передати у власність товар, а позивач прийняти та сплатити його вартість. На виконання договору ПП «МАТІЗ» мав, за власний рахунок, поставити товар на склад позивача.
Продавцем на загальну суму поставок 285784,80 грн. у тому числі ПДВ у сумі 47830,80 грн. виписано податкові накладні від 24.11.2009 №272, від 16.11.2009 №223, від 03.11.2009 №145, від 24.12.2009 №468, від 07.12.2009 №362, від 01.12.2009 №323, від 14.01.2010 №597, від 22.01.2010 №677, від 01.02.2010 №794, від 17.02.2010 №934, від 23.03.2010 №1259, від 15.03.2010 №1190, від 09.03.2010 №1137, від 01.03.2010 №1056, видаткові накладні та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «МАТІЗ».
12.05.2010 між позивачем та ПП «Кармін» був укладений договір поставки товару №12/05, за умовами якого ПП «Кармін» зобов'язалось продавати набори автомобільні технічне оздоблення та автомобільні аксесуари, а позивач прийняти та сплатити їх вартість. На виконання договору ПП «Кармін» мав власним автомобільним транспортом, за власний рахунок поставити товар на склад позивача.
Продавцем на загальну суму поставок 150892,80 грн. у тому числі ПДВ у сумі 25148,80 грн. виписано податкові накладні від 01.04.2010 №11, від 14.04.2010 №543, від 19.04.2010 №758, від 12.05.2010 №1623, від 05.05.2010 №1357, видаткові накладні та рахунки-фактури на зазначену суму.
Суд зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору відступлення права вимоги №2 віл 05.06.2010, укладеного між ПП «Кармін» та ПП «МАТІЗ», ПП «Кармін» відступає ПП «МАТІЗ» право вимоги за рахунками від 01.04.2010 №11, від 14.04.2010 №543, від 19.04.2010 №758, від 05.05.2010 №1357, що були виставлені позивачу, в обсязі визначеному в зазначених рахунках, що видавались позивачу ПП «Кармін».
Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Кармін».
01.06.2010 між позивачем та ПП «АВАЛОН-Д» був укладений договір поставки №061001, за умовами якого ПП «АВАЛОН-Д» зобов'язалось продавати набори автомобільні технічне оздоблення та автомобільні аксесуари, а позивач прийняти та сплатити їх вартість. На виконання договору ПП «АВАЛОН-Д» мав власним автомобільним транспортом, за власний рахунок поставити товар на склад позивача.
Продавцем на загальну суму поставок 391668,60 грн. у тому числі ПДВ у сумі 65278,10 грн. виписано податкові накладні від 10.06.2010 №656, від 01.06.2010 №575, від 01.07.2010 №860, від 12.07.2010 №962, від 17.08.2010 №1313, від 10.08.2010 №1256, від 02.08.2010 №1175, від 14.09.2010 №1628, від 21.09.2010 №1690, від 03.09.2010 №1521, від 02.10.2010 №1892, від 01.11.2010 №2320, видаткові накладні та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «АВАЛОН-Д».
Придбаний у вище вказаних контрагентів товар позивач продавав контрагентам.
З метою продажу придбаного товару позивач уклав договір поставки від 07.05.2009 №73 з ТОВ «Дельта Моторс Крим», за яким зобов'язався продавати автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.
На виконання зазначеного договору позивачем, на загальну суму поставок 20874,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 3479,00 грн., видавались видаткові накладні від 01.09.2009 №РН-0000297, від 25.11.2009 №РН-0000397, від 15.04.2010 № РН-0000131, від 05.07.2010 №РН-0000256, від 01.09.2010 №РН-0000346, від 10.11.2010 №РН-0000485 та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів ТОВ «Дельта Моторс Крим» підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача.
Позивач уклав договір поставки від 03.02.2009 №35 з ТОВ «ВТП «Інжпроект», за яким зобов'язався продавати автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.
На виконання зазначеного договору позивачем, на загальну суму поставок 41550,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 6925,00 грн., видавались видаткові накладні від 08.04.2009 №РН-0000125, від 07.08.2009 №РН-0000279, від 12.10.2009 №РН-0000345, від 20.11.2009 №РН-0000390, від 22.01.2010 №РН-0000007, від 23.04.2010 №РН-0000139, від 25.05.2010 №РН-0000189, від 21.07.2010 №РН-0000286, від 21.07.2010 №РН-0000285, від 23.03.2010 №РН-0000096, від 12.06.2009 №РН-0000206, від 19.05.2009 №РН-0000172 та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів ТОВ «ВТП «Інжпроект» підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача.
Позивач уклав договір поставки від 01.06.2010 №03-Ф з ТОВ «Торговий Дім - Ніко», за яким зобов'язався продавати автомобільні аксесуари, в тому числі авто комплекти аптечки, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.
На виконання зазначеного договору позивачем, на загальну суму поставок 40682,20 грн. у тому числі ПДВ у сумі 5222,20 грн., видавались видаткові накладні від 09.06.2010 №РН-0000218, від 12.07.2010 №РН-0000274, від 30.06.2010 №РН-0000246, від 02.09.2010 №РН-0000349, від 15.10.2010 №РН-0000418, від 20.10.2010 №РН-0000427, від 27.10.2010 №РН-0000446, від 03.11.2010 №РН-0000454 та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів ТОВ «Торговий Дім - Ніко» підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача.
Позивач уклав договір поставки від 21.01.2009 №19 з ТОВ «ДП Автосистем», за яким зобов'язався продавати автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали, а позивач прийняти та сплатити їх вартість.
На виконання зазначеного договору позивачем, на загальну суму поставок 10569,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1761,50 грн., видавались видаткові накладні від 16.12.2009 №РН-0000419, від 01.02.2010 №РН-0000028, від 04.03.2010 №РН-0000059, від 20.07.2010 №РН-0000281, від 27.07.2010 №РН-0000299, від 12.08.2010 №РН-0000316, від 03.09.2010 №РН-0000353, від 17.11.2010 №РН-0000494 та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів ТОВ «ДП Автосистем» підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача.
Позивач уклав договір поставки від 14.06.2010 №ДПоЗЧ-06/10/003 з ТОВ «Автоцентр Київ», за яким зобов'язався передавати у власність товар, згідно заявок, а позивач прийняти та сплатити його вартість.
На виконання зазначеного договору позивачем, на загальну суму поставок 69723,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 11620,50 грн., видавались видаткові накладні від 23.06.2010 №РН-0000234, від 21.07.2010 №РН-0000282, від 27.07.2010 №РН-0000293, від 10.08.2010 №РН-0000312, від 10.06.2010 №РН-0000224, від 12.08.2010 №РН-0000325, від 16.08.2010 №РН-0000329, від 26.08.2010 №РН-0000337, від 07.09.2010 №РН-0000363, від 15.09.2010 №РН-0000372, від 23.09.2010 №РН-0000386, від 29.09.2010 №РН-0000395, від 08.10.2010 №РН-0000409, від 25.10.2010 №РН-0000439, від 05.11.2010 №РН-0000477, від 23.11.2010 №РН-0000499, від 30.11.2010 №РН-0000510 та рахунки-фактури на зазначену суму.
Факт оплати поставки товарів ТОВ «Автоцентр Київ» підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача.
Також, позивач мав фінансові правовідносини по продажу товару без укладення договору з ТОВ «АВТОЦЕНТ ПРАГА АВТО НА КІЛЬЦЕВІЙ», ТОВ «АВТОГРАД», ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС», ТОВ «Днепромторг», ТОВ «Алекс Моторс», ТОВ «Компанія ММК», ТОВ «Едем-Авто», ТОВ «АВТОСОЮЗ», ТОВ «ПРАЙД АВТО ЦЕНТР», ТОВ «АВТОСАН МОТОРС», ТОВ «ПКЦ «ОПТИМА, ЛТД», ТОВ «АВТО-МОТИВ», ПАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ», КОНЦЕРН «ВІДІ АВТОМАРКЕТ», ТОВ «Сервіс-центр «Альфа», ТОВ «Ніко Донецьк», про що виписував видаткові накладні та рахунки-фактури.
З метою поставки зазначеним контрагентам товару позивач уклав договір від 17.07.2009 №2678 з ТОВ «Нова пошта», за яким останній зобов'язався надавати транспортно-експедиторські послуги, згідно замовлень та експрес-накладних, а позивач сплачувати винагороду, згідно встановлених тарифів. На виконання зазначеного договору позивачу видавались рахунки-фактури та підписувались акти здачі-приймання робіт (надання послуг), що наявні в матеріалах справи.
Також, між позивачем та ТОВ «Делівері» укладався договір транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2011 №Д-2562, на виконання якого видавалась податкова накладна від 25.10.2011 №8937, рахунок-фактура від 25.10.2011 №682773, було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 та складено калькуляцію акту виконаних робіт.
Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.
В Акті перевірки відповідач посилається на відсутність у позивача укладених договорів на поставку товару, проте в матеріалах справи наявні договори поставки укладені з контрагентами позивача, а також інші первинні документи, що підтверджують реальність фінансових операцій позивача. Крім того, позивач надав копію книги прибутків та видатків, в якій відображена інформація по операціях з продажу товарів з 2009 по 2011 рік.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював діяльність з придбання та подальшого продажу авто аксесуарів з метою отримання доходу. Зазначене підтверджується Актом перевірки, в якому визначено, що за перевіряємий період, позивач отримав дохід у розмірі 965000,80 грн., це дає змогу зробити висновок, що в діях позивача відсутні порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідач стверджує, що підтвердити факт реальності операцій поставки ПП «МАТІЗ», ПП «Кармін», ПП «АВАЛОН-Д» позивачу не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.
В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від ПП «МАТІЗ», ПП «Кармін», ПП «АВАЛОН-Д» до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.
Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.
З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та його контрагентами - ПП «МАТІЗ», ПП «Кармін», ПП «АВАЛОН-Д».
В Акті перевірки відповідач посилається на те, що згідно наданих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок з питань взаємовідносин з позивачем ПП «МАТІЗ», ПП «Кармін», ПП «АВАЛОН-Д» визнано банкрутами та скасовано державну реєстрацію 30.12.2010, 05.04.2011 та 30.05.2011 відповідно.
Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
Судом встановлено, що ПП «МАТІЗ», ПП «Кармін», ПП «АВАЛОН-Д» в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість. Відтак, мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів, які поставлялись цими підприємствами.
Крім того, в Акті перевірки позивач посилається на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 1.1 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та господарськими організаціями (крім банків) незалежно від форми власності, установ організацій основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Суд роз'яснює, що зазначений Закон та Положення визначають засади бухгалтерського обліку підприємства, тобто юридичної особи. Позивач по справі є фізичною особою-підприємцем, а отже сфера дії Закону України №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку на нього не поширюється.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які оформлені належним чином, підписані повноважними особами, завірені печатками та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з контрагентами.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної перевірки позивача, а оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки позивача, то суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 №0001111702, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя, яким Фізичний особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 133114,27 грн., в тому числі за основним платежем - 106491,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26622,86 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль