33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 вересня 2013 року Справа № 902/655/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Гулова А.Г. ,
судді Петухов М.Г.
за участю представників сторін:
позивача - пред-ка Мостюка Є.П. (пост.дов. б/н від 26.12.2012 р.)
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.13 р.
у справі № 902/655/13 (суддя Кожухар М.С. )
за позовом державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"
до військової частини А 0215 Міноборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про стягнення 195943,6 грн.
Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2013 р. у справі № 902/655/13 задоволено позов державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" до військової частини А0215 Міністерства оборони України про стягнення 195943,60 грн. Підлягає до стягнення з військової частини А0215 Міністерства оборони України на користь державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" 195943,60 грн. боргу та 3919,00 грн. витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як незаконне та необґрунтоване, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано вимоги Бюджетного кодексу України про застосування казначейського обслуговування бюджетних коштів та порядку здійснення платежів і розрахунків при закупівлі послуг за державні кошти. Вказує, що відповідач не є безпосереднім користувачем коштів та не здійснює проведення платежів. Бюджетні кошти, з яких передбачалося оплатити послуги ДВТП "Граніт" за договором від 17.07.2012 р. № 106/12 надійшли на особовий рахунок військової частини А0215 за програмою "Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ" КПКВ 2101020 у листопаді-грудні 2012 року. Після надходження коштів до ГУ ДКСУ України у Вінницькій області надано платіжні документи для оплати бюджетного фінансового зобов'язання перед ДВТП "Граніт" за договором від 17.07.2012 р. № 106/12, а саме: платіжне доручення № 994 від 31.10.2012 р. на суму 18077,20 грн; платіжне доручення № 1084 від 13.11.2012 р. на суму 19758,80 грн; платіжне доручення № 1149 від 26.11.2012 р. на суму 11771,20 грн; платіжне доручення № 1150 від 26.11.2012 р. на суму 23542,40 грн; платіжне доручення № 1197 від 04.12.2012 р. на суму 61798,00 грн; платіжне доручення № 1316 від 24.12.2012 р. на суму 30066,00 грн; платіжне доручення № 1317 від 24.12.2012 р. на суму 11771,20 грн; платіжне доручення № 1318 від 24.12.2012 р. на суму 20420,00 грн; платіжне доручення № 1319 від 24.12.2012 р. на суму 16816,00 грн.
ГУ ДКСУ України у Вінницькій області здійснено лише платежі за платіжним дорученням № 994 на суму 18077,20 грн., а платежі згідно решти платіжних доручень на загальну суму 195943,60 грн. залишені непроведеними. При цьому не проведені платіжні доручення до військової частини А0215 не повертались, заходи впливу за порушення вимог бюджетного законодавства не застосовувалися.
На момент пред'явлення позивачем платіжних документів на рахунках військової частини А0215 було близько 90 млн.грн., тому помилковим є твердження позивача про відсутність коштів для проведення розрахунків.
На думку скаржника, ним вжито всіх передбачених законодавством заходів для проведення розрахунків з позивачем, тому відсутні підстави вказувати на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Скаржник зазначає про неправомірність тверджень місцевого господарського суду про те, що наявність спірних правовідносин між відповідачем та органом Державної казначейської служби України не є підставою для відмови у позові, оскільки іншого порядку проведення розрахунків законодавством не передбачено.
Також скаржник звертає увагу, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 195943,60 грн. за договором № 106/12 від 17.07.2013 р. повторно перереєстрована у ГУ ДКСУ України у Вінницькій області 06.03.2013 р. як бюджетна кредиторська заборгованість і підлягає погашенню за рахунок бюджетних асигнувань 2013 року, відповідно до вимог ст.48 Бюджетного кодексу України.
Наявність судового рішення про стягнення з відповідача коштів на користь позивача призведе до повторної оплати вказаної заборгованості, оскільки виконання рішення буде здійснюватися у іншому порядку, який визначений Законом України "Про виконавче провадження".
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підтвердження своєї правової позиції скаржник зазначає, що доводи відповідача про надання всіх необхідних документів до ГУ ДКСУ у Вінницькій області для здійснення оплати наданих ДВТП "Граніт" послуг не можуть бути підставою для звільнення відповідача від зобов'язання оплатити надані послуги, оскільки за умовами договору зобов'язання відповідача полягає не в передачі документів до ГУ ДКСУ у Вінницькій області, а в здійсненні оплати. ГУ ДКСУ у Вінницькій області не було стороною договору, тому жодних зобов'язань перед позивачем не має.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У судовому засіданні 03.09.2013 р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач та третя особа не забезпечили явку представників у судове засідання 03.09.2013 р., хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.146-147/.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2012 р. військовою частиною А0215 (замовник) та державним виробничо-технічним підприємством "Граніт" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 106/12 /а.с.23-26/, відповідно до якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати послуги, зазначені в специфікації послуг - додатку 1 до договору /а.с.27/, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктом 1.2. договору визначено найменування послуг: апаратура радіо- і телевізійна передавальна, код 32.20.1 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, а саме: поточний ремонт елементів системи телекодового зв'язку автоматизованих систем управління, зенітних ракетних систем та комплексів (далі - Послуги). Обсяг надання послуг: 22 одиниць елементів згідно із Специфікацією послуг (Додаток 1 до договору).
За п.1.4. договору виконавець здійснює надання послуг за цим договором після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг у відповідності до специфікації послуг (додаток 1 до договору).
Згідно з п.1.5. договору підставою закупівлі є "Річний план закупівель на 2012 рік Міністерства оборони України, військова частина А0215, код ЄДРПОУ 24981451", затверджений рішенням комітету з конкурсних торгів від 29.02.12 №36/12 (зі змінами).
Згідно з п.3.1. договору сума цього договору становить 214020,80 грн. (двісті чотирнадцять тисяч двадцять гривень 80 копійок), у тому числі: ПДВ 35670,13 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сімдесят гривень 13 копійок).
За умовами розділу четвертого договору сторони визначили порядок здійснення оплати.
Так, відповідно до п.4.1. договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги шляхом: прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідні реєстраційні рахунки військової частини А0215, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області; використання всіх форм (методів) розрахунків, визначених чинним законодавством України за взаємною (письмовою) згодою сторін.
Розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання згідно з чинним законодавством України протягом 2012 бюджетного року, після надання замовнику (командиру військової частини А2504) виконавцем наступних документів: затвердженого виконавцем та замовником акту приймання наданих послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору); рахунку-фактури; затвердженого представником замовника (командиром військової частини А2504) акту прийому-передачі (форма акту наведена в додатку 4 до договору), у разі передачі елементів виконавцю (п. 4.2. договору).
Після закінчення надання послуг за цим договором (або по факту припинення дії цього договору) та затвердження актів інвентаризації (зразок наведений у Додатку 6 до договору) сторони у місячний термін проводять остаточну звірку взаєморозрахунків з підписанням Акту виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків (зразок наведено у Додатку 5 до договору). Акт виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків є підтвердженням взаємного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п. 4.5. Договору).
Згідно з п. 5.1. договору, послуги надаються протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дня надання замовником нарядів на ремонт (форма 5 наказу Міністра оборони України № 690 від 24.12.2010, оформлених військовою частиною А1131) за умови надання повідомлення замовником виконавцю про готовність до виконання умов договору відповідно до пункту 1.4. договору, але не пізніше 01.12.2012 р.
Місце надання послуг: військові частини військові частини А2860 (с. Данилівка, Васильківськовго району Київської області), А0593 (Нікополь), А2800 (м. Одеса), А2183 (м. Первомайськ), А4489 (м. Феодосія), А3009 (м. Севастополь), А4623 (м. Кам'янка Бузька), А4608 (м. Дніпропетровськ), А1215 (м. Харків), А1836 (м. Херсон), А1402 (м. Донецьк), А4519 (м. Євпаторія), А3730 (м. Шепетівка, Хмельницької області), А2847 (м. Стрий, Львівської області), А2682 (с. Данилівка, Васильківського району, Київської області) або на підприємстві виконавця. Надання послуг повинно здійснюватись у відповідності до нормативно-технічної документації підприємства Виконавця на ремонт елементів системи телекодового зв'язку автоматизованих систем управління, зенітних ракетних систем та комплексів (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п.5.6. договору зобов'язання виконавця щодо надання послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання наданих послуг за всіма виданими нарядами на ремонт та актів прийому-передачі (у разі надання послуг на виробничих площах виконавця). Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року за винятком дії гарантійних зобов'язань відповідно пункту 2.2. договору, які діють до повного їх виконання (п.10.1. договору).
Відповідно до п.11.1. договору виконавцем внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 2% суми договору 4 280,42 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят гривень 42 копійки). Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання виконавцем договору відповідно пункту 5.6. цього договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсним, протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин. Забезпечення виконання умов цього договору не повертається у разі невиконання або неповного чи несвоєчасного виконання цього договору з вини виконавця.
Військова частина А0215 є розпорядником коштів при виконанні договору (п.11.4. договору).
Невід'ємною частиною цього договору є додатки: 1.Специфікаціях послуг - на 1 арк.; 2. Протокол погодження ціни - на 1 арк.; 3. Акт приймання наданих Послуг (зразок) - на 1 арк; 4. Акт прийому-передачі (зразок) - на 1 арк.; 5. Акт виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків (зразок) - на 1 арк.; 6. Акт інвентаризації (зразок) - на 1 арк (12 розділ договору).
У додатку 1 до договору № 106/12 від 17.07.2012 р. наведено специфікацію послуг - поточний ремонт елементів системи телекодового зв'язку автоматизованих систем управління, зенітних ракетних систем та комплексів КПКВ 2101020 КЕКВ 1150 стаття 3602, визначено найменування елементів, їх кількість та вартість надання послуг.
Сторони визначили ціну надання послуг з поточного ремонту елементів системи телекодового зв'язку автоматизованих систем управління, зенітних ракетних систем та комплексів у додатку 2 до договору - протоколі погодження ціни.
Договір та додатки до нього підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.
На виконання договору про закупівлю послуг за державні кошти № 106/12, відповідно до листа відповідача № 350/138/1138/ПС про готовність до виконання умов договору /а.с.30/, позивач надав послуги, які визначені у специфікації послуг, а відповідач отримав такі послуги на загальну суму 214020,80 грн., що підтверджується актами приймання надання послуг: №164 від 23.10.2012 р., №172 від 10.11.2012р., № 194 від 23.11.2012р., № 194 від 23.11.2012р., № 195 від 23.11.2012р., № 208 від 30.11.2012р., № 213 від 30.11.2012р., № 214 від 30.11.2012р., № 220 від 30.11.2012р., № 254 від 11.12.2012р. /а.с.31-39/.
Відповідач оплатив отримані послуги частково, в сумі 18077,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 994 від 31.10.2012 р. /а.с.67/, а також - актом вивірки розрахунків станом на 01.01.2013 р. /а.с.40/.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 195943,60 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №1-106/12 за вих. №13/23к від 09.01.2013 р. з пропозицією протягом п'яти банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ДВТП "Граніт" 195943,60 грн. /а.с. 41-42/.
У відповіді на претензію № 350/1/350т від 25.02.2013р. відповідач визнав заборгованість та повідомив, що заборгованість буде погашена після надходження коштів на відповідні цілі /а.с.43-44/.
Доказів оплати боргу судам не надано.
Отже, на підставі договору №106/12 від 17.07.2012 р. між сторонами склалися правовідносини з надання послуг, які регулюються нормами гл.63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічну норму містить ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено, що позивач повністю виконав умови договору № 106/12 від 17.07.2012 р., відповідач прийняв таке виконання без зауважень і претензій, однак оплатив надані послуги частково, чим порушив умови договору.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення боргу в сумі 195943,6 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неможливість відшкодування боргу з причини невиконання платежів органом Державної казначейської служби України, оскільки спірні правовідносини між відповідачем та органом Державної казначейської служби не є підставою для відмови у позові у даній справі. Згідно зі ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням наведеного, а також з урахуванням тієї обставини, що борг в сумі 195943,60 грн. не сплачений відповідачем як на час звернення позивачем з позовом до суду, так і на час вирішення спору судами, колегія суддів відхиляє пояснення скаржника про те, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 195943,60 грн. за договором № 106/12 від 17.07.2013 р. повторно перереєстрована у ГУ ДКСУ України у Вінницькій області 06.03.2013 р. як бюджетна кредиторська заборгованість і підлягає погашенню за рахунок бюджетних асигнувань 2013 року.
Така позиція узгоджується, крім наведеного, із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.05.2012 р.у справі № 11/446.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2013 р. у справі № 902/655/13 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2013 р. у справі №902/655/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Петухов М.Г.