83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.03.09 р. Справа № 38/38
Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.
при секретарі судового засіданні Зікєєвої Л.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод будівельних матеріалів “Астор» м. Донецьк
до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Мостобуд-7» м. Донецьк
про стягнення 88 691грн.59коп.
за участю
представників сторін:
від позивача: Черненко О.С. - юрисконсульт за дов. № 307 від 10.03.2009 р.; Шевкаленко А.М.- начальник відділу фінансового контролю за дов. № 353 від 27.03.2009р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод будівельних матеріалів “Астор» м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу “Мостобуд-7» м.Донецьк про стягнення суми основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 36 270грн.67коп., пені у розмірі 6 165грн.52коп., штрафу за прострочення у розмірі 4 467грн.77коп. та збитків у розмірі 41 787грн.63коп., а всього 88 691грн.59коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № Б-70 від 28.11.2007р.
05.03.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 26.02.2009р. № 14/4-20/832, відповідно до якого Акціонерне товариство закритого типу “Мостобуд-7» значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 03449858) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83038, м.Донецьк, Петровський район, вул.Магдебурзька,2, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.
Відповідач у судові засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено повернутим на адресу суду поштовими повідомленнями № 10932722 з позначкою “вручено 04.03.2009р. уповноваженій особі», №11022010 з позначкою “вручено 17.03.2009р. уповноваженій особі», тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.
27.03.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму у розмірі 109 840,06грн, а саме: 33 973,68 грн. - сума основного боргу; 9 885,31грн. - сума коригування на індекс інфляції; 4 112,25грн. - пеня; 9 072,55грн. - річні відсотки за користування чужими грошовими коштами; 52 796,26грн. - збитки позивача.
Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.
Позивач у судовому засіданні 30.03.2009р. надав суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 33 973,68грн. за договором поставки від 28.11.2007р. № Б-70, інфляційні у розмірі 9 885,31грн., пеню згідно з п. 6.2. договору у розмірі 4 112,25грн. та річні у розмірі 9 072,55грн., від стягнення збитків у розмірі 52 796,26грн. позивач відмовився.
Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд
28.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький завод будівельних матеріалів “Астор» (за договором - постачальник, далі - позивач) та Акціонерним товариством закритого типу “Мостобуд-7» ( за договором - покупець, далі - відповідач) було укладено договір поставки №Б-70, згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, найменування, кількість ціна, якого зазначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цю продукцію на умовах договору.
Специфікацією №1 від 28.11.2007р. додаток №2 до договору №Б-70 від 28.11.2007р. сторони визначили найменування продукції, марку, одиницю виміру, ціну з ПДВ та суму в грн. з урахуванням ПДВ, кількість. Дана специфікація є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.
Додатковою угодою №1 від 09.01.2008р. до договору №Б-70 від 28.11.2007р. сторони визначили п.11.5 у наступній редакції: договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р. Дана додаткова угода №1 до договору №Б-70 від 28.11.2007р. є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.
Згідно розділу 4 договору та п.4.2 оплата товару здійснюється за цінами (з ПДВ), зазначених у специфікаціях на момент відвантаження.
У відповідності до п. 4.8.4 договору постачальник вправі відвантажити покупцю товар без його передплати. У цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар в строк не пізніше 5 днів з моменту поставки.
Розділом 6 договору сторони визначили відповідальність сторін.
Так, покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти строків, зазначених п.4.8.4 договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки, за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу без обмеження строків, встановлених ч.6 ст.232 ГК України, 3% річних з простроченої суми при прострочці до 20 днів, при прострочці понад 20 днів - 30% річних. Якщо прострочка у оплаті перевищує 30 днів покупець поверх пені, річних, зазначених у даному пункті, зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки ( п.6.2 договору).
На виконання умов договору позивач в період з 22.02.2008р. по 31.03.2008р. поставив та передав у власність відповідачу товар, що підтверджено видатковими накладними: №РН-0000895 від 22.02.2008р., №РН-0000913 від 23.02.2008р., №РН-0001020 від 27.12.2008р., №РН-0001290 від 12.03.2009р., №РН-0001483 від 20.03.2008р, №РН-0001524 від 21.03.2008р, №РН-0001657 від 26.03.2008р, №РН-0001689 від 27.03.2008р, №РН-0001723 від 28.03.2008р, №РН-0001794 від 31.03.2008р. Відповідач поставлений товар отримав, що підтверджено вказаними накладними та довіреностями, що містяться в матеріалах справи, але за поставлений товар відповідач не розрахувався до теперішнього часу.
Таким чином, заборгованість за поставлений товар становить 33 973,68грн., яка до теперішнього часу не сплачена відповідачем та яку позивач просить з нього стягнути.
Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 9 885,31грн. - суми коригування на індекс інфляції; 4 112,25грн. - пені; 9 072,55грн. - річні відсотки за користування чужими грошовими коштами; 52 796,26грн. - збитків позивача.
Позивач звернувся до суду 30.03.2009р. із заявою в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 33 973,68 грн. за договором поставки від 28.11.2007р. № Б-70, інфляційні у розмірі 9 885,31грн., пеню згідно з п. 6.2. договору у розмірі 4 112,25грн. та річні у розмірі 9 072,55грн.
Від стягнення збитків у розмірі 52 796,26грн. позивач відмовився.
Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки № Б-70 від 28.11.2007р., видаткові накладні, рахунки-фактури, акт звірки розрахунків станом на 30.09.2008р., довіреності, розрахунок суми позову, заяву про збільшення розміру позовних вимог, заява від 30.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.
Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений товар на суму 33 973грн.68коп., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов'язання та становить 4 112грн.25коп. за період згідно розрахунку по кожній видатковій накладній окремо, який судом перевірений та визнаний правильним.
Таким чином, вимоги щодо стягнення пені є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти строків, зазначених, пунктом 4.8.4 договору, за вимогою постачальника, зобов'язаний сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, 3% річних з простроченої суми при прострочці до 20 днів, при прострочці понад 20 днів - 30% річних. ( п.6.2 договору).
Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 65грн.62коп., 30% річних, передбачених п.6.2 договору у розмірі 9 006грн.93коп. та інфляційних збитків у розмірі 9 885грн.31коп., є такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою позивача від позову в частині стягнення збитків у розмірі 52 796грн.26коп., суд вважає, що провадження у справі слід припинити в цій частині.
Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод будівельних матеріалів “Астор» м. Донецьк до Акціонерного товариства закритого типу “Мостобуд-7» м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 33 973,68 грн. за договором поставки № Б-70 від 28.11.2007р., інфляційних у розмірі 9 885,31грн., пені згідно з п. 6.2. договору у розмірі 4 112,25грн. та річних у розмірі 9 072,55грн., задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Мостобуд-7» м.Донецьк (83038, м.Донецьк, вул. Магдебургська,2, р/р 26000301610182 в Калінінської філії АКБ “Національний кредит» м. Донецька, МФО 335720, ЄДРПОУ 03449858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод будівельних матеріалів “Астор» м. Донецьк (83077, м. Донецьк, вул.Артемівська,379, р/р 26008959969660 в ЗАТ “»ПУМБ» Донецька філія, МФО 335537, ЄДРПОУ 32794459) суму боргу у розмірі 33 973,68 грн. за договором поставки № Б-70 від 28.11.2007р., інфляційні у розмірі 9 885,31грн., пеню у розмірі 4 112,25грн. та річні у розмірі 9 072,55грн., держмито 1 098грн.41коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 52 796грн.26коп. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Рішення оголошено у судовому засіданні 30.03.2009року.
Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Надруковано 3 примірника:
1 - до справи
2 - сторонам у справі