24 березня 2009 р.
№ 38/174(05-5-38/2629)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства “Артемівський спиртовий завод», м. Мерефа Харківської області (далі -ДП “Артемівський спиртовий завод»)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008
зі справи № 38/174
за позовом ДП “Артемівський спиртовий завод»
до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі -АМК України)
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДП “Артемівський спиртовий завод» -Васильєва А.С., Романюка В.К.,
АМК України -Ахтімірової М.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ДП “Артемівський спиртовий завод» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення АМК України від 20.12.2007 № 745-р у справі № 23-26.13/5-07 (далі -оспорюване рішення АМК України) в частині визнання позивача таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та накладення на нього штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2008 (суддя Власов Ю.Л.) позов задоволено з мотивів необгрунтованості висновку АМК України щодо наявності в діях позивача антиконкурентних узгоджених дій.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Сотніков С.В. -головуючий, судді Дикунська С.Я., Дзюбка П.О.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. У прийнятті даної постанови апеляційний господарський суд виходив з законності та обґрунтованості оспорюваного рішенням АМК України.
ДП “Артемівський спиртовий завод» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на невідповідність фактичним обставинам справи висновку апеляційного господарського суду про те, що позивач установив ціни на спирт на однаковому рівні з іншими виробниками спирту, зазначеними в оспорюваному рішенні АМК України, оскільки ціни позивача, на відміну від цін більшості інших виробників спирту, формувалися без врахування вартості перевезення товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» (далі -Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення».
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- оспорюваним рішенням АМК України:
визнано, що ДП “Артемівський спиртовий завод» та інші зазначені в цьому рішенні суб'єкти господарювання (всього 40 спиртових заводів, частка яких складає 75 % охопленого узгоджуваними діями ринку) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, частинами першою та третьою статті 6 Закону, у вигляді узгоджених антиконкурентних дій суб'єктів господарювання;
на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону на ДП “Артемівський спиртовий завод» накладено штраф у сумі 70 000 грн.;
суб'єктів господарювання, у тому числі ДП “Артемівський спиртовий завод», зобов'язано припинити відповідне порушення;
- Київське обласне державне об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Київспирт» (далі -об'єднання “Київспирт») є спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом, який на підставі відповідної ліцензії здійснює оптову реалізацію етилового спирту на внутрішньому ринку;
- об'єднання “Київспирт» відповідно до затвердженого примірного договору укладає з спиртовими заводами, які не мають ліцензії на торгівлю етиловим спиртом, зокрема з позивачем, договори комісії на його реалізацію; умовами цього договору передбачено, що спиртові заводи можуть змінювати ціну (відпускну) спирту в залежності від показників її формування, завчасно повідомивши про це об'єднання “Київспирт»;
- 19.09.2006 в об'єднанні “Київспирт» відбулася нарада з питань реалізації продукції в 4-му кварталі 2006 року на внутрішньому ринку України;
- протягом періоду з 20.09.2006 по 04.10.2006 31 спиртовий завод, з-поміж тих, що укладали з об'єднанням “Київспирт» договори комісії на поставку спирту на внутрішньому ринку, звернувся до об'єднання “Київспирт» з листами, в яких було запропоновано змінити відпускні ціни в згаданих договорах комісії та встановити їх (для подальшої реалізації товару для виробників лікеро-горілчаної продукції та підприємствам виноробної промисловості) в такому розмірі: на спирт етиловий “Люкс» -46 грн., на спирт етиловий “Екстра» -45 грн., на спирт етиловий “вищої очистки» -44 грн.;
- 4 інші спиртові заводи надіслали об'єднанню “Київспирт» листи, в яких запропонували встановити відпускні ціни фактично на такому ж рівні, що й ціни згаданих суб'єктів господарювання; зокрема, ДП “Артемівський спиртовий завод» запропонувало встановити відпускну ціну на спирт “Люкс» -45, 96 грн., на спирт “Екстра» -45 грн., на спирт “вищої очистки» - 43, 98 грн.; крім того, встановлено, що ці 4 заводи реалізували в 4-му кварталі 2006 року товар за погодженою ціною;
- у листах до об'єднання “Київспирт» спиртові заводи обґрунтували підвищення відпускних цін на спирт значним підвищенням витрат на основні складові його собівартості;
- за результатами аналізу надісланих спиртовими заводами калькуляцій собівартості АМК України було встановлено, що:
хоча протягом досліджуваного періоду на ринку й складися об'єктивні умови для збільшення собівартості спирту, проте показники цих суб'єктів господарювання по кожній зі статей витрат в структурі собівартості спирту (сировина та матеріали, паливо, електроенергія, заробітна плата та відрахування на соцстрахування, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі та інші витрати, адміністративні витрати, витрати на збут) відрізняються, а відтак відсутні об'єктивні притичини для встановлення відпускної ціни на однаковому запропонованому ними рівні;
зазначені суб'єкти господарювання привели відпускні ціни на етиловий спирт до узгодженого розміру за рахунок рентабельності виробництва -корегування різного рівня прибутку до повної собівартості спирту;
- в мотивувальній частині оспорюваного рішення АМК України встановлено, що дії ДП “Артемівський спиртовий завод», які виявилися як у пропонуванні, так і в установленні разом з іншими спиртовими заводами на загальнодержавному ринку спирту етилового ректифікованого однакових відпускних цін на спирт “Екстра», “Люкс» та “вищої очистки» на 4-й квартал 2006, за умови відсутності об'єктивних причин на ринку для такого одночасного пропонування та встановлення однакових відпускних цін, є антиконкуреними узгодженими діями, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції на зазначеному ринку.
Причиною виникнення спору у справі є питання про наявність або відсутність підстав для визнання рішення АМК України недійсним (у частині, що стосується позивача зі справи).
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
У частині першій статті 5 Закону зазначено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
Згідно з приписами статті 6 Закону:
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;
- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
За змістом наведених приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як узгоджених антиконкурентних достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливості настання наслідків у вигляді недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідно до статті 52 Закону органи АМК накладають штрафи на суб'єктів господарювання за порушення, передбачені статтею 50 Закону.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що узгоджена поведінка позивача полягала, зокрема, в тому що він запропонував встановити на відповідному ринку відпускні ціни, розмір яких фактично узгоджувався з розміром відпускних цін, запропонованим іншими учасниками цього ринку.
З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність зазначеної узгодженої поведінки в поєднанні з можливим обмеженням конкуренції між цими підприємствами на відповідному ринку в будь-якому випадку достатньо для кваліфікації дій позивача як антиконкурентних узгоджених дій. Вищий господарський суд України погоджується з наведеною юридичною оцінкою фактичних обставин справи. Тому апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують.
Отже, визначені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 зі справи № 38/174 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства “Артемівський спиртовий завод» -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов