Справа № 152/1645/13-ц
іменем України
03 вересня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Гаврищука А.В.,
при секретарі Вішньовій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа: Державна реєстраційна служба Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області про встановлення факту належності спадкодавцю на праві власності земельної ділянки та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за спадкоємцями,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про встановлення факту належності спадкодавцю на праві власності земельної ділянки та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за спадкоємцями.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його родич - ОСОБА_4. Померлий ОСОБА_4 був спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.07.2008 року, зареєстрованим за №746/08. До складу спадкового майна померлої ОСОБА_5 входить земельна ділянка площею 1,2761 га на території Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №022171, виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 12 жовтня 2004 року. Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 в червні 2008 року звертався до державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини за заповітом і 25 липня 2008 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину складається з земельної ділянки площею 1,2761 га на території Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, належної спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №022171, виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 12 жовтня 2004 року. Спадкоємець ОСОБА_4 за життя часто хворів, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, тому не встиг переоформити належним чином державний акт на право власності на земельну ділянку, хоча звертався до відділу земельних ресурсів у Шаргородському районі з приводу переоформлення державного акту на земельну ділянку і отримав довідки від 15 вересня 2008 року №1827 та 9 жовтня 2008 року №23 про правовий статус земельної ділянки. В липні 2013 року позивач звернувся із заявою до нотаріальної контори, однак нотаріус відмовила у оформленні права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки померлий ОСОБА_4 не встиг оформити та зареєструвати своє право власності на дану земельну ділянку.
З урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 1,2761 га, кадастровий номер 052538180002002054 за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради, яка належить померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Шаргородською державною нотаріальною конторою 25 липня 2008 року і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №5219 по спадковій справі №746/08, померлої ОСОБА_5, якій земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №022171 виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 12 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю №397.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області - Партека С.В. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Представник відповідача Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області - Скрипник М.Т. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Представник третьої особи: Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області - Залокоцька В.Д. до суду не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим Мурафською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 28 липня 2003 року (а.с. 6).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної ділянки площею 1,2761 га кадастровий номер 052538180002002054 на території Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №022171, виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 12 жовтня 2004 року. (а.с. 14-17).
Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_4 (а.с. 5, 26).
ОСОБА_4 спадщину прийняв та 25 липня 2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,2761 га кадастровий номер 052538180002002054 на території Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №022171, виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 12 жовтня 2004 року (13).
З метою переоформлення державного акту на земельну ділянку ОСОБА_4 звертався до Відділу держкомзему у Шаргородському районі Вінницької області та отримав довідки №1827 від 15 вересня 2008 року та №23 від 9 жовтня 2008 року про правовий статус земельної ділянки (а.с. 27, 28).
Також 16 грудня 2008 року ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого усе належне йому на день смерті майно він заповідає ОСОБА_1 (а.с. 21).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим Виконкомом Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). На день смерті він не встиг вчинити усі необхідні дії для належного оформлення права власності на земельну ділянку.
Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 16 грудня 2008 року секретарем виконавчого комітету Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, доданим до матеріалів справи (а.с. 21). Позивач отримав свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом складеним ОСОБА_4 на житловий будинок з погосподарськими будівлями (а.с. 19) та грошові внески (а.с. 69), що належали спадкодавцю. Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи (а.с. 47-72).
У встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Зареєструвати (оформити) право на спадкове майно у виді земельної ділянки, право на яку мав спадкодавець, позивач не взмозі з тих підстав, що на земельну ділянку не було виготовлено державного акту на ім'я померлого.
Правовідносини, які склалися між сторонами врегульовано ст.ст. 81, 116, 125, 131, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст. 15, 328, 373, 1216, 1217, 1218, 1223, 1225, 1268, 1296, 1297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2005 року "Про судову практику у справах про спадкування".
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього кодексу.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217 ЦПК України.
У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно із ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Зігдно із ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно із ч. 1 ст. 1273 ЦК Ураїни спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.
ОСОБА_4 помер, не отримавши правовстановлюючого документу про право власності на земельну ділянку - державного акту на право власності на земельну ділянку, яке належало йому на момент відкриття спадщини та не припинилося внаслідок його смерті. Право на отримання у власність земельної ділянки не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини, та передбачені ст. 1219 ЦК України. Це право в порядку спадкування перейшло до позивача, який є спадкоємцем померлої.
Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2005 року "Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15 ) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.
Окільки позивач успадкував право на отримання земельної ділянки у власність, що належало спадкодавцю та в установленому порядку не може одержати правовстановлюючий документ на вказане майно, то успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Такої ж позиції дотримується і колегія Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 6 липня 2011 року в якій суд зазначив, що оскільки не з вини спадкодавця не був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, спору відносно даної земельної ділянки немає, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що померлий був власником земельної ділянки і з цих підстав на цю земельну ділянку відкрилася спадщина. У випадку, коли перехід права власності на землю від спадкодавця до спадкоємців не може бути оформлено в нотаріальному порядку, зокрема у звязку з тим, що спадкодавець за життя не завершив процедуру оформлення права власності на землю, спадкоємець може вимагати визнання права власності на землю, в судовому порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 203 ЦПК України, на підставі ст. ст. 81, 116, 131 ЗК України, ст. 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, ЦК України суд,
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області право власності на земельну ділянку площею 1,2761 га кадастровий номер 052538180002002054 за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Шаргородською державною нотаріальною конторою 25 липня 2008 року і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 5219 по спадковій справі №746/08, померлої ОСОБА_5, якій земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №022171, виданого Шаргородською районною державною адміністрацією 12 жовтня 2004 року на території Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: