83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.04.09 р. Справа № 41/145
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Першого заступника прокурора міста Маріуполя в інтересах Маріупольської територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маштехніка», м. Маріуполь
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача: Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя
про стягнення пені у розмірі 2'850,09 грн..
за участю прокурора: Гармашова І.В.
та представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Сіразієв М.М. - довіреність, Сорокіна Г.М. - довіреність,
від третьої особи: Антощук О.С. - довіреність
Перший заступник прокурора міста Маріуполя в інтересах Маріупольської територіальної громади в особі Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маштехніка», м. Маріуполь про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 265521,49 грн. та пеню у розмірі 2850,09 грн., а загалом 268371,58 грн., з залученням третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача: Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя.
02.10.2008р. по даній справі було прийняте рішення господарським судом Донецької області, яким у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2008р. зі справи №41/145 в частині відмови у стягненні пені скасовано і справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області..
Підставою часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2008р. Вищого господарського суду України - є те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо не врахування ( не застосування ) до даного предмету спору норм Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до яких договір оренди земельної ділянки від 19.04.2005р. - є цивільно-правовою угодою, який підпадає під регулювання саме ГК України та ЦК України, та до якого має бути застосована ст..549 ЦК України, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань по договору оренди земельної ділянки від 19.04.2005р..
Ухвалою від 17.02.2009р. справа №41/145 була прийнята до провадження господарським судом Донецької області у складі судді Татенко В.М.
Прокурор підтримав позовні вимоги.
Позивач у судові засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи. Ухвали суду від 17.02.2009р. та від 04.03.2009р. не виконав.
Відповідач проти позову заперечував.
17.03.2009р. у судовому засіданні третя особа надала пояснення по справі, з яких вбачається, що контроль за надходженням орендної плати за землю покладено на податкові органи, за спірний період у відповідача будь-якої заборгованості по орендній платі або пені не значиться.
Розгляд справи був закінчений 17.03.09р.. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.04.09р. -14.00хвл. для підготовки рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, господарський суд, встановив:
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.08.2002 року № 367/10 відповідачу надано із земель промисловості в оренду терміном на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:02:004:0022) площею 2,9344 га для спеціалізованого ремонту машин для металургії та обробки каменя (виробничий цех, адміністративно-побутовий комплекс) на вул. Краснофлотській, 200 у Приморському районі м. Маріуполя.
19.04.2005 року між Маріупольською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маштехніка» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає згідно до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002 року № 367/10; 17.11.2004 року № 490/1, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: вул. Краснофлотська, 200 у Приморському районі міста Маріуполя
Відповідно до пунктів 2, 3 наведеного договору в оренду передаються земельні ділянки площею 2,9344 га, на земельній ділянці знаходяться об'єкт нерухомого майна: виробничий цех, адміністративно-побутовий корпус.
Договір укладено на 10 років (до 21.08.2012 року) (п. 6 договору).
Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 234,81 грн./м2.
За умовами п. 10 зазначеного договору орендна плата за землю (платіж) вноситься орендарем щорічно у грошовій формі та розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).
Договір оренди земельної ділянки від 19.04.2005 року посвідчений 19.04.2005 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Л.М. за реєстровим номером 557 та зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки вчинено запис 25.04.2005 року за № 04:05:162:00124.
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, згідно договору № 04:05:162:00124 від 25.04.2005 року, позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування земельну ділянку площею 2,9344 га, кадастровий номер 1412300000:02:004:0022, розташовану за адресою: вул. Краснофлотська, 200 у Приморському районі м. Маріуполя.
Як вбачається з позову, пеня нарахована з посиланням на п. 18 договору та у зв'язку з нібито наявністю прострочення з боку відповідача щодо оплати орендної плати за договором. У розрахунку зазначено, що у позивача наявна недоїмка стосовно орендної плати за певний період.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2008р. встановлено, що стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маштехніка» заборгованості за період з 21.08.2002 року по 13.12.2005 року в розмірі 265'521,49 грн. було предметом розгляду у справі № 43/399 та спір між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маштехніка» був вирішений Донецьким апеляційним господарським судом з тих саме підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора у справі № 41/145. у зв'язку з чим провадження у справі у цій частині було припинено. Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2008р. зі справи № 41/145 в цій частині було залишено без змін.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року по справі № 43/399 скасовано рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2007р. по справі № 43/399. Мотивами, з яких апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови було, зокрема те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості по платі за оренду землі.
З наведеного вбачається, що ніякої заборгованості, у даному випадку з орендної плати у період, за який нарахована пеня у відповідача перед позивачем не існувало та не існує. Іншого позивачем не доведено.
Зважаючи на те, що:
- Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України від 25.06.91р. № 1251-XII "Про систему оподаткування" із змінами і доповненнями, Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами і доповненнями, Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 02.10.2003 р. N 1211-IV із змінами і доповненнями;
- стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) викладено у такій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)";
- тобто до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності;
- згідно пункту 2.3.1. ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення) - є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції;
- у зв'язку з вище наведеним, належним доказом наявності чи відсутності у платника податків заборгованості з того чи іншого виду податку є виключно відомості відповідного органу держаної податкової служби, як єдиного органу у державі, який уповноважений контролювати нарахування та сплату податків, застосовування та сплату санкцій за їх несплату;
- так статею16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків, у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;
- з наданих третьою особою - Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя довідки про суми податкового боргу відповідача, даних особового рахунку за 2007 -2008 роки, наявність заборгованості не вбачається, відомості про нарахування пені за несвоєчасну сплату - відсутні. Представником третьої особи пояснено суду, що за наведений період заборгованість з орендної плати у позивача не виникала, у зв'язку з чим не має підстав для нарахування пені;
- відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Тобто тільки у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником зобов'язання (цивільно-правової угоди) настають наслідки забезпечення зобов'язання, а так як судом встановлено, що заборгованості не має, то не має підстав для застосування позивачем правових наслідків забезпечення зобов'язання;
- за п. 18 договору сторони домовились про можливість нарахування пені лише невнесення відповідачем орендної плати;
- норма ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте ні позивач, ані прокурор належними доказами наявність у відповідача заборгованості за договором оренди суду не довів. Навпаки Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року по справі № 43/399 встановлено протилежне,
господарський суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,
У задоволені позову в частині стягнення пені 2'850,09 грн. відмовити.
Суддя