26 березня 2009 р.
№ 21/113
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Муравйова О.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" (далі -ЗАТ "Макіївкокс")
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду
від
25.12.08
у справі
№ 21/113
господарського суду
Донецької області
за позовом
ЗАТ "Макіївкокс"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (далі -ТОВ "Енергоімпекс")
про
стягнення 2 530,44 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Буланом М.С. (за дов. № 07-5637 від 29.12.08);
- відповідача:
не з'явились.
Ухвалою від 04.03.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ЗАТ "Макіївкокс" № 07-246 від 21.01.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.03.09.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.03.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.03.09 представник ТОВ "Енергоімпекс" не з'явився.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.03.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представника ЗАТ "Макіївкокс".
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.03.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 26.03.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В, судді -Муравйов О.В., Ходаківська І.П.
Про вказані обставини представника сторони повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.03.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 20.10.08 господарського суду Донецької області (суддя Матюхін В.І.) у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Макіївкокс" про стягнення 2 530,44 грн. вартості недостачі вантажу (вугілля-концентрату) відмовлено.
Постановою від 25.12.08 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючої -Шевкової Т.А., суддів Діброви Г.І., Стойки О.В.) апеляційну скаргу ЗАТ "Макіївкокс" залишено без задоволення, а рішення від 20.10.08 господарського суду Донецької області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "Енергоімпекс" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки є лише вантажовідправником у спірних правовідносинах, в той час, як продавцем концентрату за спірною відправкою є ЗАТ "Донецьксталь".
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ЗАТ "Макіївкокс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.10.08 господарського суду Донецької області та постанову від 25.12.08 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позов ЗАТ "Макіївкокс" задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 509, 511, 655, 662, 664, 670, 712, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 194, 307 Господарського кодексу України, п.п. 6, 24, 129 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 83, ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.03.09 від ТОВ "Енергоімпекс" письмовий відзив на касаційну скаргу ЗАТ "Макіївкокс" не надійшов, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 23.07.07 ТОВ "Енергоімпекс" на адресу ЗАТ "Макіївкокс" у вагонах №№ 68700137, 68460542, 66132184 за залізничною накладною на групу вагонів № 49458709 зі станції Кривий Торець на станцію Харцизьк відвантажено концентрат вугілля марки "Ж" у вологому стані, із зазначенням загальної маси вантажу 205 тис.кг. (70 т + 69 т + 66 т, відповідно).
У зв'язку з наведеним місцевим та апеляційним судами встановлено, що ЗАТ "Макіївкокс" кваліфікується у спірних правовідносинах як вантажоодержувач вугільного концентрату.
Водночас, вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, що на станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці вантаж прибув 25.07.08 в справних вагонах, без слідів втрати та розкрадання під час перевезення, та 26.07.07 був виданий залізницею ЗАТ "Макіївкокс" без перевірки маси та кількості місць, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відмітка на зворотньому боці залізничної накладної.
Крім того, судами встановлено, що 26.07.07 під час зважування вагонів з вугільним концентратом ЗАТ "Макіївкокс" була виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах, у зв'язку з чим приймання вантажу було зупинене для виклику представника вантажовідправника, та 27.07.07 о 9 год. 40 хв. за участю представника ЗФ "Дзержинська" ТОВ "Енергоімпекс" -майстра навантаження Хливняк О.Г., яка діяла на підставі довіреності № 13-796 від 27.07.07, приймання продукції було продовжено, за результатами чого складено акт № 903 від 27.07.07 про приймання продукції за кількістю, який затверджено заступником голови правління ЗАТ "Макіївкокс", та підписано представниками ЦЗФ "Дзержинська" із застереженням про те, що ними визнається недовантаження за накладною № 49458709 з врахуванням 1% природної втрати при наданні оформленого акту.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно даних, наведених у зазначеному акті, у вагоні № 66132184 -брутто 86 750 кг, тара 21 050 кг, нетто 65 700 кг; у вагоні № 68460542 -брутто 82 600 кг, тара 19 850 кг, нетто 62 750 кг; у вагоні № 68700137 -брутто 90 200 кг, тара 19 450 кг, нетто 70 750 кг; загальна вага зважування 3-х вагонів: брутто 259 550 кг, тара 60 350 кг, нетто 199 200 кг. Водночас, встановлено, що за результатами зважування зроблено висновок, що нестача у 2-х вагонах складає 6 550 кг, а надлишок у вагоні № 68700137 -750 кг; а загальна маса нестачі - 5 800 кг. При цьому, встановлено, що вага тари у акті зазначена з акту про вагу тари № 903 від 27.07.07, зважування за яким здійснювалось після закінчення приймання продукції за кількістю (зі зміною складу осіб, які брали участь у зважуванні: представник ТОВ "Енергоімпекс" участі у зважуванні тари не брав, ЗАТ "Макіївкокс" замінив його на іншу особу -помічника машиніста, якому була видана довіреність № 903а від 27.07.07).
Попередніми судовими інстанціями було враховано, що за результатами приймання продукції комісія дійшла до висновку, що недостача виникла в результаті недостатнього наповнення вагонів вантажовідправником та неправильного визначення ним маси вантажу.
Матеріалами справи підтверджено, що рахунком-фактурою № 27396 від 31.07.07 ЗАТ "Донецьксталь" -металургійний завод" оплатило продукцію в сумі 444 906,00 грн. (з врахуванням ПДВ), в тому числі ту, що надійшла у 3-х спірних вагонах, а платіжним дорученням № 3699 від 04.07.07 ЗАТ "Макіївкокс" оплатило суму 5 000 000,00 грн., із призначенням платежу: "Оплата за договором № 2080дс/292 від 01.10.03 за вугільну продукцію".
На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що згідно акту № 27396 приймання-передачі продукції по договору № 2080дс/292 від 01.10.03, складеного 23.07.07 представниками ЗАТ "Макіївкокс" та ЗАТ "Донецьксталь" -металургійний завод" визначено, що ЗАТ "Макіївкокс" прийняло від ЗАТ "Донецьксталь" -металургійний завод" продукцію: концентрат вугільний марки "Ж" масою 749 т, у тому числі загальною масою 205 т у вагонах №№ 68700137, 68460542, 66132184 за залізничною накладною на групу вагонів № 49458709. При цьому, встановлено, що даний акт з боку ЗАТ "Макіївкокс" підписаний головою правління із застереженням: "Цей акт зі сторони ЗАТ "Макіївкокс" підписаний на підставі даних на дату відвантаження, зазначених у залізничних квитанціях, без врахування недостачі, яка може бути зафіксована в актах, складених за "Інструкцією П-6".
Також, судами встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі вугільної продукції від 31.07.07, підписаного представниками ТОВ "Енергоімпекс" та ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", ТОВ "Енергоімпекс" поставило на адресу ЗАТ "Макіївкокс", а ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" -прийняло вугільний концентрат марки "Ж 0-100", відвантажений ТОВ "Енергоімпекс" у кількості кількістю 749 т, у тому числі 205 т у вагонах №№ 68700137, 68460542, 66132184 за залізничною накладною на групу вагонів № 49458709. При цьому, відповідно до вказаних актів приймання-передачі продукції недостача за спірними відправками відсутня.
Врахувавши приписи ст.ст. 661, 670 Цивільного кодексу України, той факт, що ТОВ "Енергоімпекс" є вантажовідправником, а не продавцем (постачальником) концентрату вугільного, отриманого ЗАТ "Макіївкокс" 25.07.07 за залізничною накладною № 49458709, те що продавцем концентрату за спірною відправкою є ЗАТ "Донецьксталь" -металургійний завод" (згідно договору № 2080/дс/292 від 01.10.03, укладеного між ЗАТ "Донецьксталь" -металургійний завод" (Продавець) та ТОВ "Макіївкокс" (Покупець), а також те, що ЗАТ "Макіївкокс" оплату концентрату за спірною відправкою здійснило саме Продавцеві, попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що ЗАТ "Макіївкокс" помилково звернулось з позовом про сплату вартості недостачі (повернення сплачених за невідвантажену продукцію коштів) до незобов'язаної щодо нього особи, з якою у ЗАТ "Макіївкокс" не існує договірних відносин щодо предмету купівлі-продажу і здійснення розрахунків.
Разом з тим, місцевим та апеляційним судами зазначено, що надані ЗАТ "Макіївкокс" в якості доказів недостачі вугільної продукції акти приймання продукції по кількості № 903/п від 26.07.07 та № 903 від 27.07.07, складені у відповідності до положень Інструкції П-6, не можуть бути прийняті до уваги оскільки сторонами не було узгоджений такий порядок приймання продукції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну, фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Разом з тим, приписами частини другої зазначеної статті встановлено, що особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлює, що особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені спеціальним Законом.
Так, згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу та п. 22 Статуту залізниць України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що згідно п. 37 Статуту у накладній, зокрема, зазначається маса вантажу, яка визначається відправником, а п. 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За змістом п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зазначеної в перевізних документах у разі, якщо вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2 % маси.
Правовий аналіз наведених положень та матеріалів справи свідчить про помилковість висновків попередніх судових інстанцій про неналежне визначення позивачем у даній справі особи-відповідача. Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дійшовши до зазначеного висновку, місцевий суд з метою повного та об'єктивного вирішення спору по суті, та уникнення формалізованого підходу до розгляду справи, мав в порядку, визначеному ст.ст. 24, 26, 27, 65 Господарського процесуального кодексу України, в процесі підготовки справи до розгляду у судовому засіданні вирішити питання про залучення відповідних осіб до участі у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу ЗАТ "Макіївкокс" № 07-246 від 21.01.09 задовольнити частково.
Рішення від 20.10.08 господарського суду Донецької області та постанову від 25.12.08 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 21/113 господарського суду Донецької області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
О.Муравйов
І.Ходаківська