31 березня 2009 р.
№ 3/23
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Панової І.Ю.,
суддів
Заріцької А.О.,
Хандуріна М.І.
розглянувши касаційну скаргу
державного підприємства завод "Електроважмаш"
на ухвалу
та постанову
господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2008 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року
у справі
господарського суду
№ 3/23
Дніпропетровської області
за позовом
до
про
за заявою
про
державного підприємства "Електроважмаш"
відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"
визнання недійсним договору та визнання права власності
відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"
визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
за участю
державної виконавчої служби в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області
за участю представників сторін:
не з'явилися,
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2002 року задоволено позов державного підприємства заводу "Електроважмаш" (далі -ДП завод "Електроважмаш"), вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства "Шахта ім. Героїв Космосу" державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" (далі -ВАТ "Шахта ім. Героїв Космосу") 897, 35 грн., звернувши стягнення на майно, а також стягнено 120 грн. судових витрат по справі.
На виконання рішення суду видано наказ від 21 січня 2002 року у справі № 3/23.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2005 року здійснено заміну відповідача ВАТ "Шахта ім. Героїв Космосу" на ВАТ "Павлоградвугілля" на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
5 червня 2008 року від відповідача (боржника) -ВАТ "Павлоградвугілля" до суду надійшла заява про визнання наказу від 21 січня 2002 року № 3/23 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2008 року (суддя Подобєд І.М.) заяву ВАТ "Павлоградвугілля" задоволено та визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2002 року у справі № 3/23 таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: Павловський П.П. -головуючий, Чус О.В., Швець В.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП завод "Електроважмаш" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги касаційної скарги.
На думку заявника касаційної скарги, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 124 Конституції України, ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспромож- ності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 115, 117 ГПК України та ст. 598 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 30 березня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи колегію суддів у складі: судді Панової І.Ю. -головуючого, суддів Заріцької А.О., Хандуріна М.І.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2005 року було порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" (відповідача у справі).
24 вересня 2005 року в газеті "Голос України" за № 181 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" (а.с. 67).
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до конкурсних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги ДП завод "Електроважмаш" до ВАТ "Павлоградвугілля" ґрунтуються на рішенні арбітражного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2002 року, за яким з правопопередника ВАТ "Павлоградвугілля" - ВАТ "Шахта ім. Героїв Космосу" державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" на користь ДП завод "Електроважмаш" було стягнуто заборгованість у розмірі 1 017, 35 грн., з врахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2005 року про заміну відповідача його правонаступником.
Отже, грошові вимоги ДП завод "Електроважмаш" виникли до порушення справи № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" та є конкурсними.
Колегія суддів зазначає, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
При цьому, винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 14 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, із заявою про визнання його кредитором у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" ДП завод "Електроважмаш" взагалі не зверталося.
Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у визначений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
Так, вказаною нормою передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
У зв'язку з чим, затверджуючи реєстр вимог кредиторів у справі №Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля", суд ухвалив вважати погашеними грошові вимоги осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2006 року) (а.с. 68).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов'язання ВАТ "Павлоградвугілля" перед ДП завод "Електроважмаш" є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство.
Відповідно до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта.
У зв'язку з чим, ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону про банкрутство.
Згідно із ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин.
До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За ст. 1 вказаного Закону погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань в порядку, встановленому Законом про банкрутство.
Враховуючи зазначене, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2002 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги позивача, які підтверджені рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 січня 2002 року та цим наказом, є погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 2 жовтня 2007 року у справі № 6/73.
На підставі вказаного з висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо необхідності задоволення заяви відповідача (боржника), поданої в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України, визнається колегією суддів законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги спростовуються наведеним вище і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, не містять.
За таких обставин справи оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 598 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу державного підприємства завод "Електроважмаш" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року у справі № 3/23 залишити без змін.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
М. Хандурін