24 березня 2009 р.
№ 5020-11/221
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Вертій Н.А.,
відповідачів
- не з'явилися,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги
КП "Аррікон" та Фонду комунального майна Севастопольської
міської ради
на постанову
від 24.12.2008 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі
№5020-11/221
за позовом
ТОВ "Фірма "Акватория-Порт"
до
1.КП "Аррікон";
2.Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
про
визнання пролонгованим договору оренди від 28.04.2006 №387
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 14.10.2008 (суддя Дмитрієв В.Є.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 (судді: Котлярова О.Л., Заплава Л.М., Антонова І.В.), позов задоволено -на підставі ст.ст.284,285,287 ГК України, ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визнано укладений між КП "Аррікон" та ТОВ "Фірма "Акватория-Порт" договір оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 продовженим на той же строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
КП "Аррікон" та Фонд комунального майна Севастопольської міської ради в поданих касаційних скаргах просять рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (ст.287 ГК України, ст.ст.91,764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") та порушення норм процесуального права шляхом незалучення до участі у справі власника орендованого майна (Севастопольської міської ради), прав та обов'язків якого стосуються оскаржені судові акти. Зокрема, скаржники вважають, що виходячи зі змісту ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" можна зробити висновок, що чинним законодавством передбачено єдиний випадок автоматичного продовження договору оренди -при відсутності листа (заяви) однієї із сторін договору про його припинення на протязі одного місяця з моменту закінчення строку, на який він був укладений. Однак, лист-заява КП "Аррікон" №24 від 31.03.2008 про припинення договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 з вимогою повернення об'єкта балансоутримувачу був своєчасно направлений позивачу (орендарю), в зв'язку з чим висновок суду про відсутність припинення цього договору не відповідає фактичним обставинам справи. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради не є орендодавцем за договором оренди №387, тому немає підстав вважати, що заперечення стосовно оренди спірного об'єкта могли бути заявлені з боку Фонду, оскільки ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" надає таке право лише стороні за договором, в даному випадку орендодавцю - КП "Аррікон".
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Севастополя з наступних підстав.
Залишаючи первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
28.04.2006 року між між КП "Аррікон" та ТОВ "Фірма "Акватория-Порт" був укладений договір оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 зі строком дії до 24.03.2008 року. Договір погоджений з Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та Управлінням з питань комунальної власності Севастопольської міськдержадміністрації.
Рішеннями Севастопольської міської ради від 12.11.2002 №339 та від 31.01.2006 №4657 повноваження по управлінню майном комунальної власності територіальної громади м.Севастополя покладено на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, як правонаступника Управлінням з питань комунальної власності Севастопольської міськдержадміністрації.
Листом від 21.03.2008 товариство звернулося до відповідачів з проханням продовжити строк дії договору оренди №387 на один рік та надало протоколи узгодження змін до договору оренди.
Листом КП "Аррікон" №24 від 31.03.2008 повідомлено позивача (орендаря) про припинення договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 з 24.03.2008 року у зв'язку з закінченням строку його дії та запропоновано повернути майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.
Пославшись на ст.287 ГК України та ст.ст.91,327 ЦК України апеляційна інстанція погодилася з висновком місцевого господарського суду про відсутність у КП "Аррікон" повної цивільної правоздатності стосовно комунального майна, оскільки управління нерухомим майном, в тому числі прийняття рішення про передачу його в оренду, здійснюється Фондом комунального майна Севастопольської міської ради. Орендодавець (КП "Аррікон") не уповноважено приймати рішення про передачу або відмову в передачі в оренду комунального майна, продовження або відмову в продовженні строку дії договору оренди., а тому лист КП "Аррікон" №24 від 31.03.2008 не може бути доказом волевиявлення уповноваженої особи щодо заперечення проти продовження користування позивачем орендованим майном. Водночас рішення міської комісії з оренди комунального майна від 01.04.2008 не прийнято апеляційним судом до уваги як таке, що не є волевиявлення орендодавця, як сторони за договором.
В свою чергу, лист Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 25.04.2008 №1596, який складений після спливу одного місяця після закінчення строку дії договору оренди, не містить заперечень проти продовження договору.
Проте, колегія не може погодитися з висновками судів з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою положення ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", виходячи із системного аналізу змісту яких автоматична пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заяв однієї із сторін договору про припинення договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.
Судами не надано належної правової оцінки листу-заяві КП "Аррікон" №24 від 31.03.2008 про припинення договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 з вимогою повернення об'єкта орендодавцю, який (лист) був надісланий позивачу (орендарю) належною особою (орендодавцем) та в межах місячного терміну, встановленого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що лист КП "Аррікон" №24 від 31.03.2008 не може бути доказом волевиявлення уповноваженої особи щодо заперечення проти продовження користування позивачем орендованим майном, а такі заперечення вправі надавати лише Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, спростовуються змістом ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно яких заява про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії направляється однією із сторін договору (орендодавцем чи орендарем).
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних з пролонгацією договорів оренди (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84, від 28.02.2006 №1/135-20/51).
З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 шляхом заміни орендодавця (КП "Аррікон" на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради), а тому безпредметні посилання апеляційного суду на відсутність у КП "Аррікон" повної цивільної правоздатності стосовно комунального майна взагалі не мають значення для вирішення даного спору.
Колегія погоджується з твердженнями скаржників про те, що Фонд комунального майна Севастопольської міської ради не є орендодавцем за договором оренди №387, тому немає підстав вважати, що заперечення стосовно оренди спірного об'єкта мали бути заявлені саме з боку Фонду, оскільки ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко надає таке право лише стороні за договором, в даному випадку орендодавцю - КП "Аррікон", не будь-якому іншому органу.
Окрім того, факт укладення договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 КП "Аррікон", як належним орендодавцем, випливає з вимог п.3 ч.1 ст.287 ГК України, відповідно до якої орендодавцями щодо комунального майна можуть виступати також комунальні підприємства, а саме - щодо нерухомого майна, з дозволу органів, уповноважених місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності, та підтверджується встановленими апеляційним судом обставинами про погодження договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387 з Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, на якого рішеннями Севастопольської міської ради від 12.11.2002 №339 та від 31.01.2006 №4657 покладено повноваження по управлінню майном комунальної власності територіальної громади м.Севастополя.
Враховуючи наведене судом попередніх інстанцій не спростовано доводи відповідачів щодо направлення позивачу, як орендарю, заяви орендодавця про припинення договору оренди у межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що, в свою чергу, вказує на передчасність висновку суду першої інстанції про доведеність пролонгації договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387.
Водночас касаційна інстанція звертає увагу суду першої інстанції на те, що передчасним є висновок суду про доведеність позивачем намірів відповідачів передати спірне нежиле приміщення в оренду якимось іншим особам, який має характер припущень (не встановлено кому саме), в зв'язку з чим слід вважати такими, що не настали передбачені ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рівні умови для реалізації переважного права попереднього орендаря на продовження договору оренди на новий строк.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.
Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Разом з тим, колегія не вбачає правових підстав для залучення до участі в даній справі власника орендованого майна (Севастопольської міської ради), прав та обов'язків якого, на думку відповідачів, стосуються оскаржені судові акти, оскільки даний спір виник з орендних правовідносин за участю сторін договору оренди нерухомого майна від 28.04.2006 №387, а сторонами у справі жодним чином не оспорюється належність орендованого майна до комунальної власності територіальної громади м.Севастополя, а, відтак, права та обов'язки Севастопольської міської ради, як власника, не порушуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги КП "Аррікон" та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Севастополя від 14.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 у справі №5020-11/221 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Севастополя.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Черн
В.Цвігун