31 березня 2009 р.
№ 2-1/8388-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака І.М.,
судді Грека Б.М.,
розглянувши касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.01.2009р.
у справі №2-1/8388-2008
за позовом прокурора міста Алушти в інтересах держави в особі Алуштінської
міської ради, Державної інспекції архітектурно-будівельного
контролю в Автономній Республіці Крим
до Приватного підприємства "Прохлада"
3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба"
про знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомого майна,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Сердюк С.М. -довіреність у справі,
від 3-тьої особи: Кочетков О.О. -довіреність у справі,
від Генеральної прокуратури України: Потапенко О.С. -прокурор відділу,
Прокурор міста Алушти звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Алуштінської міської ради, Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим до Приватного підприємства "Прохлада" і просив суд ухвалити рішення про знесення останнім самочинно збудованої підпірної стіни по вул.Набережній, 16а в м.Алушта, яка використовується як опора 2-го рівня літнього майданчика.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.376 ЦК України та фактично обґрунтовані тим, що відповідач здійснив самочинне будівництво, а саме збудував підпірну стіну, яка використовується як опора під майданчик 2-го рівня літнього майданчику, за відсутності на те відповідного дозволу та експлуатує її без прийняття її державною приймальною комісією, чим порушує інтереси Алуштінської міської ради та Інспекції архітектурно-будівельного контролю в АРК та порушує права інших осіб на безпечну експлуатацію самочинно збудованої споруди.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що він на законних підставах здійснив реконструкцію будівель та споруд на відведеній йому земельній ділянці за адресою: м.Алушта, вул.Набережна, 16а, у тому числі реконструкцію опорних стін, які, з урахуванням рельєфу місцевості, є невід'ємним та необхідним елементом літньої площадки. Будь-яких порушень при реконструкції за вказаною адресою відповідачем не допущено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з клопотанням про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, оскільки товариство є суміжним землекористувачем з відповідачем і ухвалене рішення може стосуватися його прав та обов'язків (а.с.24).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Дружба" (а.ст.73).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2008р. (суддя Л.О.Ковтун) позов задоволено: зобов'язано відповідача знести самочинно збудовану підпірну стіну по вул.Набережна, 16а в м.Алушта, яка використовується як опора 2-го рівня літнього майданчика.
Рішення мотивовано тим, що відповідач без дозволу на виконання будівельних робіт здійснив реконструкцію буфету літнього майданчику, що є самочинним будівництвом.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2009р. (головуючий, суддя Градова О.Г., судді Маслова З.Д., Котлярова О.Л.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів відсутності доказів того, що здійснена відповідачем реконструкція є самочинним будівництвом.
Не погоджуючись з вказаною постановою, заступник прокурора Автономної Республіки Крим вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, а 3-тя особа - ТОВ "Дружба" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в яких просять суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційне подання та касаційну скаргу такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення по вул.Набережна, 16а м.Алушта та земельної ділянки, на якій воно розташоване, і реконструкцію якого було здійснено відповідно до розробленого та затвердженого проекту, яким, зокрема, передбачено облаштування літнього майданчика і опорних стін, пристрій навісу з опорою на опорну стінку (а.с.43-44, 63-70). Роботи з реконструкції виконані відповідно до цього проекту, про що 19.03.2004р. міжвідомчою комісією виконкому Алуштінської міської ради складений акт №489, який затверджений 14.05.2004р. рішенням №567 вказаного виконавчого комітету, відповідачу дозволено зберегти реконструкцію буфету літнього майданчика згідно виконавчого проекту (а.с.107, 15).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Частиною 7 названої статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, обставинами, з якими законодавець пов'язує можливість знесення самочинного будівництва, є факт існування у відповідача проекту зведеної будівлі, наявність відхилення від цього проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотного порушення будівельних норм і правил.
Окрім того, правовий аналіз наведеної норми свідчить, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування, у разі виявлення підстав, передбачених у частинах 1, 7 ст.376 ЦК України, може звернутися до суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову і лише у разі, коли проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Між тим, прокурор, який заявив позов в інтересах позивача, або позивач не зверталися до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести перебудову спірної підпірної стіни, та не довели, що здійснення такої перебудови неможливо, або що відповідач відмовляється здійснити таку перебудову.
Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано доказів порушення відповідачем суспільних інтересів або прав інших осіб, а також доказів істотного порушення при здійсненні реконструкції будівельних норм і правил.
Притягнення відповідача до відповідальності у вигляді накладення штрафу за експлуатацію споруди після закінчення будівництва без прийняття її державною приймальною (технічною) комісією в експлуатацію, не є порушенням у розумінні ч.7 ст.376 ЦК України.
Отже, в порушення порядку доказування, передбаченого ст.ст.33, 34 ГПК України, та з огляду на вимоги ч.7 ст.376 ЦК України, позивачем не доведено порушення відповідачем суспільних інтересів та істотного порушення будівельних норм і правил.
Твердження заступника прокурора та скаржника про те, що будування підпірної стіни по вул.Набережній, 16а в м.Алушта, яка використовується як опора 2-го рівня літнього майданчика, здійснено відповідачем без дозволу, спростовуються матеріалами справи.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
В силу ст.25 Закону України "Про основи містобудування", ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Аналогічне положення міститься у п.5.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт;
Наведе свідчить про те, що здійснення реконструкції нежитлового приміщення без погодженої проектної документації та без отримання у встановленому законодавством порядку дозволу на виконання будівельних робіт, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу.
Отже, вказані порушення у сфері містобудування не можуть бути підставою для застосування положень частини 7 ст.376 ЦК України, ними, як зазначалось, є істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил. Між тим, таких порушень судами не встановлено.
Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції фактів, встановлених судовим рішенням в іншій справі №2-26/8841-2008р., що є, на його думку, порушенням ст.35 ГПК України, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на те, що рішення у зазначеній справі скасовано апеляційною інстанцією. Окрім того, воно не могло мати приюдиційного значення для даної справи з огляду на те, що у справі №2-26/8841-2008р. брали участь інші сторони.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи заступника прокурора та скаржника, викладені у касаційному поданні та касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом апеляційної інстанції. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Колегія суддів не приймає до уваги додані заступником прокурора та скаржником до касаційних подання та скарги копію Акта від 20.01.2009р. огляду підпірної стіни, оскільки він не був предметом дослідження у судах двох інстанцій, а відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази. Тим більше, що в порушення ст.36 ГПК України, копія вказаного Акта не завірена належним чином.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2009р. у справі №2-1/8388-2008 - без змін.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек