ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13786/13 02.09.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Електроград»
доПриватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія»
простягнення 1 917 274,43 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Іскрук О.В.
від відповідача:Афонічева В.А.
Приватне акціонерне товариство «Електроград» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» (надалі - «Підприємство») про стягнення 1 917 274,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору постачання №ЕЛ-49 від 14.06.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 742 505,70 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 140 438,85 грн., 3% річних у розмірі 28 202,36 грн. та інфляційних у розмірі 6 127,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.09.2013 р.
В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду не виконала, подала клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу сторонами для примирення.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача з огляду на те, що положення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачають такої підстави для відкладення розгляду справи як надання часу для примирення сторін. Крім того, представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.06.2012 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір постачання №ЕЛ-49 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, в певній кількості, що відповідає якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у цьому договорі.
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що загальна вартість договору складається із загальної вартості товару, постачання якого здійснюється відповідно до специфікації, та становить 8 375 019,00 грн.
Згідно з п. 3.2 Договору покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в три етапи:
- 1-й етап (до 03.07.2012 р.) - передоплата в розмірі 35% від загальної вартості товару, що становить 2 931 256,65 грн.;
- 2-й етап (до 10.07.2012 р. ) - передоплата в розмірі 35% від загальної вартості товару, що становить 2 931 256,65 грн.;
- 3-й етап - остаточні розрахунки в розмірі 30% від загальної вартості товару, що становить 2 512 505,70 грн., протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність товару до постачання на електронну пошту.
На виконання умов Договору позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 8 375 019,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №1015 від 07.11.2012 р. та №1171 від 25.12.2012 р.
Відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 6 632 513,30 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 742 505,70 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні №1015 від 07.11.2012 р. та №1171 від 25.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 8 375 019,00 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність товару до постачання на електронну пошту.
Із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про готовність товару до постачання №250 від 13.12.2012 р. було відправлене позивачем на визначену електронну адресу відповідача 13.12.2012 р.
Відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 6 632 513,30 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 742 505,70 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 742 505,70 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 1 742 505,70 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 140 438,85 грн., 3% річних у розмірі 28 202,36 грн. та інфляційних у розмірі 6 127,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.12.2012 р. по 21.06.2013 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 9.2 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі 0,1% від невчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у строк, за який сплачується неустойка.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекс інфляції за лютий 2013 року, який має від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 4 135,01 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних у розмірі 1 992,51 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.
Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 140 438,85 грн., 3% річних у розмірі 28 202,36 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 1 742 505,70 грн., пені у розмірі 140 438,85 грн., 3% річних у розмірі 28 202,36 грн. та інфляційних у розмірі 4 135,01 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог (інфляційні у розмірі 1 992,51 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Електроград» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Управляюча компанія «Метрополія» (03187, м. Київ, просп. Ак. Глушкова, 55, кв. 111; ідентифікаційний код 34287470) на користь Приватного акціонерного товариства «Електроград» (50025, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, 93; ідентифікаційний код 30734728) заборгованість у розмірі 1 742 505 (один мільйон сімсот сорок дві тисячі п'ятсот п'ять) грн. 70 коп., пеню у розмірі 140 438 (сто сорок тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 28 202 (двадцять вісім тисяч двісті дві) грн. 36 коп., інфляційні у розмірі 4 135 (чотири тисячі сто тридцять п'ять) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 38 305 (тридцять вісім тисяч триста п'ять) грн. 64 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.09.2013 р.
Суддя В.П. Босий