83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.03.09 р. Справа № 29/26
Господарський суд Донецької області, у складі судді Джарти В.В.,
при секретарі судового засідання Перекрестній О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська продовольча компанія “Вайз» м. Дніпропетровськ
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС “Обжора» м. Донецьк
Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 10 476,92 грн., в тому числі 9 537,98 грн. - основного боргу, 621,43 грн. - пені, 155,36 грн. - 3% річних, 162,15 грн. - інфляційна складова.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Мірзоян Л.К., довіреність від 06.01.09
СУТЬ СПОРУ: В судовому засіданні 19.03.2009 р. оголошена перерва до 24.03.2009 р. згідно зі ст. 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська продовольча компанія “Вайз» м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС “Обжора» м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 10 476,92 грн., в тому числі 9 537,98 грн. - основного боргу, 621,43 грн. - пені, 155,36 грн. - 3% річних, 162,15 грн. - інфляційна складова.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) № 407 від 23.11.06, виписки № 148 від 11.08.08, № 124 від 08.07.08, № 47 від 12.03.08, № 8 від 16.01.08, претензію № 0378 від 28.11.08, лист № 1028 від 08.10.08, накладні № 35 від 10.09.08, № 36 від 10.09.08, № 33 від 10.09.08, № 34 від 10.09.08, № 31 від 10.09.08, № 32 від 10.09.08, № 29 від 10.09.08, № 30 від 10.09.08, № 60 від 18.08.08, № 58 від 18.08.08, № 57 від 18.08.08, № 56 від 18.08.08, № 55 від 18.08.08, № 54 від 18.08.08, № 53 від 18.08.08, № 59 від 22.06.08, № 58 від 22.06.08, № 57 від 22.06.08, № 56 від 22.06.08, № 55 від 22.06.08, № 53 від 22.06.08, № 54 від 22.06.08, № 63 від 21.05.08, № 62 від 21.05.08, № 61 від 21.05.08, № 60 від 21.05.08, № 59 від 21.05.08, № 57 від 21.05.08, № 58 від 21.05.08, № 72 від 21.04.08, № 71 від 21.04.08, № 70 від 21.04.08, № 69 від 21.04.08, № 68 від 21.04.08, № 67 від 21.04.08, № 53 від 19.03.08, № 52 від 19.03.08, № 51 від 19.03.08, № 50 від 19.03.08, № 49 від 19.03.08, № 48 від 19.03.08, № 47 від 19.03.08, № 27 від 07.02.08, № 26 від 07.02.08, № 25 від 07.02.08, № 24 від 07.02.08, № 23 від 07.02.08, розрахунки заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач надав відзив, яким просить відмовити у задоволенні позову, та вважає, що у нього не має обов'язку щодо сплати грошових коштів за наданими видатковими накладними, оскільки вони оформлені неналежним чином, що суперечить умовам п.п. 5.5, 5.6 договору. Повідомив, що не отримував від позивача жодної претензії з вимогою про сплату заборгованості за переліченими накладними. Та посилається на те, що до позову не додано жодних доказів про отримання відповідачем претензії, або хоча б про надіслання її на адресу останнього. Зазначає, що сума поставленого товару за накладними № 30 від 10.09.08, № 31 від 10.09.08, № 32 від 10.09.08 не співпадають з сумами, які зазначені у накладних, які додані до позову. А накладні № 37 від 10.09.08 та № 59 від 18.08.08, які зазначені у позові, зовсім не додані до позову.
Письмовими поясненнями від 18.03.09 № 0389 позивач повідомив, що у позовній заяві була допущена помилка та уточнив перелік видаткових накладних.
Також повідомив, що відповідно до п. 2.2.2 договору № 407 від 23.11.06 замовлення може надаватися і в усній формі. Відповідач має всі замовлення на поставки товару, отримані по електронній почті. З приводу графіків поставок і специфікацій, затверджених позивач не має, тому що відповідач робив заявки по мірі необхідності, а ТОВ «ДПК «Вайз» поставляло товар згідно узгоджених цін.
Пояснив, що нормами законодавства України передбачено представлення накладної та податкової накладної при поставці товару на місці поставці. У накладній повинні міститись обов'язкові реквізити такі як: номер і дата накладної, найменування постачальника та покупця, найменування та кількість товару, ціна товару, сума без та з ПДВ. Номеру заявки серед обов'язкових реквізитів не значиться. До того ж у законодавстві зазначено, що накладні повинні представлятися у момент поставки на місці поставки. А виконання ТОВ «ДПК «Вайз» пунктів договору 2.2.3, 2.4.3. було б незаконним. Невідповідність пунктів договору законо давству України не знімає відповідальності з ТОВ «ТС Обжора» стосовно сплати за отриманий товар.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська продовольча компанія “ВАЙЗ» м. Дніпропетровськ (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТС “Обжора» м. Донецьк (далі - покупець) укладено договір (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) № 407 від 23.11.06, строком дії до 15.01.2007 р., який вважається пролонгованим на кожний календарний рік на таких же умовах, якщо сторони письмово не заявлять про припинення дії Договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії. Договір укладено без додаткових угод та протоколу розбіжностей.
Вищевказаний договір за своїм змістом та правовою природою є нічим іншим, як договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, зазначеним цим Договором, згідно замовленню на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Покупець здійснює замовлення на поставку Продавцю на підставі Специфікації, затвердженою сторонами, в якій наведений асортимент (перелік) товарів, які поставляються по цьому Договору, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору.
Замовлення на поставку та поставка формуються на підставі затвердженого сторонами Графіку поставок (п. 1.3 Договору).
Строком дії Договору пункт 8.1 зазначеного правочину визначає період з з моменту його підписання, тобто з 23.11.06р. до 15.01.07 року. У разі, якщо сторони не меньш ніж за 30 днів до моменту закінчення строку дії Договору не висунуть письмового попередження про його припинення, умови пункту 8.2 Договору передбачають автоматичну пролонгацію Договору ще на рік. З огляду на відсутність в розпорядженні суду документів, які би достовірно підтверджували письмові звернення з вимогами щодо припинення дії Договору -суд вважає, що дія Договору автоматично продовжилася до 15.01.09року.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 26 109,90 грн., що підтверджується накладними № 23 від 07.02.08 р., № 24 від 07.02.08 р., № 25 від 07.02.08 р., № 26 від 07.02.08 р., № 27 від 07.02.08 р., № 47 від 19.03.08 р., № 48 від 19.03.08 р., № 49 від 19.03.08 р., № 50 від 19.03.08 р., № 51 від 19.03.08 р., № 52 від 19.03.08 р., № 53 від 19.03.08 р., № 67 від 21.04.08 р., № 68 від 21.04.08 р., № 69 від 21.04.08 р., № 70 від 21.04.08 р., № 71 від 21.04.08 р., № 72 від 21.04.08 р., № 57 від 21.05.08 р., № 58 віл 21.05.08 р., № 59 віл 21.05.08 р., № 60 від 21.05.08 р., № 61 від 21.05.08 р., № 62 від 21.05.08 р., № 63 від 21.05.08 р., № 53 від 22.06.08 р., № 54 від 22.06.08 р., № 55 від 22.06.08 р., № 56 від 22.06.08 р., № 57 від 22.06.08 р., № 58 від 22.06.08 р., № 59 від 22.06.08 р., № 53 від 18.08.08 р., № 54 від 18.08.08 р., № 55 від 18.08.08 р., № 56 від 18.08.08 р., № 57 від 18.08.08 р., № 58 від 18.08.08 р., № 59 від 18.08.08 р., № 60 від 18.08.08 р., № 29 від 10.09.08 р., № 30 від 10.09.08 р., № 31 від 10.09.08 р., № 32 від 10.09.08 р., № 33 від 10.09.08 р., № 34 від 10.09.08 р., № 35 від 10.09.08 р., № 36 від 10.09.08 р. на яких мається підпис представника відповідача та печатка підприємства відповідача.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня накладна № 59 від 18.08.08 на суму 815,75 грн.
У відповідності розділам 3-5 Договору узгоджено умови приймання товару по кількості та якості, ціни Договору, порядок розрахунків та питання стосовно тари, упакування та маркування товару.
Відповідно до п. 3.1 Договору товари приймаються по кількості та якості у відповідності торгової точці Покупця, куди товари поставляються Подавцем, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України, включаючи ПДВ.
Постачальник зобов'язаний поставити товари по цінам, вказаним в Специфікації, затвердженої сторонами. Ціна поставленого товару, згідно затвердженої Специфікації вказується в товарних та податкових накладних, які надаються Продавцем в бухгалтерію центрального офісу Покупця для здійснення оплати, які складаються на підставі кількості поставленого товару, як вказано в транспортній накладній з відповідними можливими виправленнями, згідно актам розбіжностей.
Сума цього Договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії. (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару, не пізніше 21 банківських днів з моменту передачі такої партії товару.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності п. 3.2 Договору 20.03.2008 р. було проведено повернення товару на суму 6,84 грн.
За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, вартість отриманого товару оплатив частково, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість в розмірі 9 537,98 грн.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Таким чином, на думку позивача, останній свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, а відповідач всупереч вимогам договору, не здійснив повну та своєчасну оплату товару у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 9 537,98 грн.
ТОВ «ДПК «Вайз» направило на адресу відповідача претензію № 0378 від 28.11.08 з вимогою на оплату боргу, але відповіді не одержали.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає посилання позивача безпідставними з огляду на наступне:
Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначено вище, позивач стверджує, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого за вищепереліченими накладними, посилаючись при цьому на те, що поставка здійснена на підставі договору № 407 від 23.11.06.
Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір № 407 від 23.11.06 не є підставою здійснення поставки за наявними у справі накладними, оскільки в представлених накладних не має посилань на договір № 407 від 23.11.06.
Втім, позивачем до позовної заяви не надано доказів направлення (вручення) покупцю відповідних товарних та податкових накладних, а відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що такі товарні та податкові накладні на адресу останнього позивачем не виставлялись та не направлялись.
Виходячи з наявних у справі матеріалів, надані позивачем документи не є належними доказами того, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого саме за договором № 407 від 23.11.06 в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судом розглянуті та не прийняті до уваги ствердження позивача про належність цих доказів, оскільки позивач повинен був надати документи, які б підтверджували факт їх відношення до даних господарських операцій.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.
Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
Як встановлено судом, з наданих позивачем накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме договору № 407 від 23.11.06, що є підставою позову.
Також в них не зазначено місце їх складання; невідомо прізвище оператора, який поставив свій підпис на цих накладних; невідомо прізвище особи, яка начебто здала продукцію, а на штампі “здав» міститься підпис, який не дає змоги ідентифікувати цю особу.
Як зазначено у відзиві на позов, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано доказів отримання замовлень від ТОВ «ТС «Обжора» згідно Договору, затверджених між сторонами Специфікацій товарів та Графіків поставок.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на податкові накладні та заявки на поставку товару №№ 1061630, 1061641, 1061638, 1061633, 1061635, 1061636, 1124447, 1124450, 1124452, 1124454, 1124455, 1124457, 1124459, 1326641, 1326660, 1326662, 1326680, 1326681, 1326700, 1326722, 1644618, 1644622, 1644623, 1644626, 1644627, 1644629, 1644630, 1644631.
Також позивач посилається на п. 2.2.2 Договору, де зазначено, що замовлення на поставку може надаватися Продавцю і в усній формі. З приводу графіків поставок та специфікацій пояснив, що затверджених не має, оскільки заявки робились по мірі необхідності.
Але надані заявки на поставку товару не містять ані штампу підприємства, ані підпису уповноваженого представника на отримання товару.
Пунктами 2.4.3. та 2.4.4. Договору встановлено, що при поставці товару, згідно замовлення на поставку, до відповідної торгівельної точки Покупця, Продавець складає транспортну накладну, яка не повинна містить цін товарів, та передає її у відділ приймання товарів в торговій точці. Продавець за результатами приймання товарів в торгівельній точці Покупця складає товарну накладну та податкову накладну та передає їх в бухгалтерію центрального офісу Покупця протягом 3 банківських днів (безпосередньо представнику бухгалтерії або по почті заказним листом з повідомленням про отримання).
З боку Покупця продукцію отримали відповідні громадяни, повноваження яких на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені Покупця довіреностями не підтверджено.
Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Згідно пункту 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.
Судом перевірена належність до предмету спору податкових накладних, які видані у період з 07.02.08 по 10.09.08, та встановлено, що вони не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки в них відсутні номери замовлення та не вбачається на підставі якого саме договору здійснювалась поставка товару.
Згідно з п. 5.5 Договору Покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, цим Договором, або містять помилки, розбіжності, поки помилки та виправлення не будуть усунені. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати Покупцем прийматися не будуть.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що якщо Продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, Покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримання надання Продавцем документів.
З огляду на наведене, суд не приймає як належний доказ надані заявки на поставку товару.
Таким чином, суд позбавлений можливості визначити чим фактично підтверджується отримання спірної продукції відповідачем.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких клопотань позивача про зміну підстави позову.
Позивач у письмових поясненнях посилається на акти звірки взаєморозрахунків на 31.08.08 та на 01.03.09, які нібито засвідчують заборгованість ТОВ «ТС «ОБЖОРА» перед ТОВ «ДПК «Вайз», але останній не представив їх до суду.
Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин, а відтак, умови договору № 407 від 23.11.06, які є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за наявними у матеріалах справи накладними.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська продовольча компанія “Вайз» м. Дніпропетровськ в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 537,98 грн. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.
Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 621,43 грн., 3% річних в розмірі 155,36 грн. та інфляційну складову в розмірі 162,15 грн.
Враховуючи підстави відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 621,43 грн., 3% річних в розмірі 155,36 грн. та інфляційної складової в розмірі 162,15 грн. не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.
На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.129 Конституції Україніст, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська продовольча компанія “Вайз» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС “Обжора» м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 10 476,92 грн., в тому числі 9 537,98 грн. - основного боргу, 621,43 грн. - пені, 155,36 грн. - 3% річних, 162,15 грн. - інфляційної складової - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя