Справа № 101/2447/13-ц
29 серпня 2013 року Алуштинський міський суд АР Крим
в складі
головуючого судді Скісова Є.М.
при секретарі Кузнецовой К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Алушті справу за позовом заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, військової частини А 4489 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 не маючи правовстановлюючих документів, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0015 га на землях Міністерства оборони України на земельній ділянці АДРЕСА_1, розташувавши на ній гараж. Своїми діями відповідач привів земельну ділянку в стан, непридатний для використання. Просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя земельної ділянки, загальною площею 0, 0015 га, яка розташовану біля будівлі сараю № 21 за ГП, що позначена на план-схемі №6, який доданий до довідки Держсільхозінспектора в АР Крим Рибченка О.Г. від 21 травня 2013 року і розташована на земельній ділянці АДРЕСА_1, яка самовільно зайнята під розміщення гаражу та повернути її Квартирно-експлуатаційному відділу м. Сімферополя, в особі фактичного землекористувача - військової частини А 4489 Міністерства оборони України.
Та покласти на відповідача витрати по поверненню самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя позов підтримали з вищевказаних підстав у повному обсязі.
Представник військової частини А 4489 до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги військового прокурора Сімферопольського гарнізону підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив це тим, що позивачем не надані докази відносно прийому на баланс КЕВ ані земельної ділянки, ані самого військового містечка в/ч А4489. Крім того, позивач не надав жодного документу, що підтверджує прийом в користування земельною ділянкою від громади Лучистівської сільської ради яка і є власником землі. Вважає, що за відсутністю у позивача вказаних документів він не може звернутися до суду із зазначеними вимогами, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у власності громади Лучистівської сільської ради. Також відповідач пояснив, що відповідно до рішення Алуштинського міського суду від 12 червня 2012 року позовні вимоги Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, Військової частини А4489- були задоволені, внаслідок чого його дружину ОСОБА_4 було зобов'язано знести гараж та звільнити земельну ділянку, на підставі чого був виданий виконавчий лист № 0101/2370/2012 року від 17 липня 2012 року і відкрито виконавче провадження № 33783711. Відповідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 березня 2013 року гараж був знесений, земельна ділянка звільнена.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з рішенням службового засідання виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящихся №23 сс від 23 липня 1963 року «Об отводе войсковой части 44677 для спецнужд земельного участка площадью 50,0 га из гослесфонда Алуштинского лесничества, Алуштинского лесхоззага» військовії частині 44677 відведено у користування земельну ділянку загальною площею 50,0 га. Зазначена земельна ділянка була відведена військовій частині 44677 під будівництво спеціальних об'єктів та створення охоронно-маскувальної закритої зони ( а.с.4).
Як вбачається з копії відомості наявності та використання земельних ділянок КЕВ м. Сімферополя (а.с.5) та індивідуальної карти № 79 обліку земельної ділянки(а.с.6) земельна ділянка площею 50,0 га під № 79 перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя та знаходиться в безпосередньому користуванні військової частини А 4489 Ф, яка є структурним підрозділом військової частини А4489 та не має статусу юридичної особи.
З довідки головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель - державного інспектора сільського господарства в АР Крим Рибченко О.Г., вбачається, що військове містечко №5 А знаходиться на території Лучистівської сільської ради і використовується на підставі рішення виконкому обласної ради депутатів працюючих від 23 червня 1963 року № 23 се. Правовстановлюючі документи під вказаним військовим містечком належним чином не оформлені, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України. На території вказаного містечка розташовано 6 гаражів, крім того, на даній території загороджені та використовуються 5 земельних ділянок під розміщення городів, проте документи, що підтверджують право користування вказаними земельними ділянками, надані не були, що свідчить про самовільне зайняття земельних ділянок під вказаними гаражами та городами ( а.с.7).
Згідно статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Стаття 14 цього закону встановлює, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить ім на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Стаття 10 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» встановлює, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в житті державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Згідно статті 1 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони» встановлює, що землями оборони визнаються землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Стаття 2 даного Закону встановлює, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 77 Земельного Кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Стаття 116 ЗК України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Як вбачається зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Однім із способів захисту прав, згідно частини 3 зазначеної статті є ідновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Стаття 15 Цивільного Кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини 3 статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0015 га на землях Міністерства оборони України на земельній ділянці військової частини А 4489 в с.Семідвір'я, м. Алушта, АР Крим, розташувавши на ній свій гараж, що підтверджується матеріалами справи, зокрема план-схемою військового містечка № 5-а м. Алушта.( а.с.15).
Стосовно тверджень позивача про те, що рішенням Алуштинського міського суду від 12 червня 2012 року позовні вимоги Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, Військової частини А4489- були задоволені, внаслідок чого йог дружину ОСОБА_4 було зобов'язано знести гараж та звільнити земельну ділянку, суд до уваги не приймає, тому що це інша земельна ділянка площею 0,00006 га.
Таким чином, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що в неї наявне право на користування зайнятою земельною ділянкою. Суду не надано доказів того, що гараж був зведений з дозволу військової частини чи її керівництва.
За таких обставин позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.3,14, Закону України від 06.12.1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України», ст.10 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-XII «Про оборону України», СТ.1 Закону України від 27.11.2003 року №1345-IV «Про використання земель оборони», ст.ст.77,116,212 Земельного Кодексу України, ст.ст. 10,11,88,174,209,212,214,215,279,281,281 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позовну заяву Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, військової частини А 4489 - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя земельною ділянкою загальною площею 0,0015 га, що розташована біля будівлі сараю № 21 за ГП і позначена в план-схемі № 6, який доданий до довідки Держсільхозінспектора АР Крим Рибченка О.Г. від 21 травня 2013 року, яка розташована на земельній ділянці військової частини А4489- військового містечка № 5 а, с. Семідвір'я, м. Алушта, АР Крим і самовільно зайнята під розміщення гаражу та повернути її Квартирно-експлуатаційному відділу м. Сімферополя, в особі фактичного землекористувача - військової частини А4489 Міністерства оборони України.
Витрати по поверненню самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан покласти на ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 114,70 гривень.
Рішення може бути оскаржене в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського Є.М. Скісов
міського суду