ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до
Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва
про
визнання договору від 28.01.2004 року № 151 на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж недійсним
Суддя Кондратова І.Д.
В судовому засіданні брали участь представники сторін:
Від позивача: Верниба В.А.- представник за довіреністю № 301 від 29.12.2008 року;
Від відповідача Толочко Н.В.- представник за довіреністю № 08-2808 від 28.08.2008 року;
У грудні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про визнання недійсним договору № 151 від 28 січня 2004 року на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж, укладеного між сторонами, посилаючись на неправомірність його укладення, а саме, підписання спірного договору з боку відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»особою, що перевищила надані їй повноваження, а також на те, що спірний договір протирічить п. 3 розпорядження КМДА «Про термінові заходи, спрямовані на зменшення споживання гарячої води в житловому фонді міста Києва»№ 396 від 06.03.2001 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 5 червня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування та ухвалення нового, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Вищого Господарського суду України від 28.01.2009 року № 26/164 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»було частково задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 5 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 26/164 від 5 червня 2008 року скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судові рішення у справі постановлені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, при прийнятті судових рішень у справі, попередні судові інстанції посилались на певні акти виконаних робіт, підписані сторонами, часткову оплату, що проводилася за спірним договором, та факт надходження на рахунок відповідача коштів в сумі 275778,91 грн., проте, в матеріалах справи вказані документи та документи, що підтверджують наведені факти, відсутні.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 26/164 було передано на новий розгляд судді Кондратовій І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року розгляд справи було призначено на 02.03.2009 року.
В судовому засіданні 02.03.2009 року у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 17.03.2009 року.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд відмовити в позові, посилаючись на те, що спірний договір відповідає умовам чинного законодавства.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2009 року за згодою представників сторін судом оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що п.2 спірного договору суперечить п.3 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.03.2001 р. № 396, яким визначено інший порядок та розмір відшкодування витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, а крім того договір підписано зі сторони позивача неуповноваженою на те особою -директором департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», який, відповідно до Положення про департамент, вправі укладати угоди на суму, яка не перевищує дві тисячі доларів США.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що договір № 151 від 28.01.2004 року, який набрав чинності з дати його укладання, визначав порядок відшкодування позивачем витрат з обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж на період до 28.01.2005 року і, як вбачається зі змісту пункту 4 договору, визначений ним порядок розрахунків відповідав пункту 3 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 396 від 06.03.2001 року «Про термінові заходи, спрямовані на зменшення споживання холодної та гарячої води в житловому фонді міста Києва».
Зміни до цього розпорядження щодо розміру відрахувань, внесені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 355 від 09.03.2004 року і підлягали застосуванню з 01.03.2004 року, тобто, після укладання спірного договору, а тому, посилання на них в обґрунтування недійсності договору на час його укладання - безпідставні.
Безпідставними є посилання позивача на те, що спірний договір укладений від імені позивача особою, яка не уповноважена укладати даний договір з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до статей 79, 80 Господарського кодексу України сторони належать до господарських товариств, які є юридичними особами.
Згідно статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.
Відповідно до частини 1 статті 92 цього Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з ч.3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4 ст.95 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із умов договору, вищезгаданий договір зі сторони ВАТ «АК «Київводоканал»підписаний директором Департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київводоканал», який діє на підставі Положення про ДЕВГ.
Директор Департаменту керує оперативною діяльністю Департаменту, включаючи вирішення питань, пов'язаних з укладенням договорів (контактів) з урахуванням, що недотримання п.7.2.7. розділу 7 тягне недійсність договору (контактів) (п.8.3. Положення).
Повноваження особи, яка підписала спірний договір зі сторони позивача у справі визначаються також довіреністю від 02.01.2002 року зі строком дії до 02.01.2005 року, за якою директор департаменту уповноважувався укладати від імені Акціонерної компанії «Київводоканал»всі дозволені законом угоди, необхідні для виконання виробничо-господарської діяльності у межах повноважень, закріплених Положенням про Департамент експлуатації водопровідного господарства.
Положенням про Департамент експлуатації водопровідного господарства передбачено виключне право голови правління «на власний розсуд»затверджувати всі договори, укладені директором департаменту на суму, що перевищує 2 тисячі доларів США.
Суд відзначає, що право голови правління «на власний розсуд»затверджувати у майбутньому укладені директором департаменту договори само по собі не може свідчити про їх недійсність на час укладання, у разі, якщо такий договір прийнято до виконання, як у даному випадку, а також коли, надані у період строку дії договору послуги прийняті замовником і обсяг цих послуг ним не оспорюється. При цьому судом враховано, що договір припинив свою чинність більше трьох років тому назад, сторони подібним чином врегулювали свої відносини і у подальшому, не ставлячи під сумнів дійсність договорів у 2005 -2006 роках (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 11.12.2008 року № 26/145).
Крім того, оскільки Положенням передбачено виключне право голови правління не укладення договорів, а лише право «на власний розсуд»затверджувати договори, укладені директором департаменту на суму, що перевищує 2 тисячі доларів США, судом встановлено, що сам лише факт незатвердження договору після його підписання не тягне недійсності договору (дана правова позиція підтверджується також Узагальненням судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства»у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, затверджене постановою Президією Верховного Суду України від 3 березня 2004 року N 15).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
Позивач в розумінні даної норми, не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більш того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання недійсним договору від 28.01.2004 року № 151 на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду позовної заяви покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 23.03.2009 року