01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2009 № 53/100
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Якимов В.В. - представник за дов. б/н від 30.03.2009;
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.01.2009
у справі № 53/100 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 15515,23 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лігос» (далі - позивач) у листопаді 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 13 592,00 грн. боргу, 1 923, 23 грн. пені, 155,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2009 у справі № 53/100 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 592,00 грн. основного боргу, 1 923,23 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Рішення суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу обґрунтоване приписами статей 526, 692 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України з огляду на доведеність порушень відповідачем своїх обов'язків за договором поставки № 113/11 шляхом невиконання своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк.
Крім того, позовні вимоги щодо стягнення 1 923,23 грн. пені суд першої інстанції визнав правомірними, з огляду на п.п. 8.4, 8.5 договору та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2008 у справі № 53/100 скасувати повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 у справі № 53/100 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду міста Києва винесено з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що є підставою для його скасування у розумінні ч.3 п. 2 ст. 104 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 було відкладено розгляд справи на підставі п.п. 1, 3 ст. 77 ГПК України. Апелянт в засідання суду Київського апеляційного господарського суду 03.03.2009 не з'явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомлення про вручення № 056541 (аркуш справи 132).
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/10 від 30.03.2009 «Про зміну складу колегії суддів», в зв'язку з виробничою необхідністю, (виходом судді Смірнової Л.Г. в щорічну відпустку) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 53/100 колегії суддів у складі: Коротун О.М. головуючий суддя, суддів Алданова С.О., Калатай Н.Ф.
Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2009 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2009 у справі № 53/100 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 31.03.2009 представник відповідача вдруге не з'явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомлення про вручення № 9198206 (знаходиться в матеріалах справи).
Враховуючи, що судом явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 31.03.2009, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 27.11.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 113/11 (далі -договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві (відповідач) продукцію зазначену в п. 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суму (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору сума даного договору складає суму всіх видаткових накладних.
Згідно п. 4.4 договору передача продукції оформляється накладною та іншими необхідними документами.
Відповідно до п. 7.2.1. договору сторони узгодили, що 100% від вартості продукції здійснюється покупцем протягом чотирнадцяти календарних днів з дати її поставки покупцю.
Згідно п. 7.3 договору оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п.п. 12.1, 12,2 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 року; даний договір може бути змінений, розірваний чи пролонгований винятково по взаємній згоді сторін (відповідно до п. 12.3 даного договору).
Так, згідно п. 12.3 договору будь які зміни і доповнення до даного договору дійсні, за умови, що вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи Київський апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
На виконання вимог договору позивач в 2007 році поставив відповідачу товар за наступними накладними: № 501/06 від 01.11.2007, №501/11 від 01.11.2007, №501/12 від 01.11.2007, №501/05 від 01.11.2007, №90111 від 01.11.2007, №90110 від 01.11.2007, №90611 від 06.11.2007, №90610 від 06.11.2007, №506/07 від 06.11.2007, №506/06 від 06.11.2007, №506/17 від 06.11.2007, №506/11 від 06.11.2007, №9083 від 08.11.2007, №90811 від 08.11.2007, №508/11 від 08.11.2007, №502/06 від 08.11.2007, №513110 від 13.11.2007, №508/05 від 08.11.2007, №513/06 від 13.11.2007, №513/07 від 13.11.2007, №91311 від 13.11.2007, №91312 від 13.11.2007, №9159 від 15.11.2007, №91510 від 15.11.2007, №515/11 від 15.11.2007, №515/06 від 15.11.2007, №520/07 від 20.11.2007, №515/05 від 15.11.2007, №92010 від 20.11.2007, від 520/06 від 20.11.2007, №92011 від 20.11.2007, №522/05 від 22.11.2007, №522/06 від 22.11.2007, №522/10 від 22.11.2007, №9228 від 22.11.2007, №522/12 від 22.11.2007, №9278 від 27.11.2007, №9229 від 22.11.2007, №527/06 від 27.11.2007, №527/07 від 27.11.2007, №92910 від 29.11.2007, №529/05 від 29.11.2007, №529/10 від 29.11.2007, №529/06 від 29.11.2007, №529/12 від 29.11.2007, №90410 від 04.12.2007, №9049 від 04.12.2007, №504/06 від 04.12.2007, №504/07 від 04.12.2007, №9069 від 06.12.2007, №90610 від 06.12.2007, №506/11 від 06.12.2007, №506/12 від 06.12.2007, №506/05 від 06.12.2007, №506/06 від 06.12.2007, №511/06 від 11.12.2007, №511/07 від 11.12.2007, №91113 від 11.12.2007, №91112 від 11.12.2007, №513/06 від 13.12.2007, №513/05 від 13.12.2007, №513/10 від 13.12.2007, №513/13 від 13.12.2007, №9139 від 13.12.2007, №9138 від 13.12.2007, №91811 від 18.12.2007, №91812 від 18.12.2007, №518/07 від 18.12.2007, №518/06 від 15.12.2007, №520/06 від 20.12.2007, №520/05 від 20.12.2007, №520/14 від 20.12.2007, №520/11 від 20.12.2007, №9208 від 20.12.2007, №9209 від 20.12.2007, №525/20 від 25.12.2007, №525/06 від 25.12.2007, №92511 від 25.12.2007, №92512 від 25.12.2007, №9278 від 27.12.2007, №9279 від 27.12.2007, №527/6 від 27.12.2007, №527/06 від 27.12.2007, №527/13 від 27.12.2007, №527/10 від 27.12.2007.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу ст. ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі в 2008 році виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач поставив, а відповідач отримав в 2008 році товар за видатковими накладними №505/07 від 05.02.2008, №505/06 від 05.02.2008, №505/11 від 05.02.2008, №90510 від 05.02.2008, №90511 від 05.02.2008, №9079 від 07.02.2008, №90511 від 05.02.2008, №9079 від 07.02.2008, №507/06 від 07.02.2008, №90710 від 07.02.2008, №507/14 від 07.02.2008, №507/07 від 07.02.2008, №512/06 від 12.02.2008, 512/05 від 12.02.2008, №512/10 від 12.02.2008, №91210 від 12.02.2008, №9129 від 12.02.2008, №9149 від 14.02.2008, №514/04 від 14.02.2008, №91410 від 14.02.2008, №514/06 від 14.02.2008, №9039 від 03.01.2008, №9034 від 03.01.2008, №503/05 від 03.01.2008, №503/06 від 03.01.2008, №503/14 від 03.01.2008, №503/11 від 03.01.2008, №91010 від 10.01.2008, №9103 від 10.01.2008, №510/06 від 10.01.2008, №510/07 від 10.01.2008, №510/15 від 10.01.2008, №510/12 від 10.01.2008, №91511 від 15.01.2008, №515/06 від 15.01.2008, №515/13 від 15.01.2008, №515/08 від 15.01.2008, №517/05 від 17.01.2008, №515/19 від 15.01.2008, №9179 від 17.01.2008, №517/14 від 17.01.2008, №517/10 від 17.01.2008, №517/06 від 17.01.2008, №92210 від 22.01.2008, №91710 від 17.01.2008, №9229 від 22.01.2008, №522/06 від 22.01.2008, №522/07 від 22.01.2008, №522/11 від 22.01.2008, №223/07 від 23.01.2008, №524/05 від24.01.2008, №524/06 від 24.01.2008, №9248 від 24.01.2008, №9299 від 29.01.2008, №9249 від 24.01.2008, №529/07 від 29.01.2008, №92910 від 29.01.2008, №529/13 від 29.01.2008, №529/08 від 29.01.2008, №93110 від 31.01.2008, №529/19 від 29.01.2008, №531/09 від 31.01.2008, №9319 від 31.01.2008, №531/06 від 31.01.2008, №531/05 від 31.01.2008.
Всього по видатковим накладним в період з 01.11.2007 по 14.02.2008 відповідач отримав товар на суму 16 592,00 грн.
Відповідач за отриманий товар 15.05.2008 розрахувався частково в сумі 3 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (аркуш справи 109). Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену продукцію складає 13 592 грн., що також підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту звірки розрахунків станом на 01.12.2008, підписаною обома сторонами (аркуш справи 11).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський суд міста Києва правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу. В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.п. 8.4, 8.5 договору за прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику штрафну пеню в розмірі 0,05% від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу. Постачальник нараховує пеню у строк не більше 1 року (згідно ЦК України) з дня порушення строку оплати покупцем відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи не містять доказів пролонгації договору № 113/11 на 2008 рік. Крім того, представник позивача в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 31.03.2009 року не подав на вимогу суду доказів пролонгації договору у відповідності до п.п 12.1, 12,2, 13,3.
Так, строк дії договору встановлено до 31.12.2007, відповідно пеня повинна нараховуватися за поставлену та неоплачену продукцію в 2007 році.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).
Київський апеляційний господарський суд в зв'язку з вищевикладеним здійснив перерахунок пені, заявленої до стягнення позивачем.
Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає лише частковому задоволенню з урахуванням періоду прострочення за заявлений позивачем в позовній заяві період з 10.01.2008 - 04.11.2008, в розмірі 1305,95 грн., виходячи з розміру заборгованості за 2007 рік в сумі 9006,12 грн., за кожен день прострочення платежу, а саме за 299 дні (з урахуванням п.8.5 договору).
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позов в частині задоволення пені підлягає лише на суму 1305,12 грн. та в решті позові в частині стягнення пені на суму 618,11 грн. слід відмовити.
Тому з врахуванням задоволення позову судом першої інстанції повністю, рішення в цій частині підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.
Київський апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норми процесуального права (справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду), з посиланням на те, що представник відповідача не з'явився в судове засідання 19.01.2009 по причині неотримання ухвали суду. Судом враховується наступне: як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи було призначено на 22.12.2008, представник відповідача в судове засідання господарського суду міста Києва не з'явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 06746806 (аркуш справи 3). Крім того в судове засідання 19.01.2009 представник відповідача також не з'явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали.
Тоді як, відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший належним чином підписаний примірник процесуального документа (ухвали, рішення постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонами та іншим учасникам судового процесу (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).
Крім того, відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Так, господарський суд міста Києва розглянув справу в межах, встановлених ст. 69 ГПК України.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Так, позовна заява згідно штампу відділу діловодства надійшла до господарського суду першої інстанції 21.11.2008, а рішення прийнято 19.01.2009 тобто відповідно до ст. 77 ГПК України.
Отже, враховуючі наведені обставини Київський апеляційний господарський суд встановив, що господарським судом міста Києва не було порушено норми процесуального права, а саме відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2009 по даній справі підлягає частковому скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апелянт при зверненні до суду з апеляційною скаргою надмірно сплатив 2,43 грн. державного мита. Відповідно до ст. 8 Декрету КМ України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Рішення оскаржувалося повністю в сумі 15 515,23 грн. Отже, апелянт повинен був сплатити державне мито в сумі 77,57 грн., а фактично сплатив 80,00 грн. Тому надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2009 по справі № 53/100 скасувати частково (в частині стягнення пені та судових витрат), виклавши цю частину в наступній редакції:
Позов в частині стягнення пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав» (04212, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 39-В, ідентифікаційний код 31724464) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лігос» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 192, ідентифікаційний код 20547427) 1305,95 грн. пені, 148,97 грн. державного мита та 113,30 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позову в частині стягнення пені 618,11 грн. відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
3. В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лігос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав» 3,09 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Святослав» (04212, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 39-В, ідентифікаційний код 31724464) з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 2,43 грн., згідно квитанції № 26 від 29.01.2009 (наявна в матеріалах справи).
6. Видачу наказів та довідки на повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.
7. Матеріали даної справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку
Головуючий суддя
Судді