83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.03.09 р. Справа № 15/38
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Машинес Інтернешенел» м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 30443517)
до відповідача дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар» орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядько» с. Олександрівка (код ЄДРПОУ 25330750)
про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 657462,26 грн., 20% річних в сумі 185042,46 грн., пені у розмірі 90714,32 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Прищепа С.І. за довіреністю № 12/2 від 30.01.2006 р.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Машинес Інтернешенел» м. Дніпропетровськ до дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар» орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядько» с. Олександрівка про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 657462,26 грн., 20% річних в сумі 185042,46 грн., пені у розмірі 90714,32 грн.
Ухвалою суду від 05.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/38, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвал суду від 05.02.2009 р., 03.03.2009 р. відповідач в судові засідання 03.03.2009 р., 25.03.2009 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -
14.06.2007 р. сторони уклали договір № 140607-ЗО, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) запасні частини до сільськогосподарської техніки фірми КЛААС, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором. Найменування, кількість та ціна визначаються в додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 4.2 договору з урахуванням положень додаткової угоди до договору від 13.07.2007 р. загальна вартість товару складає 728391,41 грн., в т.ч. ПДВ.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплату за товар, визначений додатками (специфікаціями), покупець здійснює за наступним графіком: 182097,85 грн. - до 15.07.2007 р., 182097,85 грн. - до 15.08.2007 р., 182097,85 грн. - до 15.09.2007 р., 182097,85 грн. - до 15.10.2007 р.
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку оплати товару після передбаченого строку покупець сплачує продавцю 20% річних від суми неоплаченого товару з моменту поставки товару до моменту остаточного розрахунку за поставлений товар.
Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що продавець поставляє товар до 15.08.2007 р. Датою поставки товару вважається дата, вказана в товарній накладній.
Згідно п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступив в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
До даного договору сторони прийняли додаткову угоду, додаток № 1 (специфікація), додаток № 2 (специфікація), додаток № 3 (специфікація), додаток № 4 (специфікація), додаток № 5 (специфікація), завірені копії яких додані до позовної заяви. Вказаними специфікаціями сторони передбачили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, загальну суму.
На виконання договору позивачем за період з 18.06.2007 р. по 30.08.2007 р. було передано товар відповідачу за видатковими накладними, як вказує позивач, на загальну суму 747828,07 грн. (завірені копії видаткових накладних додані до позовної заяви).
Факт отримання відповідачем товару на суму 747828,07 грн. підтверджується крім вказаних видаткових накладних довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами, податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.
В позовній заяві позивач вказує, що відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 225000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких додані до позову.
Неоплаченою залишилась частина основного боргу в сумі 522828,07 грн. (747828,07 грн. - 225000,00 грн. = 522828,07 грн.).
Висновок стосовно того, що товар за видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 140607-ЗО від 14.06.2007 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у вказаних документах, повністю відповідають тим, що вказані у додатках (специфікаціях) до договору. Також, видаткові та податкові накладні містять посилання на рахунки-фактури. Рахунки-фактури вказують на оплату за товар згідно договору № 140607-ЗО від 14.06.2007 р. Довіреності на представників відповідача, які фактично отримували товар, також містять посилання на вказаний договір як підставу отримання товару.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в договорі передбачили оплату рівними частинами в конкретні періоди: 182097,85 грн. у період з 14.06.2007 р. по 15.07.2007 р.; 182097,85 грн. з 16.07.2007 р. по 15.08.2007 р.; 182097,85 грн. з 16.08.2007 р. по 15.09.2007 р.; 182097,85 грн. з 16.09.2007 р. по 15.10.2007 р. Тобто останньою датою оплати по останньому періоду є 15.10.2007 р., а вже з 16.10.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. По іншим періодам строк оплати наступив раніше. Встановлений договором строк оплати за отриманий товар для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару у встановлений договором строк на суму 522828,07 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 8.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 02.08.2008 р. по 30.01.2009 р. у розмірі 90714,32 грн. (розрахунок доданий до позову).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 8.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов'язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.
Позивач безпідставно нарахував пеню за період з 02.08.2008 р. по 30.01.2009 р. у зв'язку з наступним:
Виходячи з умов договору строк виконання грошового зобов'язання щодо сплати відповідачем пені охоплює зазначені вище чотири періоди. По останньому періоду сплати прострочка починається з 16.10.2007 р. та припиняється 16.04.2008 р. з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України. По іншим періодам шестимісячний строк нарахування пені сплив до 16.04.2008 р., тобто до початку періоду нарахування пені, застосованого позивачем. Тому розрахунки позивача щодо нарахування пені судом не приймаються до уваги, оскільки період пені визначений неправильно. Суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з листопада 2007 р. по листопад 2008 р. в розмірі 134634,19 грн. (розрахунок доданий до позову). Але при розрахунку позивач застосовує неправильний індекс інфляції 125,75%, тоді як необхідно застосовувати 125,00%. Таким чином, розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції складає 130707,02 грн. Розрахунок суду наступний: 522828,07 грн. х 125% = 653535,09 грн.; 653535,09 грн. - 522828,07 грн. = 130707,02 грн. Позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 134634,19 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 130707,02 грн. В частині стягнення інфляції на суму 134634,19 грн. - 130707,02 грн. = 3927,17 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись п. 5.2 договору позивач нарахував відповідачу 20% річних в сумі 195042,46 грн. Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові суми та майно, які належать відповідачу.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар» орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядько» (юридична адреса: 84122, Донецька область, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17; код ЄДРПОУ 25330750; розрахунковий рахунок 26000190479015 в Краматорській філії «Приватбанк», МФО 335548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Машинес Інтернешенел» (юридична адреса: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 12; код ЄДРПОУ 30443517; поточний рахунок 26008085432641 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305017) суму 848577,55 грн. (а саме: основний борг в сумі 522828,07 грн., інфляцію в розмірі 130707,02 грн., 20% річних в сумі 195042,46 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 8485,78 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,16 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 90714,32 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 3927,17 грн.
В судовому засіданні 25.03.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Богатир К.В.