18 березня 2009 р.
№ 31/319
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Гончарука П.А.,
суддів: Вовка І.В.,
Малетича М.М. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. у справі № 31/319 за позовом Закритого акціонерного товариства “Зімонт» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок» про усунення перешкод в користуванні майном та виселення,
за участю представників:
позивача: Кобилецький В.В., дов. б/н від 02.02.2009р.,
відповідача: Камрікова О.О., дов. б/н від 20.11.2008р.
Закрите акціонерне товариство “Зімонт» (далі -ЗАТ “Зімонт», Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок» (далі -ТОВ “Пролісок», Відповідач) про усунення перешкод в користуванні майном та виселення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2008р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р., позов ЗАТ “Зімонт» було задоволено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Пролісок», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору купівлі-продажу № 10 від 28.07.1995р. Товариство покупців членів трудового колективу Орендного підприємства “Спрінг» (далі -ОП “Спрінг») придбало у власність державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства “Спрінг», за адресою: м. Київ, вул.Кіквідзе, 1/2, в приміщенні, яке використовується на умовах договору оренди та павільйон за цією ж адресою, загальною площею 120 кв.м.
Вказане в договорі купівлі-продажу № 10 від 28.07.1995р. майно, вартість якого становила на момент продажу 4 161 000 000 крб. (що еквівалентно 41 610 грн.), Представництвом ФДМУ у Печерському районі м. Києва було передано Товариству покупців “Спрінг» за відповідним актом прийомання-передачі від 30.08.1995р. і видано останньому свідоцтво про право власності на це майно.
В наступному, рішенням зборів засновників від 02.09.1995р., було затверджено Статут Закритого акціонерного товариства “Зімонт», в Установчому договорі і Статуті якого вказувалось, що для діяльності Товариства створюється статутний фонд у розмірі 41 610,00 грн., за рахунок внесків його засновників, що складаються з приватизованого майна, а саме ЗАТ “Зімонт» є правонаступником Товариства покупців Орендного підприємства “Спрінг».
При чому, пунктом 2.1. Установчого договору про створення ЗАТ “Зімонт» було також визначено частку кожного учасника товариства у його статутному фонді, зокрема: Зубович М.П. -27,5%, Потапенко В.М. -18 %, Зубович І.А. -7,5 %, Очеретюк М.В. -27,5 %, Очеретюк Т.М. -7,5 %, Смілянець Г.І. -7,4 %, Калита Л.М. -0,19%, Буряк Н.Д. -0,37% та ін.
В той же час, 29.09.1998р. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва було зареєстровано Статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок», в пункті 5.11. якого зазначалось, що дане Товариство є правонаступником Орендного підприємства “Спрінг» та товариства покупців, створеного членами трудового колективу Орендного підприємства “Спрінг» у правах володіння майном, матеріальними та нематеріальними активами, приміщеннями, земельними ділянками.
При цьому, згідно розділу 8 Статуту ТОВ “Пролісок» та пункту 5. Установчого договору ТОВ “Пролісок», статутний фонд цього Товариства становить 35 000,00 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача усунути перешкоди в користуванні нежилим приміщенням -кафе (павільйоном), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2 та виселення останнього з цього приміщення.
Суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що оскільки на загальних зборах ОП “Спрінг», які відбулися 17.08.1995р., було прийнято рішення про створення на базі придбаного ОП “Спрінг» за договором купівлі-продажу №10 від 28.07.1995р. майна нового товариства -ЗАТ “Зімонт», яке і є правонаступником ОП “Спрінг», а також враховуючи те, що ТОВ “Пролісок» було створено тільки 29.09.1998р., тобто -після створення ЗАТ “Зімонт», тому законним власником цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2 є саме Позивач, і зважаючи такі обставини, дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким позов ЗАТ “Зімонт» було задоволено, слід залишити без змін.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитись не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення», з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідають.
Так, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову, відповідно до ст.ст. 16, 319, 321,328, 387 та 400 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), та зобов'язуючи при цьому Відповідача звільнити нежиле приміщення кафе (павільйон), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2, в той же час фактично визнав Позивача власником вказаного майна.
При цьому, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), не з'ясував належним чином сам факт передачі Товариством покупців членів трудового колективу ОП “Спрінг» майна цілісного майнового комплексу та не витребував про це у сторін належних доказів, обмежившись тільки дослідженням їх установчих документів.
Крім того, суд першої інстанції не дав також належної правової оцінки і факту, встановленому в рішенні Подільського районного суду м. Києва від 02.06.2004р. у справі № 2-10-04, яке вступило в законну силу, про те, що майно, отримане членами трудового колективу ОП “Спрінг» до ЗАТ “Зімонт» не передавалось, з огляду на підстави заявлених Позивачем вимог у даній справі.
На вказані порушення суду першої інстанції апеляційний господарський суд не приділив належної уваги, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
При цьому, висновки апеляційного господарського суду, які хоч і були зроблені з урахуванням факту, встановленого в рішенні Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-10-04, проте, також, без належної правової оцінки та є суперечливими і такими, що ґрунтуються на припущеннях, а також, в порушення вимог ст.43 ГПК України, на неповно з'ясованих обставинах справи, щодо установчих документів сторін та їх фактичних дій по передачі майна цілісного майнового комплексу.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. у справі № 31/319 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий - суддя Гончарук П.А.
судді: Вовк І.В.
Малетич М.М.