Постанова
Іменем України
25 лютого 2009 року
Справа № 2-2/10091-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Черткової І.В.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харкові;
представник відповідача: не з'явився, Науково-виробниче закрите акціонерне товариство "Гравітан";
представник третьої особи: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 09-13 січня 2009 року у справі № 2-2/10091-2008
за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" (вул. Горького, 127,Київ 150,03150)
в особі філії відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харкові (вул. Чернишевська, 11,Харків,61057)
до Науково-виробничого закритого акціонерного товариства "Гравітан" (Індустріальне шосе, 6,Керч,98300)
3-тя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" (пр. 40-річчя Жовтня, 100/2,Київ,01001)
про спонукання до вчинення певних дій
У жовтні 2008 року позивач -відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Науково-виробничого закритого акціонерного товариства "Гравітан" про стягнення 197400,00 грн.
Заявою від 12 грудня 2008 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд:
- зобов'язати відповідача повідомити позивача про стан зберігання, кількість та цілісність майна, що знаходиться за адресою: м. Керч, Індустріальне шосе, 6, а саме: піч сталеплавильна індукційна тигельна ІСТ-0,411 -1 (одна) штука; верстат фрезерний вертикальний спеціалізований з ЧПУ та автоматичною змінною головкою для ріжучого інструменту МА-655А8 -1 штука; горизонтально-розточувальний верстат, модель 2А614 -1 штука;
- заборонити відповідачу, без письмової згоди позивача, відчужувати, передавати третім особам, змінювати місцезнаходження майна, що знаходиться за адресою: м. Керч, Індустріальне шосе, 6, а саме: піч сталеплавильна індукційна тигельна ІСТ -0,411 -1 штука, верстат фрезерний вертикальний спеціалізований з ЧПУ та автоматичною змінною головкою для ріжучого інструменту МА-655А8 -1 штука; горизонтально-розточувальний верстат, модель 2А614-1 -1 штука;
- зобов'язати відповідача не вчиняти будь-яких дій, що перешкоджають вчиненню ППВР ВДВС ГУЮ у Донецькій області виконавчих дій щодо примусового звернення стягнення на майно ТОВ "Артемівський завод скловиробів", що знаходиться за адресою: м. Керч, індустріальне шосе, 6 (арк. с. 35-39).
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору схову № 01/2005 від 15 березня 2005 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 09-13 січня 2009 року у справі № 2-2/10091-2008 у позові відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 11, 14 -16 Цивільного кодексу України, виходив з того, що позивач не представив до суду доказів встановлення сторонами у договорі схову № 01/2005 від 15 березня 2005 способу захисту, обраного позивачем.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати як необґрунтоване та задовольнити позов.
Заявник апеляційної скарги вважає, що обраний ним спосіб захисту встановлений вищезазначеним договором схову № 01/2005, яким чітко передбачено заборона відчужувати відповідачем майно без згоди позивача.
Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.
За розпорядженням виконуючого обов'язки голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Голика В.С. на суддю Волкова К.В.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" та товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" було укладено кредитну угоду № 6805К11 (арк. с. 90-102).
15 березня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" (надалі -Банк) та Науково-виробничим закритим акціонерним товариством "Гравітан" (надалі - Зберігач), а також товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" (надалі -Замовник), було укладено тристоронній договір схову № 01/2005, відповідно до якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно замовника, яке є предметом застави за договором застави № 6805Z21 від 10 березня 2005 року, що укладений між замовником та банком (арк. с. 7-9).
Майно, що передається замовником на відповідальне зберігання зберігачу: піч сталеплавильна індукційна тигельна ІСТ-0,411 -1 шт. (одна), верстат фрезерний вертикальний спеціалізований з ЧПУ та автоматичною змінною головкою для ріжучого інструменту МА-655А8-1 шт. (один), горизонтально-розточувальний верстат, модель 2А614-1 -1 шт. (один). Місце зберігання майна: м. Керч, Індустріальне шосе, 6 (пункти 1.2., 1.3. договору).
15 березня 2005 року сторонами, на виконання зазначеного договору схову, було підписано відповідний акт прийому-передачі (арк. с. 10).
15 серпня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" (Заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" (Заставодавець) було укладено договір застави № 6806Z229, відповідно до якого, Заставодавець, з метою забезпечення викладених у вищезазначеному кредитному договорі зобов'язань, заставив певне майно, в тому числі: піч сталеплавильну індукційну тигельну ІСТ-0,411 -1 шт. (одна), верстат фрезерний вертикальний спеціалізований з ЧПУ та автоматичною змінною головкою для ріжучого інструменту МА-655А8-1 шт. (один), горизонтально-розточувальний верстат, модель 2А614-1 -1 шт. (один) (арк. с. 12-17).
Згідно умов підпункту 2.3.1. вказаного договору застави, Заставодавець по відношенню до предмету застави зобов'язаний вживати заходи, передбачені цим договором або необхідні для захисту предмету застави від посягань з боку третіх осіб та для збереження заставленого майна.
15 серпня 2006 року Банк -відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)", Зберігач -науково-виробниче закрите акціонерне товариство "Гравітан" та Поклажодавець -товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів", підписали додаткову угоду № 1 до договору схову № 01/2005 від 15 березня 2005 року, відповідно до якої пункт 1.1. статті 1 "Предмет договору" викладено у наступній редакції: "Замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно замовника, яке є предметом застави за договором застави № 6806Z229 від 15 серпня 2006 року, що укладений між Замовником та Банком.
Через невиконання третьою особою -товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" зобов'язань за кредитними угодами, позивачем було розпочато процедуру примусового звернення стягнення на майно третьої особи, у тому числі на: піч сталеплавильну індукційну тигельну ІСТ-0,411 -1 шт. (одна), верстат фрезерний вертикальний спеціалізований з ЧПУ та автоматичною змінною головкою для ріжучого інструменту МА-655А8-1 шт. (один), горизонтально-розточувальний верстат, модель 2А614-1 -1 шт. (один).
06 серпня 2008 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було складено акт опису й арешту майна третьої особи, що знаходиться за адресою: м. Керч, Індустріальне шосе, 6, яким описане й арештоване майно, що є предметом договору, а саме: піч сталеплавильна індукційна тигельна ІСТ-0,411 -1 шт. (одна), горизонтально-розточувальний верстат, модель 2А614-1 -1 шт. (один).
Також державним виконавцем було складено акт про відсутність майна, яким встановлено відсутність обладнання, що є предметом договору, а саме: верстат фрезерний вертикальний спеціалізований з ЧПУ та автоматичною змінною головкою для ріжучого інструменту МА-655А8-1 шт. (один) (арк. с. 18-22).
На думку позивача, відповідач порушив зобов'язання за договором схову № 01/2005 від 15 березня 2005 року, що явилось підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу зберігання майна, а предметом позову виступає вимога про спонукання письмово повідомити позивача про стан зберігання, кількість та цілісність майна, заборону відповідачу без письмової згоди позивача відчужувати, передавати третім особам, змінювати місцезнаходження майна, а також вимога про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у вчиненні виконавчих дій щодо примусового звернення стягнення на майно.
Оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, останні підлягають регулюванню саме за правилами зазначених кодексів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
В статтях 1,2 Господарського процесуального кодексу України зазначається на можливість звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Норми статей 16 Цивільного та 20 Господарського кодексів України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Аналогія вказаної норми відтворена у статті 16 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 Господарського та частиною 2 Цивільного кодексів України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак, ні договором схову, укладеним між сторонами, ні іншим законом, не визначено обраних позивачем способів захисту права.
Натомість, пунктами 5.2., 5.6. договору схову № 01/2005, за порушення зберігачем умов цього договору, передбачена відповідальність останнього у вигляді відшкодування банку завданих збитків та сплати штрафу.
Таким чином, позивач обрав спосіб захисту, який не передбачено законом або договором, що тягне за собою відмову у позові. Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 13 липня 2004 року у справі №10/732, а також пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" № 01-8/482 від 13 серпня 2008 року, пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" та пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року".
Стосовно доводів апеляційної скарги судова колегія вважає за необхідне зазначити, що договором схову № 01/2005 від 15 березня 2005 року не передбачена заборона відчужувати зберігачем (відповідачем - Науково-виробничим закритим акціонерним товариством "Гравітан") майно без згоди позивача (банка). Зберігач не має права відчужувати передане на збереження майно в силу свого правового положення, встановленого статтею 936 Цивільного кодексу України, якою на нього покладено обов'язок зберігати річ і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Умови зазначеного договору схову передбачають наступне: пункт 2.3. встановлює право Замовника (тобто товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів") розпоряджатися майном, що знаходиться у зберігача, з письмової згоди банку; пункт 2.4. забороняє зберігачу передавати майно на зберігання третій особі, а підпунктом 3.2.5. договору передбачено обов'язок зберігача здійснювати відпуск майна Замовнику тільки за наявності письмового дозволу Банку.
У будь-якому випадку наведені положення не є домовленістю сторін щодо способів захисту, а є обов'язками зберігача, з якими кореспондуються права банку, які, в свою чергу, у випадку їх порушення, невизнання, або оспорювання, можуть бути поновлені судом шляхом застосування передбачених способів захисту прав.
В той же час, умови стосовно способів захисту порушеного права викладені сторонами у статті 5 зазначеного договору схову, та передбачають, як було зазначено, відшкодування збитків, та сплату штрафу.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк)" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09-13 січня 2009 року у справі № 2-2/10091-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді І.В. Черткова
К.В. Волков