про повернення позовної заяви
06.09.13р. Справа № 904/6857/13
Суддя господарського суду Крижний О.М., розглянувши матеріали
за позовом Троїцького сільського споживчого товариства Павлоградської райспоживспілки, с. Троїцьке Павлоградського району Дніпропетровської області
до Павлоградської районної спілки споживчих товариств, м. Павлоград Дніпропетровської області
про визнання недійсною постанови позачергової конференції Павлоградської районної спілки споживчих товариств від 15.05.2013р.
Троїцьке сільське споживче товариство Павлоградської райспоживспілки звернулось до господарського суду з позовом до Павлоградської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсною постанови позачергової конференції Павлоградської районної спілки споживчих товариств "Про реформування споживчої кооперації України, а також області шляхом її реструктуризації" від 15.05.2013р.
Позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
І. У позовній заяві не вказано в повному обсязі обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Троїцьке сільське споживче товариство Павлоградської райспоживспілки звернулося з позовом до Павлоградської районної спілки споживчих товариств, як член наведеної спілки, відповідно до Статуту та Свідоцтва про державну реєстрацію Троїцького сільського споживчого товариства Павлоградської райспоживспілки.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.
Позивачем заявлена вимога про визнання недійсною постанови позачергової конференції Павлоградської районної спілки споживчих товариств від 15.05.2013 року, проте відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про споживчу кооперацію", споживчі товариства та їх спілки виходячи з статутних вимог мають право:
створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України;
вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань;
придбавати майно державних підприємств та підприємств, створених на інших формах власності, а також інше майно і майнові права.
Отже, за наведеного, у позовній заяві позивачем не наведений у повному обсязі зміст правовідносин між позивачем та відповідачем (до позову не додані установчі документи Павлоградської районної спілки споживчих товариств, які регулюють відносини останньої та її членів), що не дає можливості в повному обсязі дослідити обставини, на яких ґрунтується позовна заява, та в необхідному обсязі вчинити дії з підготовки справи до судового розгляду (ст. 65 ГПК України).
ІІ. Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем в якості додатків до позовної заяви надані документи, які не засвідчені належним чином як копії.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають із слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Додані до позовної заяви копії документів не відповідають вищезазначеним вимогам.
ІІІ. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Однак, з доданого позивачем до позову опису вкладення до цінного листа вбачається, що на адресу відповідача направлена не та позовна заява, що надана до суду. Так, згідно опису вкладення, на адресу відповідача направлена "позовна заява до Павлоградської рай спілки товариств "про визнання недійсної постанови від 15 травня 2013р.", тоді як на адресу господарського суду позивачем направлений документ під назвою "позовна заява про визнання недійсною постанови позачергової конференції Павлоградської районної спілки споживчих товариств від 15.05.2013 року".
Також, сьомим додатком до позову зазначено - Копія постанови "Про реформування споживчої кооперації України, а також області шляхом її реструктуризації" від 15 травня 2013 року. У той же час відповідачеві направлено копію постанови під назвою "про реформування споживчої кооперації", тобто документ з іншою назвою, ніж надано до суду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Національним законодавством України (ст. 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати ст. 6 Конвенції.
Також суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у Постанові від 04.12.2012 року по справі № 5/5005/7237/2012, оцінка судом виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток:
- позовна заява з додатками на 59 аркушах, у тому числі оригінал квитанції № 9/9 від 04.07.2013 року про сплату судового збору у розмірі 1 147,00 грн.;
- конверт.
Суддя О.М. Крижний