79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.03.09 Справа№ 3/39
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи
За позовом: ТзОВ «Лімниця», м. Львів
До відповідача: ТзОВ «ТК»Інтермаркет», м. Львів
Про стягнення 985 406,53 грн.
За участю представників:
від позивача: Петлевич С.С. -представник
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Суть спору: ТзОВ «Лімниця» звернулося з позовом до ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» про стягнення заборгованості в сумі 985 406,53 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів викладених в позовній заяві, поясненнях та матеріалах справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому завданні 25.03.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
02.01.2008 р. між ТзОВ «Лімниця» (Постачальник) та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (Покупець) було укладено Договір №ТП-490 відповідно до якого Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти Покупцю (передавати у власність Покупця) визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його.
Згідно умов п. 3.1. даного Договору, Постачальник зобов'язується поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікації затвердженій Сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються Постачальником Покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Загальна сума Договору складалась з окремих сум операцій, проведених на виконання даного Договору. Протягом дії договору у 2008 році Постачальник здійснив поставку товару Покупцю на загальну суму 2 248 043,25 грн.
Відповідно до умом п.3.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 днів з моменту отримання товару від Постачальника. Однак, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково.
Заборгованість ТзОВ «ТК»Інтермаркет» перед ТзОВ «Лімниця» станом на 31.10.2008 року становила 1 305 867,64 грн., однак 01.11.2008 року між сторонами був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 101 716,00 грн.
Станом на 13.02.2009 року заборгованість ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» перед ТзОВ «Лімниця» складала 947 562,73 грн.
За несвоєчасну оплату переданого відповідачу товару позивачем нараховано пеню в розмірі 11 471,61 грн., 2 791,43 грн. -три відсотки річних та 23 580,76 грн. збитків від інфляції. Крім того позивач просить стягнути з ТзОВ «ТК «Інтермаркет» судові витрати в розмірі 9 854,07 грн. державного мита, 118,00 грн. оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як уже зазначалося раніше, за умовами договору №ТП-490 від 02.01.2008 року укладеного між ТзОВ «Лімниця» (Постачальник) та ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (Покупець), постачальник зобов'язався на умовах та в порядку визначених договором систематично поставляти покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку визначених договором приймати названий товар та оплачувати його.
На виконання умов договору постачальник передав покупцю протягом 2008 року продукцію на загальну суму 2 248 043,25 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується накладними. ТзОВ «ТК «Інтермаркет», виконало свої зобов'язання по договору частково чим порушило вимоги п. 3.3 договору, згідно якого покупець зобов'язаний провести розрахунок за кожну поставлену партію товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.
Заборгованість ТзОВ «ТК «Інтермаркет» за отриманий по договору №ТП-490 від 02.01.2008 року товар станом на 13.02.2009 складала 949 134,34 грн., що підтверджується актом звірки від 13.02.2009 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1. Договору №ТП-490 від 02.01.2008 року сторонами було погоджено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п. 6.2. даного Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує Постачальникові пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє від виконання договірних зобов'язань.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань ТзОВ «Лімниця» нараховано пеню яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 5 467,01 грн., три відсотки річних в сумі 1 872,26 грн. та інфляційні в розмірі 4 665,47 грн. В стягненні решти частини штрафних санкцій слід відмовити, оскільки позивач не подав обґрунтованого розрахунку їх нарахування.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 9 595,67 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 651, 652 ЦК України ст.ст. 12, 32-38, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (79008, м. Львів, вул. Галицька, 4, МФО 325718 код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця» (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 172/1, код ЄДРПОУ 23270667) -947 562,73 грн. -основного боргу, 5 467,01 грн. -пені, 1 872,26 грн. - три відсотки річних, 4 665,47 грн. - індексу інфляції, 9 595,67 грн. - державного мита, 118,00 грн. - оплати інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.
3. В рештій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений і підписаний 30.03.2009 року.
Суддя