ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»
Про
стягнення 37136,42 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача Румба А.Л.- представник за довіреністю № 53-юр від 02.03.2009 року;
Від відповідача Ковалів Я.Б.- представник за довіреністю № 14/01/09 від 14.01.2009 року;
Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.03.2009 року оголошувалась перерва.
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»до Товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»про стягнення 37136,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2009 р. порушено провадження у справі № 37/47, розгляд справи було призначено на 03.03.2009 року о 16-15.
Представник відповідача в судове засідання 03.03.2009 року з'явився, проте вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/47 від 19.02.2009 р. про порушення провадження у справі не виконав. В судовому засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості подати відзив на позовну заяву.
Судом клопотання відповідача було задоволено. У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.03.2009 року оголошувалась перерва до 16.03.2009 року.
11.03.2009 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 1450,38 грн., а також 3 % річних в сумі 371,36 грн. за період прострочення з 21.11.2008 року по 28.02.2009 року. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову -1761,77 грн.
Представник відповідача в судове засідання 16.03.2009 року не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
10 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»(покупець) було укладено договір поставки № 127/0408-ПП (надалі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець зобов'язувався в порядку та а умовах, визначених цим договором приймати товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній специфікації.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»за період 21.10.2008 року по 30.12.2008 року було поставлено, а відповідачем отримано на загальну суму 36147,78 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 8.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Покупець порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише 03.03.2009 року, що підтверджується виписками з банківського рахунку та заявою від 03.03.2009 року № 56-юр про зарахування зустрічних вимог у відповідно статті 601 Цивільного кодексу України.
В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 1450,38 грн., а також 3 % річних в сумі 371,36 грн. за період прострочення з 21.11.2008 року по 28.02.2009 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 8.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар вчасно не розрахувався, тобто порушив строки виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні витрати в розмірі 1450,38 грн., а також 3 % річних в сумі 371,36 грн. за період прострочення з 21.11.2008 року по 28.02.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаціного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 1761,77 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову -1761,77 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 102,00 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 269,36 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»(юридична адреса -01032, м. Київ, Шевченківський район, бул. Тараса Шевченка, 33, поверх 13, фактична адреса 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код 34356884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 16, к. 7, код ЄДРПОУ 31239749) 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 38 коп. -інфляційні витрати, 311 (триста одинадцять) грн. 36 коп. -3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські макарони»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 16, к. 7, код ЄДРПОУ 31239749) з Державного бюджету України державне мито в сумі 269,36 грн., що перераховане платіжним дорученням № 20 від 10.02.2009 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 23.03.2009 року