26 березня 2009 р.
№ 13/89
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю
“МТ1 Грейн»
на постанову
від 10.11.2008 року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 13/89
господарського суду
Полтавської області
за позовом
ТОВ “МТ1 Грейн»
до
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
ЗАТ “Селещинський елеватор»
ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн»
про
повернення зерна на загальну суму 346 508,48 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Ішуткіна О.В. (довіреність № 08-046 від 17.12.2008р.)
від відповідача:
від третьої особи:
Черкащина О.В. (довіреність від 21.04.2008р. т.3 а.с.31)
Ушаков О.В. (довіреність № 552 від 17.03.2009р.)
Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Босий В.П.) від 09.09.2008 року у справі № 13/89 позов задоволено; зобов'язано ЗАТ “Селещинський елеватор» відшкодувати зерном в натурі на користь ТОВ “МТ1 Грейн», повернувши зерном на особистий рахунок ЗАТ “Селещинський елеватор» у відповідності зі складськими документами на час передачі зерна на зберігання в кількості 252,245т (3 клас), 108,600т (4 клас), всього 360,845т; стягнуто з відповідача на користь позивача 3465,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Жук Г.А., судді -Агрикова О.В., Разіна Т.І.) від 10.11.2008 року у справі № 13/89 рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2008 року скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 1732,54 грн. та на користь третьої особи 1732,54 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2008 року, а рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2008 року у справі № 13/89 залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.16, 950, 951 ЦК України, ст.ст.33, 34 Закону України “Про зерно та ринок зерна».
У відзивах на касаційну скаргу відповідач та представник ТОВ “Агрофірма “Рубежівська» повністю заперечують викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2007 року Закрите акціонерне товариство “Селещинський елеватор» (зерновий склад) та Товариство з обмеженою відповідальністю “МТ1 Грейн» (поклажодавець) уклали договір складського зберігання сільськогосподарської продукції № 23 відповідно до умов якого позивач, як поклажодавець за договором, зобов'язувався передати відповідачу, як зерновому складу за договором, сільськогосподарську продукцію з терміном зберігання до 01.04.2008 року, а відповідач (зерновий склад) зобов'язався прийняти сільськогосподарську продукцію на зберігання, (т.1 а.с.63-68).
Позивач стверджує, що за господарськими договорами, укладеними між ним (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Синєвир» (продавцем) від 23.07.2009 року за №07-182 (т.1 а.с.23-24), від 26.07.2007 року за №07-190 (т.1 а.с.31-32), від 26.07.2007 року за №07-191 (т.1 а.с.37-38) та від 01.08.2007 року за №07-237 (т.1 а.с.53-54) він придбав у власність пшеницю 3 класу в кількості 93,266 тон за ціною 935,00 грн. за тону, всього на суму 87 203,71 грн., 145,430 тон за ціною 96,00 гри. за тону на суму 140339,95 грн., 15, 406 тон за ціною 1035,00 грн. на суму 15945,22 грн. і пшеницю 4 класу в кількості 109,140 тон за ціною 965,00 грн. за тону на суму 105321,00 грн., всього 363,242 тон на загальну суму 348809,88 грн., яку передав на зберігання відповідачу згідно договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №23 від 10.07.2007 року.
Передача позивачем відповідачу пшениці на зберігання підтверджується представленими в матеріалах справи складськими квитанціями №1068 від 23.07.2007 року (т.1 а.с.25), №1091 від 26.07.2007 року (т.1 а.с.33), №1092 від 26.07.2007 року (т.1 а.с.34), №1121 від 01.08.2007 року (т.1 а.с.55), складеними у відповідності до п.3.1.2 договору №23 складського зберігання від 10.07.2007 року, що не оспорюється відповідачем.
У відповідності до умов договору складського зберігання №23 від 10.07.2007 року зерновий склад: зобов'язався зберігати зерно протягом строку, встановленого договором (п.3.1.5. договору); надавати поклажодавцю комплекс послуг визначених договором, а саме: приймання (вивантаження, зважування, визначення якості та ін.), доробку, зберігання, відпуск (відвантаження, зважування або переоформлення) продукції та інші додаткові послуги, необхідні для уникнення псування і втрати якості продукції протягом всього часу збереження за рахунок поклажодавця (п.4.2.договору); не має права розпоряджатися продукцією, що передається на зберігання (п.4.1 договору). Договором сторони передбачили право поклажодавця на отримання продукції (частини продукції) до спливу строку її зберігання або переоформлення права власності на іншу особу, у порядку передбаченому п.5 договору та згідно з п.5 “Положення про обіг складських документів на зерно», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року №198.
Отже, між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору зберігання, згідно якого, в силу ст.ст.936, 957 ЦК України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності на його вимогу.
Договір зберігання №23 від 10.07.2007 року є двостороннім - правами та обов'язками наділені обидві сторони, реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі майна зберігачу. Даний договір є оплатним, оскільки умовами договору передбачена (п.6.1 договору) оплата послуг поклажодавцем шляхом перерахування коштів на рахунок зернового складу або передачі зерновому складу частини продукції у термін визначений п.6.2 договору, а саме протягом 10 днів з дня одержання рахунку, виставленого зерновим складом.
З матеріалів справи вбачається, що зберігач, на виконання умов договору виставляв позивачу рахунки на оплату послуг: рахунок №68 від 13.07.2007 року, №76 від 18.07.2007 року, №84 від 20.07.2007 року, №86 від 24.07.2007 року та №93 від 31.07.2007 року на суму відповідно 797,74 грн., 377,27 грн., 140,59 грн., 317,24 грн., 837,08 грн. Як випливає з акту звірки підписаного відповідачем (том 1 а.с.92) , рахунки № № 68, 76, 84, 86 позивачем оплачено.
Позивач стверджує, що 16.08.2007 року він звернувся до відповідача з проханням про надання останнім рахунку для оплати послуг по зберіганню пшениці у зв'язку з наміром наступного переоформлення належної позивачу пшениці на іншу особу.
Проте, відповідач повідомив, що пшениця, яка була передана йому позивачем на складське зберігання, згідно договору №23 від 10.07.2007 року, списана з особового рахунку останнього, на підставі рукописного листа б/н та б/д, підписаного директором ТОВ “МТ1 Грейн» Тесленко О.А., підпис якого скріплений печаткою юридичної особи, в якому позивач просить відповідача переоформити зерно пшениці в кількості 252,245т - 3 класу, 108,600т - 4 класу на ПП “Джулія» (т.1 а.с.71) через Криворучко Н.В. згідно довіреності серії ЯОЕ № 889158 від 02.08.2007 року (т.1 а.с.72).
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2007 року ЗАТ “Селещинський елеватор» переоформив на підставі вищезазначених листа ТОВ “МТ1 Грейн» б/н, б/д та довіреності серії ЯОЕ № 889158 від 02.08.2007 року на ім'я Криворучко Н. В. пшеницю в кількості 252,245т - 3 класу, 108,600т - 4 класу з особового рахунку позивача на ПП “Джулія».
Того ж дня (02.08.2007 року) зерно пшениці в кількості 230,000т - 3 класу, 100,000т - 4 класу було переоформлено з ПП “Джулія» на нового власника ТОВ “Партнер Агро» на підставі Договору купівлі-продажу №157/д від 01.08.2007 року (т.1, а.с.76-77), рахунку-фактури №СФ- 0234 від 01.08.2007 року, видаткової накладної №0234 від 03.08.2007 року (т.1, а.с.78), податкової накладної №0234 від 03.08.2007 року (т.1.а.с.79), згідно листа ПП “Джулія» б/д, б/н (т.1, а.с.74) та довіреності серії НБД №917816 від 02.08.2007 року на ім'я Шевчук О.П. (т. 1,а.с.75).
Того ж дня (02.08.2007 року) ТОВ “Суффле Україна» на підставі договорів купівлі-продажу №ПП07/149АЯ та №ПП07147АЯ від 02.08.2007 року укладених з ТОВ “Партнер Агро» придбало у останнього 230т (230000кг) зерна пшениці 3 класу на суму 253000,92 грн. та 100т (100000кг) зерна пшениці 4 класу на суму 110000,40 грн. (т.2. а.с.13, 22). Зерно пшениці було передано у власність ТОВ “Суффле Україна» на підставі видаткових накладних №2-0000040 та №2-0000041 від 02.08.2007 року, актів приймання-передачі від 02.08.2007 року, складених за участю ТОВ “Партнер Агро», як продавця зерна, та ЗАТ “Селещинський елеватор», як особи, на зерновому складі якої зберігалося зерно (т.2 а.с.13-28).
Крім того, згідно представлених в матеріалах справи Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №28 від 18.07.2007 року, складських квитанцій на зерно №№1130, 1131 від 03.08.2007 року ЗАТ “Селещинський елеватор» прийняв від ТОВ “Суффле Україна» на зберігання 230т (230000 кг) зерна пшениці 3 класу та 100т (100000 кг) зерна пшениці 4 класу (т.2. а.с.20-21, 29-37).
Враховуючи, що зерно пшениці, яке було передано позивачем на зберігання відповідачу, знаходиться у останнього на зберіганні, але переоформлено ним, що вбачається з вищезазначених документів, на ТОВ “Суффле Україна», позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків в натурі шляхом повернення відповідачем всього обсягу зерна на особовий рахунок позивача (в позовній заяві помилково зазначено відповідача).
Позивач зазначає, що переоформлення зерна пшениці з його особового рахунку відбулося по підробленим документам, що підпис на листі про переоформлення зерна пшениці з особового рахунку ТОВ “МТ1 Грейн» на ПП “Джулія» відрізняється від справжнього підпису директора ТОВ “МТ1 Грейн», довіреність на переоформлення зерна містить неправдиві відомості про банківські реквізити ТОВ “МТ1 Грейн», на довіреності відсутній підпис головного бухгалтера товариства, що ТОВ “МТ1 Грейн» взагалі не видавало довіреності серії ЯОЕ № 889158 від 02.08.2007 року на ім'я Криворучко на право переоформлення пшениці на ПП “Джулія».
За заявою позивача слідчим СУ УМВС України в Полтавській області 23.08.2007 року порушено кримінальну справу №07150101 за фактом заволодіння майном, яке належало ТОВ “МТ1 Грейн» за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
В ході досудового слідства було встановлено, що переоформлення права власності пшениці з особового рахунку позивача на ПП “Джулія» було здійснено сторонньою особою без відома ТОВ “МТ1 Грейн», що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями пояснень громадян БутенкоЛ.П., Кобець А.І., Криворучко Н.В., постанови про притягнення гр. Огуречникова О.М. в якості обвинуваченого у кримінальній справі № 07150101.
Матеріалами справи доведено, що відбитки печатки ТОВ “МТ1 Грейн» на довіреності серії ЯОЕ №889158 від 02.08.2007 року та листі на переоформлення зерна нанесені за допомогою рельєфного кліше, ймовірно нанесені не печаткою ТОВ “МТ1 Грейн», що підтверджено висновком експерта від 26.09.2007 року за №591 (належним чином засвідчена копія висновку експертизи представлена в матеріалах справи, том 1, а.с.133-136).
Крім того, з висновку експерта №588 від 19.10.2007 року (належним чином засвідчена копія висновку експертизи представлена в матеріалах справи, том 1, а.с.137-139) вбачається, що підпис директора (керівника) Тесленко О.О. на довіреності серії ЯОЕ №889158 від 02.08.2007 року та рукописному листі на переоформлення зерна транскрипційно відрізняється від підпису гр. Тесленко О.О.
Судами обох інстанцій зроблено висновок про те, що зерно пшениці, належне позивачу на праві власності - 252,245т пшениці 3 класу і 108,600т пшениці 4 класу на загальну суму 346508,48 грн., списано з його особового рахунку поза його волею внаслідок неналежних дій відповідача та шахрайських дій інших осіб.
Твердження скаржників про те, що місцевим господарським судом неправомірно застосовано, як преюдицію, кримінальну справу, що знаходиться на стадії досудового слідства, колегія не приймає до уваги, оскільки місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не посилається на ст.35 ГПК України, а лише приймає належним чином засвідчені копії показів свідків та висновки експертизи, як допустимі докази у даній справі.
Суди обох інстанцій, посилаючись на ст.ст.526, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, у відповідності до яких договір є обов'язковим до виконання і сторони зобов'язані виконувати зобов'язання належним чином у відповідності до закону та умов договору, дійшли висновку, що зберігач порушив вимоги ст.942 ЦК України, ст.ст.24, 25, 26, 27 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні», вимоги п.п.1.7, 1.19, 1.20, 4.2-4.5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 року №198, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.07.2003 року за №605/7926, а також вимоги Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 11.07.2005 року №310, зареєстрованої в Мін'юсті України 28.07.2005 року за №819/11099.
Відповідач, як зберігач майна, порушив вимоги ст.936 ЦК України, п.п.5.1, 5.8, 6.1, 6.5 договору зберігання сільськогосподарської продукції № 3 від 10.07.2007 року щодо відпуску (переоформлення) переданої на зберігання продукції поклажодавцю чи уповноваженій ним особі лише після отримання визначених договором та Інструкцією документів та за умови повного розрахунку за послуги зберігання.
Так, зберігач (відповідач у справі) без проведення повного розрахунку за послуги зберігання, без пред'явлення оригіналів складських документів, без повідомлення позивача або постійно діючого представника позивача переоформлює 02.08.2007 року продукцію на ПП “Джулія», того ж дня - 02.08.2007 року на ТОВ “Партнер Агро» (на підставі договору купівлі-продажу №157/д від 01.08.2007 року (а.с.76, т.1), тобто до переоформлення права на зерно на продавця за даним договором), того ж дня - 02.08.2007 року на ТОВ “Суффле Україна» (на підставі договорів купівлі-продажу №ПП07/149АЯ та №ПП07147АЯ від 02.08.2007 року). За представленими в матеріалах справи видатковими накладними №№2-0000040, 2-0000041 від 02.08.2007 року продукція (зерно) перейшла у власність ТОВ “Суффле Україна» від ТОВ “Партнер Агро» 02.08.2007 року в той час як продукція від ПП “Джулія» до ТОВ “Партнер Агро» перейшла тільки 03.08.2007 року за видатковою накладною №0234 від 03.08.2007 року (т.1, а.с.78).
Оскільки, на час вирішення спору у даній справі договори купівлі-продажу, які були укладено між ПП “Джулія» та ТОВ “Партнер Агро» від 01.08.2007 року та між ТОВ “Партнер Агро» та ТОВ “Суффле Україна» від 02.08.2007 року не визнані недійсними в установленому законом порядку, отже ТОВ “Суффле Україна» (нині ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн») є добросовісним набувачем майна у розумінні ст.388 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд правомірно виходив із такого.
У відповідності до вимог ст.955 ЦК України положення параграфу 1 глави 66 ЦК України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього кодексу про окремі види зберігання або законом, тобто носять загальний характер. Звідси висновок, що правовідносини сторін за договором №23 від 10.07.2007 року регулюються спеціальними нормами параграфу 2 глави 66 ЦК України, нормами Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні».
Порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном встановлено Інструкцією про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженою наказом Мінагрополітики України від 11.07.2005 року №310, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.07.2005 року за №819/11099.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання при надходженні від власника партій зерна його маса і якість вказується на звороті накладних, як при прийманні зерна однорідної так і неоднорідної якості. Реєстри накладних при цьому не складаються, здавачам видаються складські документи на зерно за кожною накладною окремо.
Згідно вимог зазначеної Інструкції та ст.961 ЦК України, на підтвердження прийняття товару товарний склад видає складські квитанції на зерно за встановленою формою та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №510 від 11.04.2003 року, Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 року №198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 року за № 605/7926. При цьому перші примірники складських квитанцій видаються власнику, третій залишається в бухгалтерії підприємства.
Розміщення зерна на елеваторах (складах) проводиться за принципом формування великих однорідних партій за культурами та їх якістю (типами, класами, тощо), метою використання (зберігання, застава, перероблення). Тому, в більшості, здане власником зерно, знеособлюючись, складається в партію. Для контролю за зберіганням зерна підприємством ведеться книга обліку хлібопродуктів (форми №36) або оперативний облік зерна і продуктів його перероблення за допомогою засобів обчислювальної техніки шляхом ведення картки власника зерна.
Згідно перелічених вище нормативних актів переоформлення зерна від одного власника іншому здійснюється в присутності повноважних представників сторін за наявності необхідних доручень та заяви власника про переоформлення, до якої додаються складські документи і примірники реєстру накладних до цих документів за формою ЗХС-3, на яких робиться напис про переоформлення на нового власника з позначенням повного найменування нового власника, обсягу та дати переоформлення.
В силу вимог ст.ст.949, 957 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Всупереч норм ЦК України, положень укладеного між сторонами договору №23 від 10.07.2007 року, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо збереження майна та в добровільному порядку не відшкодував поклажедавцю вартості майна - зерна пшениці.
Договором (п.7.1 договору) сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно чинного законодавства і звільнення від відповідальності лише якщо дане невиконання виникло внаслідок форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст.224 ГК України, ст.610 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Разом з тим, в силу вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до вимог ст.ст.950-951 ЦК України, ст.ст.33, 34 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні», зберігач відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання і відшкодовує збитки завдані поклажодавцеві втратою у розмірі його вартості.
Позивач стверджує, що незаконним протиправним переоформленням зерна, яке належить йому на праві власності, на нового власника, йому спричинено матеріальні збитки в сумі 346508,48 грн., які просить відшкодувати з відповідача (зберігача) шляхом повернення всього обсягу зерна на особовий рахунок відповідача. Місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги позивача повністю та зобов'язано відповідача відшкодувати зерно пшениці в натурі в користь позивача повернувши зерно на особовий рахунок відповідача (як помилково було зазначено в позовній заяві) пославшись при цьому на ст.ст.330, 338 ЦК України, які регламентують право власника витребувати майно від добросовісного набувача, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду правомірно не погодилась з даним висновком місцевого суду, оскільки згідно вимог чинного законодавства власник майна (поклажодавець за договором зберігання) у разі втрати майна вправі вимагати від зберігача - відповідача у справі, відшкодування на його користь збитків у розмірі вартості втраченого майна, а не відшкодування збитків в натурі шляхом повернення всього обсягу зерна на особовий рахунок позивача, що суперечить вимогам ст.951 ЦК України, однак такої вимоги до відповідача (зберігача за договором) позивач в межах даного позову не ставить.
Апеляційна інстанція правомірно виходила із того, що на час вирішення даного спору договори купівлі-продажу майна (зерна пшениці), які укладено між ПП “Джулія» та ТОВ “Партнер Агро», між ТОВ “Партнер Агро» та ТОВ “Суффле Україна» не визнані недійсними в установленому законом порядку, отже ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (колишня назва ТОВ “Суфле Україна») є добросовісним набувачем майна і тільки до нього можливе пред'явлення вимоги щодо повернення майна в натурі, у відповідності до вимог ст.388 ЦК України, однак ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн» не є стороною (відповідачем) у судовому процесі у розумінні статті 21 ГПК України, залучений до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно ст.27 ГПК України, і позовних вимог до ТОВ “Нью Ворлд Грейн Юкрейн» позивачем не заявлено.
Згідно протоколів судових засідань сторонам роз'яснено та зрозумілі права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, однак позивач не скористався правом зміни підстави або предмету позову при розгляді спору.
В межах даного позову позивач не звертався з віндикаційним позовом про витребування майна від добросовісного набувача майна (третя особа у справі), пред'явив дану вимогу до зберігача, який не мав у власності спірного майна, і на момент вирішення спору володів майном на підставі договору зберігання, укладеного з добросовісним набувачем.
За даних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду правомірно погодилась з висновком місцевого господарського суду про порушення прав позивача, як поклажодавця майна за договором зберігання, але правильно порахувала помилковим застосування судом ст.ст.330, 388 ЦК України та задоволення позовних вимог про стягнення із зберігача збитків зерном в натурі.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для зміни постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу ТОВ “МТ1 Грейн» від 18.12.2008 року №08-111 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2008 року у справі № 13/89 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2008 року у справі № 13/89 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
Л.Рогач