79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.09 Справа№ 20/24
Суддя П.Т.Манюк
при секретарі К.Чопко
Розглянув матеріали справи
За позовом: Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ганна-Марія», с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення вартості переданого на зберігання майна у розмірі 494 308,82 грн. та збитків у розмірі 251291,45 грн.
За участю представників:
від позивача: Лещух А.Р. - представник
від відповідача: не з»явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Розглядається справа за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ганна-Марія» про стягнення вартості переданого на зберігання майна у розмірі 494 308,82 грн. та збитків у розмірі 251291,45 грн.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог. Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 4069902.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:
28.12.2007 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ (надалі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ганна-Марія» (надалі -відповідач) було укладено договори зберігання № 210 № 211, № 212, № 213 відповідно до яких Зберігач (ТзОВ “Ганна-Марія») зобов'язався на умовах та в порядку визначених договорами прийняти від Поклажодавця (Львівського державного університету внутрішніх справ) та зберігати на безоплатній основі отриманий товар, а саме продукти харчування та повернути його в обумовлений договорами строк в схоронності.
24.12.2007 року позивачем передано на зберігання відповідачу товар, а саме:
- консерви м»ясні 15 409,80 кг. на суму 299 977,44 грн.;
- консерви рибні (сайра) 6 151,68 кг. на суму 127 647,36 грн.;
- консерви рибні (оселедець) 1 520,64 кг. на суму 2 302,72 грн.;
- цукор 35 451,00 кг. на суму 109 898,10 грн.;
- рис 3000,00 кг. на суму 9 180,00 грн.;
- гречку 3 884,00 кг. на суму 19 187,64 грн.;
- крупу перлову 2 000,00 кг. на суму 4 420,00 грн.;
- крупу пшеничну 1 000,00 кг. на суму 1 990,00 грн.
- крупу ячмінну 2 000,00 кг. на суму 5 080,00.;
- горох 3 000,00 кг. на суму 9 960,00 грн.
Факт передачі товару підтверджується, платіжними дорученнями та копіями накладних, які долучено до матеріалів справи.
Позивач неодноразово звертався до відповідача про повернення майна, однак листом від 23.12.2008 р. № 855 ТзОВ “Ганна-Марія» повідомило, що Товариство не може виконати попередні домовленості в повному обсязі і просить прийняти взамін інші продукти.
ТзОВ “Ганна-Марія» на вимогу Львівського державного університету внутрішніх справ, майно надане їм на зберігання повернуло частково і станом на 01.01.2009 р. відповідачем не повернуто позивачу продуктів харчування на суму 494 308,82 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 16.01.2009 р. № 5/52 з вимогою повернути недопоставлену продукцію, однак ТзОВ “Ганна-Марія» не виконало своїх договірних зобов»язань належним чином перед Львівським державним університетом внутрішніх справ.
На момент звернення з позовом до суду, вартість неповерненого товару, на думку позивача, становила 494 308,82 грн.
Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п.3.2. Договорів зберігання збитки у розмірі 251 291,45 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів:
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 936, 943 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності та зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.
Як встановлено судом, 28.12.2007 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ганна-Марія» було укладено договори зберігання № 210 № 211, № 212, № 213, відповідно до яких позивач передав на зберігання продукти харчування на загальну суму 609 643,26 грн., а саме:
- консерви м'ясні 15 409,80 кг. на суму 299 977,44 грн.;
- консерви рибні (сайра) 6 151,68 кг. на суму 127 647,36 грн.;
- консерви рибні (оселедець) 1 520,64 кг. на суму 22 302,72 грн.;
- цукор 35 451,00 кг. на суму 109 898,10 грн.;
- рис 3000,00 кг. на суму 9 180,00 грн.;
- гречку 3 884,00 кг. на суму 19 187,64 грн.;
- крупу перлову 2 000,00 кг. на суму 4 420,00 грн.;
- крупу пшеничну 1 000,00 кг. на суму 1 990,00 грн.
- крупу ячмінну 2 000,00 кг. на суму 5 080,00.;
- горох 3 000,00 кг. на суму 9 960,00 грн.,
що підтверджується платіжними дорученнями та накладними, копії яких додаються до матеріалів справи.
Відповідачем, на вимогу Львівського державного університету внутрішніх справ, було повернуто товар на суму 115 334,44 грн., а саме:
- консерви м'ясні 1 232,175 кг. на суму 23 939,08 грн.;
- консерви рибні (оселедець) 1 112,88 кг. на суму 16 320,88 грн.;
- цукор 8 297,89 кг. на суму 25 723,180 грн.;
- рис 2 847,60 кг. на суму 8 713,66 грн.;
- гречку 3 884,00 кг. на суму 19 187,64 грн.;
- крупу перлову 2 000,00 кг. на суму 4 420,00 грн.;
- крупу пшеничну 1 000,00 кг. на суму 1 990,00 грн.
- крупу ячмінну 2 000,00 кг. на суму 5 080,00.;
- горох 3 000,00 кг. на суму 9 960,00 грн.,
що підтверджується накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
Неповернутими, на думку позивача, залишалися
- консерви м'ясні 14 177, 625 кг. на суму 276 038,36 грн.;
- консерви рибні (сайра) 6 151,68 кг. на суму 127 647,36 грн.;
- консерви рибні (оселедець) 407, 76 кг. на суму 5 981, 84 грн.;
- цукор 27 153, 20 кг. на суму 84174, 92 грн.;
Як вбачається з наведеного різниця між наданим на зберігання
товаром та повернутим становить 494 308,82 грн. Дана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2009 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
Однак, судом встановлено, що до подання позову до суду відповідачем 21.01.2009 р. додатково було повернуто позивачу частину продуктів харчування на суму 5 097,24 грн., що підтверджується накладною № 14, копію якої долучено до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що сума основної заборгованості за неповернутий товар підлягає до задоволення частково, а саме у розмірі 489 211, 58 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Збитками, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно -у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 951 ЦК України збитки завдані Поклажодавцеві втратою або пошкодженням майна відшкодовуються Зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
Оскільки, продукти харчування, необхідні позивачеві для харчування особового складу курсантів університету, відповідачем повернуті неповністю, позивач вимушений неповернену кількість продукції придбати за власні кошти з розрахунку та цінах, що зросли за період дії договорів зберігання, та становитимуть його реальні збитки. Розмір вказаних цін підтверджується довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 24.02.2009 р. № 05-04/111 про середні споживчі ціни на окремі продукти харчування, що долучена до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 251 291,45 грн. Однак, задовольняючи позов частково в цій частині, суд вважає, що позивачем при розрахунку збитків не враховано часткового повернення відповідачем товарів на підставі накладної від 21.01.2009 року № 14. Таким чином, сума збитків яка підлягає до задоволення, становить 249 754, 12 грн.
Оскільки, спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 526, 623, 936, 943, 951 ЦК України, ст.ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ганна-Марія» (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. ДК-9 КМ, код ЄДРПОУ 31001601) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26, код ЄДРПОУ 08571995 ) суму в розмірі 746 524,14 грн. з них:
- 489 211, 58 грн. вартості неповернутого товару;
- 249 754, 12 грн. суми збитків;
- 7 440,68 грн. державного мита;
- 117,76 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.
Суддя Манюк П.Т.