ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/19155-2012 28.08.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти»
простягнення 39 003 337,64 грн.
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»
провизнання попереднього договору недійсним
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом:Глівая С.В.
від відповідача за первісним позовом:Степаненко О.А.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтпродукт» (надалі - ТОВ «Ірпіньнафтпродукт») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» (надалі - ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти») про стягнення 39 003 337,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2012 р. між ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» та ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» було укладено попередній договір №12/07, відповідно до умов якого сторони в обов'язковому порядку погодились протягом 30 днів з моменту підписання попереднього договору укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна та транспортних засобів на загальну суму 24 369 500,00 грн. Станом на момент подачі позову ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» умови попереднього договору №12/07 від 12.07.2012 р. не виконало, основний договір купівлі-продажу не підписало, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення матеріальних збитків у розмірі 14 003 337,64 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 000 000,00 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.
Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що згідно приписів п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 р. накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.01.2013 р.
В судовому засіданні 23.01.2013 р. судом оголошувалась перерва до 18.02.2013 р.
14.02.2013 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» до ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» про визнання недійсним попереднього договору.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що попередній договір №12/07 від 12.07.2012 р. є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: спірний договір укладений представником з перевищенням повноважень.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» до ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» про визнання недійсним попереднього договору.
В судовому засіданні 18.02.2013 р. відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що представник, який підписав спірний договір зі сторони ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» був наділений достатніми повноваженнями на вчинення такого правочину.
В судовому засіданні 18.02.2013 р. судом оголошувалась перерва до 04.03.2013 р.
28.02.2013 р. позивачем за первісним позовом подану заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу.
Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу №5011-27/19155-2012 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2013 р. прийнято до свого провадження справу №5011-27/19155-2012 та призначено до розгляду на 11.03.2013 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. справу №5011-27/19155-2012 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із поверненням з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. справу №5011-27/19155-2012 прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та відкладено розгляд справи на 25.03.2013 р.
Судове засідання 25.03.2013 р. не відбулося відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013р. №152-р «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві» та наказу Голови господарського суду міста Києва від 25.03.2013 р. № 85-К.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. розгляд справи №5011-27/19155-2012 призначено на 08.04.2013 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 24.04.2013 р. у зв'язку із викликом посадової особи для дачі пояснень.
В судових засіданнях 24.04.2013 р. та 15.05.2013 р. судом оголошувались перерви до 15.05.2013 р. та 05.06.2013 р. відповідно.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу №5011-27/19155-2012 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.07.2013 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. справу №5011-27/19155-2012 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із поверненням його з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. справу №5011-27/19155-2012 прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.
В судовому засіданні 15.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 28.08.2013 р.
В судове засідання представник позивача за первісним позовом з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, первісні позовні вимоги підтримала повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.
Представник позивача за зустрічним позовом в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення стосовно суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримала повністю, проти задоволення первісним позовних вимог заперечувала.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
12.07.2012 р. між ТОВ «Ірпіньнафтпродукт» (продавець) та ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» (покупець) було укладено попередній договір №12/07 (надалі - «Попередній договір»).
Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору сторони погодили в строки та на умовах, визначених цим договором, в обов'язковому порядку укласти договір/договори купівлі-продажу нерухомого майна за ціною, визначеною в п. 4 цього договору та договори/договір купівлі-продажу транспортних засобів.
Перелік нерухомого майна та транспортних засобів міститься в пунктах 1.3 та 1.4 Попереднього договору, до якого входить:
- комплекс (Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 2) загальною площею 90,8 кв.м (літ. «А») та навіс.
- автозаправна станція, загальною площею 77,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 15 А;
- автозаправна станція, загальною площею 44,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе, 39;
- автозаправна станція з будівлями та спорудами, загальною площею 384,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31 А;
- сідловий тягач - Е «MAN 18413 FLS», шасі №WMAH05ZZZ1M316863, реєстраційний номер AI 2945AC;
- сідловий тягач - Е «MAN 18413 FLS», шасі №WMAH05ZZZ1M316845, реєстраційний номер AI 2947AC;
- напівпричіп/паливо цистерна - модель 99983, шасі VIN Y9999983090A99382, реєстраційний номер АІ 6526 ХТ;
- сідловий тягач - Е «MAN NUTZFAHRZEUGE», шасі №WMAHO5ZZZ1M316776, реєстраційний номер АІ 8526 АЕ;
- вантажний сідловий тягач - «MAN 18413 FLS», шасі №WMAH05ZZZ2M334466, реєстраційний номер AI 2508 AK;
- вантажний сідловий тягач - «MAN 18413 FLS», шасі №WMAH05ZZZ2M334023, реєстраційний номер AI 2509 AK;
- напівпричіп цистерна спеціальна - «KOGEL», шасі WKOSWCT2448143889, реєстраційний номер АІ 3470 ХР;
- напівпричіп цистерна спеціальна - «HAMLE CHN2», шасі NP9CHN2LPSK201004, реєстраційний номер АІ 3469 ХР;
- напівпричіп/паливо цистерна - модель 99983, шасі VIN Y9999983070A99347, реєстраційний номер АІ 4042 ХТ;
- напівпричіп/паливо цистерна - модель 99983, шасі VIN Y9999983090A99384, реєстраційний номер АІ 5066 ХТ.
Пунктом 3.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що з моменту підписання цього договору вони зобов'язані укласти основні договори протягом 30 календарних днів.
Відповідно до п. 4.1 Попереднього договору нерухоме майно та транспортні засоби, що є предметом основних договорів та перелік яких визначено в п.п. 1.3 та п. 1.4 цього договору відчужуються продавцем на користь покупця за ціною 3 050 000,00 дол. США.
Згідно з п. 6.1 Попереднього договору сторони у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору, а саме - за порушення строків підписання основних договорів чи зміну в односторонньому порядку умов цього договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати управненій стороні завдані цим порушенням збитки та втрачений прибуток та понести відповідальність згідно правил та вимог чинного законодавства України.
Спір у справі стосується наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню завданих позивачу матеріальних збитків у розмірі 14 003 337,64 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 000 000,00 грн. у зв'язку із не укладанням договору купівлі-продажу майна у визначений строк.
Згідно ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до частини 1 статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Пунктом 3.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що з моменту підписання цього договору вони зобов'язані укласти основні договору протягом 30 календарних днів.
Згідно ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Пунктом 3.2 Попереднього договору визначено, що строк укладення основних договорів може бути продовжено за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до даного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що до 13.08.2013 р. основні договори купівлі-продажу сторонами не були укладені. Більш того, сторонами не було погоджено продовження строку укладення основних договорів у відповідності до п. 3.2 Попереднього договору.
Відповідно до п. 6.1 Попереднього договору сторони у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору, а саме - за порушення строків підписання основних договорів чи зміну в односторонньому порядку умов цього договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати управненій стороні завдані цим порушенням збитки та втрачений прибуток та понести відповідальність згідно правил та вимог чинного законодавства України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Як на підставу для стягнення з ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» матеріальних збитків у розмірі 14 003 337,64 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 000 000,00 грн. позивач за первісним позовом вказує на те, що не підписання сторонами основних договорів купівлі-продажу спірного майна відбулося саме з вини відповідача.
Пунктом 5.4.1 Попереднього договору встановлено, що покупець зобов'язаний у встановлені цим договором строки підписати з продавцем основні договори про продаж на користь покупця нерухомого майна та транспортних засобі, визначений в п. 2.3 та п. 2.4 цього договору.
В той же час, пунктом 5.2.6 Попереднього договору встановлено, що продавець зобов'язаний підписати основні договори з покупцем в строки, визначені цим договором.
Таким чином, умовами Попереднього договору було передбачено, що обов'язок укласти основні договори купівлі-продажу до 13.08.2012 р. покладається як на ТОВ «Ірпіньнафтпродукт» (продавця), так і на ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» (покупця).
Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що станом на 13.08.2013 р. основні договори купівлі-продажу сторонами не були укладені.
В той же час, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріали справи не містять, а позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що не укладення у визначений строк основних договорів відбулося саме з вини ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти».
Крім того, 15.07.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» було укладено кредитний договір №10К-Н, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Кредитного договору передбачено, що розмір ліміту кредитної лінії на дату підписання даного договору складає 23 770 335,00 грн. Розмір ліміту кредитної лінії змінюється відповідно до графіку змін розміру кредитної лінії, наведеного у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Позивач за первісним позовом вказує, що внаслідок не укладення з відповідачем договорів купівлі-продажу майна, ним неотримано грошові кошти, на які він розраховував, укладаючи Попередній договір, що унеможливило погашенням ним суми заборгованості за кредитним договором №10К-Н від 15.07.2010 р. та зумовило нарахування відсотків за його користування.
Факт неналежного виконання ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» умов кредитного договору №10К-Н від 15.07.2010 р. та утворення у нього суми заборгованості встановлений рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2013 р. у справі №21/162-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України.
Отже, внаслідок неналежного виконання ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» умов кредитного договору №10К-Н від 15.07.2010 р., у нього утворилась заборгованість перед ПАТ «Сведбанк» у розмірі 13 237 928,14 грн., а також були нараховані відсотки за користування кредитною лінією та пеню за несвоєчасне повернення кредиту, а всього - у розмірі 14 003 337,64 грн.
В той же час, позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не доведено, що заборгованість за кредитним договором, нараховані відсотки за користування кредитною лінією та пеня за несвоєчасне повернення кредиту є саме збитками у розумінні приписів ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, тобто, витратами, які ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» мало зробити для відновлення свого порушеного права.
Крім того, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та порушенням господарського зобов'язання є залежністю факту настання майнової шкоди від правопорушення чи неналежного виконання зобов'язання.
Суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між та порушенням зобов'язання, передбаченого п. 3.1 Попереднього договору, та утвореною у ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» сумою заборгованості за кредитним договором №10К-Н від 15.07.2010 р. у розмірі 14 003 337,64 грн.
За таких обставин, відсутність вказаних ознак цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача за первісним позовом у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування матеріальних збитків 14 003 337,64 грн.
Також позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом упущеної вигоди у розмірі 25 000 000,00 грн.
ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом свого обов'язку з укладення основних договорів, позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 25 000 000,00 грн., розраховану виходячи з розміру пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укмашпром» на купівлю спірного майна, яку позивач міг би одержати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Зокрема, листом від 01.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укмашпром» повідомило позивача про готовність викупити спірне майно автозаправних станцій та транспортних засобів за ціною 25 000 000,00 грн.
Суд відзначає, що оскільки станом на 13.08.2013 р. основні договори купівлі-продажу сторонами не були укладені, зобов'язання за Попереднім договором з цього моменту припинилися.
Відтак, з припиненням зобов'язання укласти договори купівлі-продажу автозаправних станцій та транспортних засобів саме з ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти», ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» не позбавлене було можливості після 13.08.2013 р. продати таке майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укмашпром» за узгодженою ціною.
Із матеріалів справи вбачається, що листом №962/Ю від 10.08.2012 р. позивач за первісним позовом відмовився від пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укмашпром» в укладенні договору купівлі-продажу майна на суму 25 000 000,00 грн., з огляду на укладений з ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» Попередній договір.
В той же час, доказів направлення листа №962/Ю від 10.08.2012 р. про відмову від укладення договору купівлі-продажу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укмашпром» або вручення його представникові нарочно, позивачем за первісним позовом суду не надано.
Таким чином, позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту неможливості укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укмашпром» договорів купівлі-продажу спірного майна після 13.08.2012 р., а відтак - і наявності упущеної вигоди у розмірі 25 000 000,00 грн.
За таких обставин, у задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» матеріальних збитків у розмірі 14 003 337,64 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 000 000,00 грн. необхідно відмовити.
Стосовно зустрічного позову ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою для недійсності Попереднього договору позивач за зустрічним позовом вказує на те, що такий договір укладений представником ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, попередній договір правочину з відчуження нерухомого майна в силу ст. 657 Цивільного кодексу України мав бути укладеним у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.
Зі сторони покупця Попередній договір підписаний Лабортасом Вадимом Вікторовичем, який діяв на підставі довіреності від 26.04.2012 р., виданої директором Шапраном Олегом Миколайовичем, та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурячек І.М.
Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 65 Господарського процесуального кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Згідно з п. 8.12 Статуту ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво товариства, є директор. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Зборів учасників.
Пунктом 8.13 Статуту ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» визначено, що директор видає довіреності, відкриває в банках поточний та інші рахунки, має право першого підпису всіх фінансових документів, розпоряджається коштами товариства.
Таким чином, директор ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» Шапран О.М., призначений на посаду наказом №04/К від 02.06.2011 р., правомірно в межах наданих йому повноважень видав довіреність від 26.04.2012 р. на ім'я Лабортаса Вадима Вікторовича.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Із вказаної довіреності від 26.04.2012 р вбачається, що Шапран О.М. уповноважив Лабортаса Вадима Вікторовича укладати від імені ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» попередні договори, у тому числі з передачею забезпечувальних платежів, тощо, а також будь-які нами обумовлені попередньо.
Тобто, представник ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» був уповноважений на укладання від імені товариства попередніх договорів, в тому числі і спірного Попереднього договору, у визначеному законом порядку.
Крім того суд відзначає, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому, перевищення повноважень - це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.
Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України відомості про юридичну особу включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі, крім іншого, містяться дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Статтею 18 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
В той же час, відповідно до ч. 3 статті 18 вказаного Закону, не можуть бути використані в спорі з третьою особою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, але не були до нього внесені, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Суд відзначає, що позивачем не надано доказів, що станом на дату підписання сторонами Попереднього договору, відомості про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи були відкриті для загального ознайомлення.
За приписами ст. 635 Цивільного кодексу України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» об'єкти нерухомого майна - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, пересування яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Тобто, діюче законодавство передбачає імперативні вимоги щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме укладення договору в письмовій формі з наступним проведенням нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
При цьому, форма попереднього договору має відповідати формі основного договору, яка, зокрема, визначена законодавством.
Таким чином, враховуючи, що предметом Попереднього договору, в тому числі, є нерухоме майно, такий договір мав бути укладений в письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням та проведенням державної реєстрації.
В той же час, як свідчать матеріали справи, сторонами не було вчинено дій, направлених на нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію підписаного Попереднього договору.
Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За змістом ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
За таких обставин, згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Неукладений договір не створює будь-яких наслідків для сторін.
Аналогічні висновки містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації Попереднього договору, враховуючи положення ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що Попередній договір, підписаний між ТОВ «Ірпіньнафтопродукти» та ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти», є неукладеними.
Згідно із абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Отже, враховуючи, що судом встановлено неукладеність Попереднього договору, то підстави для визнання його недійсним у суду відсутні.
За таких обставин, в задоволенні зустрічних позовних вимог з викладених у позові ТОВ «ТД «Білоруські нафтопродукти» правових підстав необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт» відмовити повністю.
2. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.09.2013 р.
Суддя В.П. Босий