Справа № 427/5601/13-ц
Провадження № 2/427/2055/13
30.08.2013 року
Свердловській міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Шевцова О.А.,
при секретарі с/з Арнаутової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Свердловського міського суду Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою та в обґрунтування своїх вимог вказав, що він з 14.06.1999 р. по 27.03.2004 р. працював на "шахті ім. Ф.Е. Дзержинського", та більше 17 років - на "шахті ім. Володарського". За наслідками роботи у шкідливих умовах, ОСОБА_2 визначено 40% втрати професійної працездатності, у зв'язку з чим, його взято на облік Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Хоча на даний час страхові виплати здійснюються відділенням Фонду СНВ в м. Свердловську, позивач вважав за необхідне пред'явити позовні вимоги до відділення Фонду СНВ в м. Ровеньки, оскільки в ньому здійснювалось первинне призначення страхових виплат.
Позивач неодноразово лікувався та проходив огляди, та 30.05.2011 р. йому безстроково встановлено 20% втрати працездатності за професійним захворюванням - хронічний пиловий бронхіт.
Через втрату працездатності позивач змушений систематично лікуватися за свій рахунок. Позивач відчуває сильний біль у грудях, важкість при пересуванні та постійний кашель та переживає, пов'язані з цим, душевні страждання. Через наслідки професійного захворювання, що призводять також до безспокійного сну та неможливості зайняття домашніми справами, що потребують навіть незначних зусиль, ОСОБА_2 став нервовою та дратівливою людиною. Враховуючи зазначені наслідки професійного захворювання, а також те, що він позбавлений можливості працювати за фахом та в повній мірі забезпечувати сім'ю, позивач вважає, що йому заподіяно моральну шкоду.
Оскільки, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», позивач є застрахованою людиною, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві йому повинно бути відшкодовано моральну шкоду, яку потерпілий оцінює у 25000 грн.
В позовній заяві ОСОБА_3 не погоджується з висновком обласної медико-соціальної експертної комісії від 02.06.2004 р. в частині не встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, посилаючись на п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., згідно якого моральна шкода може складатися з моральних переживань у зв'язку з порушенням життєвих зв'язків, позбавлення можливостей продовження активного образу життя при настанні інших негативних наслідків.
У зв'язку з тим, що позивачу необхідно пройти курс реабілітації, він просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 25000 грн. Позивач також просить розглянути справу за його відсутністю.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги не визнав. Крім цього, відповідачем надана клопотання про заміну неналежного відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки належним відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловськ Луганської області. Вказане клопотання суд вважає таким, що не підлягає задоволенню виходячи з положень ст. 33 ЦПК України, якими встановлено, що заміна неналежного відповідача здійснюється виключно за клопотанням позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» в редакції, яка діяла на момент первинного встановлення позивачу втрати відсотків професійної працездатності, за органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві був передбачений обов'язок з відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, за наявності факту заподіяння цієї шкоди.
Згідно ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 5-6), ОСОБА_2 з 22.01.1982 року по 04.04.1999 року працював на роботах під землею на шахті ім. Володарського. З 14.06.1999 р. по 27.03.2004 р. позивач працював у ВП "шахта ім. Ф.Е. Дзержинського" в якості гірника очисного забою.
Відповідно до копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 14 від 25.03.2004 р. за формою П-4 (а.с. 11-12) на підприємстві ВП "шахта ім. Ф.Е. Дзержинського" ДП «Ровенькиантрацит», професійне захворювання ОСОБА_2 - антрокосиликоз, хронічний обструктивний бронхіт, виникло під час виконання робіт в умовах запиленості копальневої атмосфери вугільно-породним пилом концентрації понад ПДК в 20-40 разів.
З акту приймання-передачі особових справ потерпілих на виробництві № 122, складеним 30.12.2004 р., вбачається, що особову справу ОСОБА_2 було передано з відділення ВД ФСНВ України м. Свердловська до відділення ВД ФСНВ України в м. Ровеньки.
Довідкою від 19.04.2013 р., виданої відділенням ВД ФСНВ України в м. Свердловську (а.с. 10) підтверджується, що на 01.01.2005 р. втрата професійної працездатності ОСОБА_2 становила 20 %, що також підтверджується довідкою зазначеного відділення Фонду № К-29 (а.с. 9).
Згідно копії довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с. 7), позивачу ОСОБА_2 з 01.05.2010 р. по 01.05.2012 р. повторно встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності, по пневмоконіозу. Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 28.03.2012 р. (а.с. 8) ОСОБА_2 з 01.05.2012 р. встановлено 20 % втрати професійної працездатності безстроково за професійним захворюванням - пневмоконіоз.
Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній справі, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди. Доведення цих обставин позивачем можливе на підставі доказів, перелічених у статті 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди, та підставою визначення її розміру, оскільки згідно з частиною другою статті 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.
Позивач надав докази завдання йому шкоди і не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, представником позивача також не заявлене клопотання про проведення експертизи, у зв'язку із чим суд не має підстав для відмови в позові чи призначення експертизи з власної ініціативи, оскільки це не передбачено положеннями ЦПК України, які передбачають змагальний характер доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що професійне захворювання позивача є наслідком його роботи в шкідливих та важких умовах праці, спричиняє позивачу моральних страждань, які пов'язані з необхідністю лікування, відчуттям фізичних страждань, а також призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», норми, якого скасували обов'язок відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, набрав чинності 20.03.2007 р., тобто після моменту встановлення втрати професійної працездатності позивачу, суд, враховуючи положення ст. 58 Конституції України, вважає, що моральна шкода, спричинена умовами виробництва потерпілому до зазначеної дати, повинна бути відшкодована органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Проте судом також врахувується, що позивач, працюючи в тяжких, шкідливих умовах, міг усвідомлювати можливість погіршення стану його здоров'я, був обізнаний про умови праці, але свідомо продовжував виконувати роботи у шкідливих умовах.
Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей позивача до праці та обмеження можливості їх реалізації, а також виходить із засад розумності та справедливості, у зв'язку з чим оцінює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, спричинену внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, в сумі 4000 грн. (чотири тисяч гривень 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.А. Шевцов