25 березня 2009 р.
№ 10/136(4/1021-15/98)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А.,
Вовка І.В.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 р. у справі № 10/136 (4/1021-15/98) за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до житлово-будівельного кооперативу № 152, за участю третьої особи -Львівського комунального підприємства "Тополя-406", про стягнення суми, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення № 111 від 04.02.2009 р. про сплату державного мита в сумі 484,83 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами і доповненнями, та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г» цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Таким чином, скаржник повинен сплатити державне мито в сумі, що становить 0,5 % суми, яку він оскаржує до касаційної інстанції.
З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 111 від 04.02.2009 р. не може вважатися належним доказом сплати державного мита у встановленому законом розмірі, а тому касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає поверненню скаржнику.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 р. у справі № 10/136 (4/1021-15/98) повернути Львівському міському комунальному підприємству "Львівтеплоенерго".
Судді Гончарук П.А.
Вовк І.В.
Стратієнко Л.В.