Справа № 101/2375/13-ц
22 серпня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
в складі головуючого судді: Гордєйчик Т.Ф.
при секретарі: Левченко К.В.
за участю прокурора: Попова М.В.
адвоката : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Центра медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим", Квартирно - експлуатаційного відділу Міністерства оборони м. Сімферополю про визнання права на жилу площу та зобов'язання відкрити лицевий рахунок на квартиру та за зустрічним позовом Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України , Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополю до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" про виселення із займаного жилого приміщення, -
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Алуштинського міського суду з позовом до Центра медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (далі ЦМРСЛ «Крим»), Квартирно - експлуатаційного відділу Міністерства оборони м. Сімферополю (далі КЕВ МО м. Сімферополь), у якому просять суд прийняти рішення, яким визнати за ними право на житлову площу квартири АДРЕСА_1 м. Алушти та зобов'язати відповідача ЦМРСЛ «Крим» відкрити лицевий рахунок на зазначене житлове приміщення на позивача ОСОБА_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 являється ветераном війни, учасником бойових дій в Афганістані. Після звільнення з військової частини в 1992 році перебуває на квартирному обліку на отримання житла на сім'ю у складі з трьох осіб в Партенитській селищній Раді. В Міністерстві Оборони перебуває на обліку осіб, що потребують першочергового забезпечення житлом з 12.04.2001 року, першим на черзі. Всі ці роки він працював в Міністерстві оборони , працюючи в КЕЧ Ялтинського району. На теперішній час продовжує працювати в ЦМРСЛ «Крим». На протязі всіх цих років він неодноразово звертався з проханням надати йому житло, але це питання вирішене не було. Рішенням Алуштинського міського суду від 02.12.2010 року суд зобов'язав Партенитську селищну раду надати ОСОБА_2 на склад сім'ї з трьох осіб першочергове житлове приміщення, яке до теперішнього часу надано так і не було.
Між тим, з 2009 року родина позивачів зі згоди балансоутримувача ЦМРСЛ «Крим» почала проживати в приміщенні будинку АДРЕСА_1, яке раніше здавалося в оренду під магазин. Рішенням виконкому Партенитської селищної ради №7-28 від 30.05.2012 року вказане нежитлове приміщення буле переведено в житлове та йому було присвоєне номер квартири « НОМЕР_1».
В жовтні 2012 року адміністрація ЦСЛР «Крим» та позивачі звернулись до начальника Сімферопольського військового гарнізону з проханням розподілити зазначену квартиру родині позивачів. З відповіді КЕЧ від 24.01.2013 року вбачається, що згідно діючого законодавства на теперішній час в Міністерстві оборони військовослужбовці, працюючі у військових частинах, забезпечуються місцями в гуртожитках і тільки на час роботи, а потребуючі в поліпшенні житлових умов можуть перебувати на черзі лише в органах місцевих рад. Позивачі зазначають , що на протязі останніх трьох років вони повністю відремонтували зазначену квартиру, сплачують комунальні послуги, отримали технічний паспорт, але їм відмовляють у відкритті лицевих рахунків та реєстрації в зазначеній квартирі. У зв'язку з наведеним позивачі звернулись до суду з відповідним позовом.
Залучений ухвалою суду від 11.07.2013 року до участі у справі у якості представника КЕВ МО м. Сімферополь прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надав суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: ЦМРСЛ "Крим" про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 міста Алушти, мотивуючи тим, що згідно директиви Міністерства оборони України від 29.12.2006 року №Д-322/1/016 «Про проведення додаткових організаційних заходів в ЗСУ України», Ялтинська КЕЧ району була розформована, а правонаступником Ялтинської КЕЧ району визначено КЕВ м. Сімферополь. Відповідно до акту прийому-передачі 2007 року на облік КЕВ м Сімферополь був прийнятий казармено-житловий фонд. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 входило до складу цього фонду, перебувало на балансі ЦМРСЛ «Крим», було обліковане у КЕВ м. Сімферополь, а тому мало статус військового майна. Рішенням виконавчого комітету Партенитської селищної ради від 30.05.2012 року №7-28 за клопотанням директора ЦМРСЛ «Крим» затверджено розмір житлової площі зазначеного житлового приміщення - 40,8 кв.м. В подальшому вказаному житловому приміщенню у 2012 року присвоєно нову адресу, а саме: АДРЕСА_1. Оскільки форма власності зазначеного приміщення під час його перебування як нежилого так і жилого не змінювалась, квартира за № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 до цього часу є військовим майном. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ордер на квартиру НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 позивачам не видавався, державна реєстрація квартири не проводилась. Таким чином, відповідачі не мають законних правових підстав для проживання в даному приміщенні, у зв'язку з наведеним позивач за зустрічним позовом посилаючись на норми Цивільного права, просили виселити позивачів за первісним позовом з займаної житлової площі.
Згідно до ухвали суду від 11. 07. 2013 року вказана зустрічна заява була прийнята судом до розгляду та об'єднана в одне провадження із первісним позовом ( а.с. 63).
У судовому засіданні позивачі за первісним позовом та їх представник підтримали доводи своєї позовної заяви у відповідності до наведеного та просили її задовольнити. У задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити, оскільки вважають, що зустрічний позов не заснований на законі, проживають вони у вказаному приміщенні, якому присвоєний статус жилого приміщення , на законних підставах , з відповідного дозволу. Той факт, що на це житло не було надано ордер та не відкрито лицевий рахунок, не являється підставою для їхнього виселення, оскільки вони в нього самовільно не вселялися. До того ж, перебувають у черзі на отримання такого житла. У зв'язку з тим, що питання щодо забезпечення житлом їхньої сім'ї так до кінця вирішений не був, вони звернулися із відповідним позовом до суду. Зазначили також, що до подачі ними вказаного позову до суду ніхто не заперечував проти їхнього проживання у вказаній квартирі і взагалі питання про їхнє виселення не виникало. Окрім того, якщо прокурор вважає , що їхню сім'ю необхідно виселити із займаного приміщення, то він повинен був вирішити заодно питання щодо забезпечення їх житлом, оскільки вони таке право мають, а не намагатися виселити їх без надання іншого жилого приміщення.
Представник КЕВ МО м. Сімферополь, а також представник Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, позовні вимоги позивачів по первісному позову вимоги не визнали з вищенаведених підставі і просили у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Між тим, визнавали у суді той факт, що позивачі мають право на отримання житла , але внаслідок того, що вони не мають ордеру на вселення у зазначену квартиру, як того потребує закон, то повинні виселитися, а вже потім вирішувати питання щодо законного вселення в зазначене жиле приміщення. Зустрічну позовну заяву просять задовольнити з вищенаведених підстав.
Представник ЦМРСЛ «Крим» в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
З приводу вищевикладеного суд зазначає, що неявка осіб , які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яка свідчить по відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому за таких підстав вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача ЦМРСЛ «Крим» за наданими матеріалами справи
Заслухавши сторони, які з'явилися до суду та їх представників, прокурора і дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно оцінивши надані докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі заявлених вимог. У задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.
Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так на підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 являється ветераном війни - учасником бойових дій, та має відповідні пільги, встановлені законодавством України.
З матеріалів справи вбачається і визнавалося у суді, що ОСОБА_2 як учасник бойових дій має право на першочергове забезпечення житлом.
05 травня 2004 року ОСОБА_2 на ім'я Начальника Ялтинського КЕЧ було направлено заяву з проханням надати йому житлове приміщення, яке перебуває в оренді, по АДРЕСА_1
Згідно відповіді від 05.05.2005 року Відділу по обліку на розподілу житла Виконавчого комітету Ялтинської міської ради ОСОБА_2 було повідомлено, що він перебуває на квартирному обліку в Ялтинської КЕЧ з 12.04.01 року та додатково повідомлено, що з 1994 року будівництво нового житла в гарнізоні не ведеться. Вільних приміщень, які можливо було б використати під житло не мається, зазначене заявником приміщення по АДРЕСА_1 на теперішній час не є вільним. Ялтинське КЕЧ приймає міри до їх вивільнення.
З пояснень позивача ОСОБА_2, наданих ним в судовому засіданні, вбачається, що він неодноразово звертався до відповідних органів з проханням забезпечити його житлом, зокрема приміщенням по АДРЕСА_1
Окрім того, рішенням Алуштинського міського суду від 02.12.2010 року зобов'язано Виконавчий комітет Партенитської селищної ради м. Алушти, Партенитську селищну Раду м. Алушта надати ОСОБА_2 першочергове жиле приміщення відповідно до норм жилої площі, що передбачено ст.47 ЖК України.
Рішенням Постійної міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Партенитської селищної ради від 13.10.2011 року , оформленого у вигляді протоколу №8, зокрема було вирішено змінити функціональне призначення (перевести з нежитлового в житлове) приміщення магазину «Наша Ряба» загальною площею 72 кв.м., що розташоване в багатоквартирному будинку, яке знаходиться на балансі ЦМРСЛ «Крим» за адресою: АДРЕСА_1
Згідно до виписки протоколу №2 спільного засідання профкому та житлової комісії «Центру «Крим» від 18.11.2011 року було постановлено виділити сім'ї ОСОБА_2 житло за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Виконавчого комітету Партенитської селищної ради за №7-28 від 30.05.2012 року було затверджено площі приміщення, яке переведене з нежитлового (магазин «Наша Ряба») в житлове в результаті виконаного перепланування.
З матеріалів справи вбачається, що зазначеному житловому приміщенню по АДРЕСА_1 було присвоєно адресу як житловому приміщенню, а саме : «квартира НОМЕР_1».
З пояснень позивачів за первісним позовом вбачається, що з 2009 року вони займають зазначене приміщення, де ними було зроблено капітальний ремонт, сплачуються комунальні послуги, але їм відмовляють у відкриті лицевого рахунку і реєстрації в зазначеній квартирі.
Згідно до ст.18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом, в межах визначених власником.
Згідно до ст.31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно до ст.52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Таким чином, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2 є особою, яка потребує першочергового надання йому житла, балансоутримувачем квартири АДРЕСА_1 м. Алушти є ЦСЛР «Крим», а ним в свою чергу разом з його профспілковим комітетом та Виконавчим комітетом Партенитської селищної ради було прийнято рішення про надання зазначеного житлового приміщення ОСОБА_2 позовні вимоги позивачів в частині визнання за ними права на житлову прощу в квартирі АДРЕСА_1 міста Алушти є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню вимоги позивачів стосовно зобов'язання ЦМРСЛ "Крим" відкрити лицевий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 міста Алушти на ім'я ОСОБА_2, оскільки таки вимоги не суперечать нормам діючого законодавства.
Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви суд виходив з наступного.
Так, позивач в зустрічній позовній заяві посилається на норми цивільного права та зазначає, що при передачі майна ОСОБА_2 було порушено процедуру, зокрема, рішення профспілки не є підставою для заселення в житлове приміщення, а є лише підставою розгляду цього питання начальником КЕВ та начальником гарнізону.
З таким твердженням позивача по зустрічній позовній заяві суд не може погодитись, оскільки зазначені рішення ніким не були оскаржені, є дійсними на теперішній час, тобто позивачем по зустрічній позовній заяві невірно вибраний спосіб захисту свого права, якщо він вважає, що таке право його порушене.
Стосовно ж посилання на ст.391 ЦК України, а саме на то, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, то суд зазначає, що такі перешкоди повинні існувати в об'єктивній дійсності. Позивачами по зустрічній позовній заяві не надано судові беззаперечних доказів існування таких перешкод, їм також не наведені та не зазначені факти протиправної поведінки позивачів щодо чинення ними будь - яких перешкод.
Окрім того, наполягаючи на виселенні позивачів за первісним позовом із займаного ними житлового приміщення , позивачі за зустрічним позовом взагалі не просять таким чином усунути перешкоди, які їм чиняться у сенсі вказаної статті Цивільного Кодексу.
Суд також зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, що закріплено п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
Таким чином, враховуючи, що у даному випадку ОСОБА_2 являється особою, що вже тривалий час потребує першочергового надання йому житла і намагається реалізувати таке своє право, що підтверджується відповідним рішенням Алуштинського міського суду від 02.12.2010 року, яке то теперішнього часу не виконано, є ветераном війни-учасником бойових дій, суд враховуючи такі принципи цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, з врахуванням приписів статті 47 Конституції України, вважає, що позовні вимоги позивачів за первісним позовом підлягають задоволенні у повному обсязі, а вимоги по зустрічній позовній заяві задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.
Окрім того, суд звертає увагу, що виселення громадян із жилих приміщень регулюється нормами Житлового Кодексу і передбачає виселення як із наданням іншого жилого приміщення так і без надання такого.
Позивач за зустрічним позовом просить виселити позивачів за первісним позовом без посилок на норми житлового законодавства.
При цьому, визнаючи той факт, що позивачі за первісним позовом потребують надання житла, знаходяться на першочерговому обліку щодо його отримання , просять їх виселити без вирішення надання їм іншого житла, що не засновано на законі і суперечить моральним засадам суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст.18,31,52 ЖК України, ст.3, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-214 ЦПК України, -
Первісний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Центра медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим", Квартирно - експлуатаційного відділу Міністерства оборони м. Сімферополю про визнання права на жилу площу та зобов'язання відкрити лицевий рахунок на квартиру задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право на жилу площу квартири АДРЕСА_1 міста Алушти .
Зобов'язати Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" відкрити лицевий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 міста Алушти на ім'я ОСОБА_2.
У задоволенні зустрічного позову Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України , Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополю до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" про виселення із займаного жилого приміщення за адресою : АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення, а іншими особами, які беруть участь у справі і не були присутні в судовому засіданні, в той же строк з дня отримання копії мотивованого рішення суду.
Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик.