Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"16" березня 2009 р. Справа № 16/719-08
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Погребняка В.Я., судді Бухана А.І., судді Шевель О.В.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача - Горобець М.А., довіреність №25 від 25.0209 р.,
відповідача - П'яткової О.С., довіреність № Юр-7д від 05.03.09 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш», м. Охтирка (вх.№ 396C/3-9 від 18.02.2009 р.) на рішення господарського суду Сумської області від 29.01.09 по справі № 16/719-08
за позовом Закритого акціонерного товариства «Юнікон», м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш», м. Охтирка
про стягнення 12388,39 грн.,
встановила:
Позивач 08.12.2008 р. звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача 12388,39 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № Пр-19/2008 від 05.05.2008 р., в т.ч. 8715,31 грн. основного боргу, 3486,12 грн. штрафних санкцій, 166,19 грн. пені, 20,77 грн. 3% річних, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29 січня 2009 року по справі №16/719-08 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Нафтопроммаш»на користь ЗАТ «Юнікон»8715,31 грн. основного боргу, 3319,93 грн. штрафу, 166,19 грн. пені, 20,77 грн. 3% річних, 122,22 грн. держмита та 116,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 166,19 грн. штрафу відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29 січня 2009 року у справі № 16/719-08 частково - в частині стягнення з ВАТ «Нафтопроммаш»на користь ЗАТ «Юнікон»штрафу в розмірі 3319,93 грн., та судових витрат і прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ «Юнікон»в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ВАТ «Нафтопроммаш» штрафу в розмірі 3486,12 грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківськогої області від 29.01.2009 року у справі № 16/719-08 залишити без змін, судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Заявник скарги вважає, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. апеляційну скаргу ВАТ «Нафтопроммаш» прийнято до провадженння, призначено до розгляду на 16.03.2009 р.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 29.01.2009 р. було винесено правомірно, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги безпідставні, тому просить залишити зазначене рішення без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Для розгляду даної справи ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2009 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.
В судове засідання 16.03.09 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача і наддали свої пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
05.05.2008 р. між сторонами був укладений договір поставки № Пр-19/2008, відповідно до умов якого (п.1.1) продавець (ЗАТ «Юнікон») зобов'язався поставити, а покупець (ВАТ «Нафтопроммаш») прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціни якого вказані в Специфікації до договору та є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору позивач 13.10.2008 р. поставив відповідачу товар на суму 9434,32 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковою накладною № ХФХ2932 від 13.10.2008 р., довіреністю серія № 200649/449 від 13.10.2008 р. (а.с. 15,16).
Згідно з п. 6.1 договору № Пр-19/2008 від 05.05.2008 р. строк оплати товару становить 7 банківських днів з дати поставки товару. Відповідно до специфікації датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.
Отже, відповідач повинен був здійснити розрахунок за отриманий товар не пізніше 22.10.2008 р. Проте, відповідач за отриманий товар повністю в зазначений строк не розрахувався, в результаті чого в нього склалась заборгованість в сумі 8715,31 грн.
Відповідно до п.7.3. договору у випадку прострочення відвантаженого товару покупець зобов'язується сплатити поставщику пеню в розмірі 0,1% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення. У разі прострочення більш ніж 10 календарних днів відповідач повинен сплатити
штраф у розмірі 40% від загальної суми заборгованості.
12.11.2008 р. позивач надіслав відповідачу претензію на суму 8715,31 грн. з вимогою про сплату до 14.11.2008 р. зазначеної суми та суми пені і штрафу в розмірі 12340,95 грн.
Оскільки відповідач заборгованість не погасив, ЗАТ «Юнікон»звернулось з позовом про її стягнення.
Колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За свою правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та визнає сам відповідач, у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 8715,31 грн.
Так як в судове засідання суду апеляційної інстанції відповідачем доказів сплати 8715,31 грн. боргу за договором № Пр-19/2008 від 05.05.2008 р. та аргументованих заперечень проти вимог позивача не надано, факт та розмір боргу відповідач визнав в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Крім того, за невиконання господарських зобов'язань позивач просив стягнути з відповідача 166,19 грн. пені, 20,77 грн. 3% річних та 3486,12 грн. штрафу.
Колегія суддів зазначає, що пеня нарахована відповідно до п.7.3 умов договору в межах строку позовної давності і підлягає стягненню на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 20,77 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних та інфляційні збитки.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3486,12 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У даному випадку сторонами у договорі було передбачено інший розмір відсотків, а саме пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі прострочки більш ніж 10 календарних днів відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 40% від загальної суми заборгованості.
Колегія суддів також зазначає, що згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України ( п.5 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).
Стосовно питання задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі, непокритому пенею, тобто в розмірі 3319,93 грн., колегія суддів зазначає, що господарський суд у даному випадку реалізував своє право щодо застосування п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, оскільки факт заборгованості відповідача в сумі 12222,20 грн. підтверджується матеріалами справи, а відповідач доказів сплати суми зазначеної заборгованості не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3319,93 грн. штрафу, 166,19 грн. пені, 20,77 грн. 3% річних.
За таких обставин колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження заявника зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування чи зміни оскарженого рішення суду, а рішення суду першої інстанції прийнято при всебічно та повно дослідив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Нафтопроммаш», м. Охтирка залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 29.01.2009 р. по справі №16/719-08 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
Суддя А.І .Бухан
Суддя О.В. Шевель