ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»
До Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»
Про визнання дійсним договору та додаткової угоди
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Кішинський Д.Г. -представник за довіреністю № 12-13/1-юр
від 12.01.09.
Від відповідача Анісімов В.М. -представник за довіреністю № 01/05-61Д від 16.12.08.;
Лазнюк Г.В. -представник за довіреністю № 01/05-69Д від 12.01.09.
Рішення прийнято 11.03.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 05.03.09. по 11.03.09.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»до Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»про:
- визнання дійсним Договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»;
- визнання дійсною додаткової угоди від 30.10.07. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»;
- визнати продовженою дію Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. до 01.11.09.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.09. порушено провадження у справі № 30/70, розгляд справи було призначено на 17.02.09. о 16-00.
В судовому засіданні 17.02.09. представником відповідача було подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»позов підтримує частково та зазначає, що при укладенні Договору сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов Договору. Відповідач зазначає, що нотаріальне посвідчення Договору сторони здійснити не мали можливості, в зв'язку з відсутністю свідоцтв про право власності на спірне майно, яке було предметом передачі по Договору.
Відповідач зазначає, що у відповідності до п. 4.1. Договору договір укладається на один рік і в разі відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення або зміну продовжує свою дію на той самий строк за умови обов'язкового погодження з органом управління майном. Відповідно до наведеного, відповідач вважає, вимогу щодо визнання договору таким, що продовжив свою дію без відповідних погоджень є такою, що порушує встановлений законодавством та договором порядок, а клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову необґрунтованим.
В судовому засіданні 17.02.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.02.09. о 11-20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.09. розгляд справи № 30/70 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 05.03.09. о 16-10.
В судовому засіданні 05.03.09. представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи № 30/69 в якості співвідповідачів: Міністерство транспорту та зв'язку України та Кабінет Міністрів України.
Позивач проти залучення до участі у справі відповідачів: Міністерство транспорту та зв'язку України та Кабінет Міністрів України заперечує.
В судовому засіданні 05.03.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.03.09. о 15-40.
В судовому засіданні 11.03.09. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечують та просять суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Розглянувши в судовому засіданні 11.03.09. зазначене вище клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи № 30/70 в якості співвідповідачів: Міністерство транспорту та зв'язку України та Кабінет Міністрів України суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
У відповідності до п. 1.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.97. зазначено, що Господарський процесуальний кодексу України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача.
Слід зазначити, що вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.
За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки не вбачає достатніх підстав для залучення до участі у розгляді справи № 30/70 інших відповідачів: Міністерство транспорту та зв'язку України та Кабінет Міністрів України, оскільки Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»не наведено суду яким саме чином зазначені особи порушують права та обов'язки позивача в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того відповідачем не зазначено, що залучення зазначених вище осіб в якості відповідачів у справі сприятиме з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, а також встановленню наявності або відсутності правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо передачі в управління та/або в спільну діяльність будь-яким іншим особам, крім позивача державного майна, перелік якого викладений в даному клопотанні.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності до Роз'яснення ВАСУ № 02-5/611 від 23.08.94. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано та не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що в задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 11.03.09. за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.11.06. між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»(Установник управління) та Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»(Управитель) було укладено Договір № 56/01-11 управління майном (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Установник управління зобов'язався передати Управителеві на певний строк державне нерухоме майно та інше майно в управління, а Управитель зобов'язався за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.
У відповідності до матеріалів справи вбачається, що майно, зазначене в п. 1.2 Договору належить Установнику управління на праві господарського відання (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору сторонами було погоджено, що передача майна за цим Договором не тягне за собою передачу права власності на нього Управителю.
Держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України залишається власником, а Управитель утримує майно на окремому балансі та здійснює повноваження по управлінню майном згідно до умов цього Договору.
Пунктами 1.7-1.8 Договору передбачена сплата базової вигоди від управління майном, її склад та розмір, а також порядок зміни розміру вигоди в залежності від встановленого індексу інфляції.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.07. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06.
Позивач зазначає, що Дочірнє підприємство «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»належним чином виконувало умови Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою, зокрема шляхом регулярного перерахування оплати, що підтверджується копіями виписок з особового рахунку позивача, а також актом приймання-передачі державного майна в управління від 01.11.06.
Позивач вказує на те, що станом на 12.01.09. Дочірнє підприємство «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»продовжує добросовісно виконувати умови Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. та умови додаткової угоди від 30.10.07. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06., а відповідач в свою чергу приймає таке виконання.
Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що Договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. та додаткова угода від 30.10.07. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. в порушення вимог ст.ст. 654, 1031 Цивільного кодексу України не були нотаріально посвідчені.
Позивач вказує на те, що незважаючи на ту обставину, що Договір та додаткова угода від 30.10.07. до Договору управління майном № 33/01-01 від 30.10.07. нотаріально не були посвідчені, між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору, а сам Договір фактично виконується сторонами.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з письмових доказів наданих сторонами по справі, між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору.
У відповідності до ст. 1031 Цивільного кодексу України, договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як зазначає позивач, Договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. та додаткова угода від 30.10.07., укладена до нього, в порушення вимог ст.ст. 654, 1031 Цивільного кодексу України не були нотаріально посвідчені.
В той же час, з матеріалів справи вбачаються обставини виконання зазначеного вище Договору та додаткової угоди до нього від 30.10.07.
Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»в частині визнання дійсним Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06., укладеного між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання дійсною додаткової угоди від 30.10.07. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06., укладеної між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів», суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вже було зазначено вище, договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Але як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода від 30.10.07. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. не була нотаріально посвідчена.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Враховуючи вищевикладене, а саме, те що Договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. є дійсним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ» в частині визнання дійсною додаткової угоди від 30.10.07. до Договору управління майном № 33/01-01 від 27.01.06., укладеної між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд визнати продовженою дію Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. до 01.11.09., в зв'язку з чим суд встановив наступне.
Відповідно до п. 4.1 Договору встановлено, що строк дії даного Договору становить один рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація здійснюється Управителем протягом 15 робочих днів з дати підписання цього Договору.
У відповідності до п. 4.2 Договору сторонами було погоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах за умови обов'язкового погодження органом управління державним майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 1036 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий саме строк і на таких саме умовах.
Позивач зазначає, що станом на 20.02.09. ДП «Адміністрація річкових портів»не надало позивачу будь-яких доказів відмови Міністерства транспорту та зв'язку України, а також ДП «Адміністрації річкових портів»від пролонгації договору управління майном на новий строк.
У відповідності до ч. 2 ст. 1036 Цивільного кодексу України вбачається, що наявність або відсутність погодження центрального органу виконавчої влади (особи, яка не є стороною по договору) на продовження на новий строк договору управління майном не є підставою для припинення або продовження його дії, оскільки договір управління майном автоматично продовжує свою дію у випадку відсутності про це заяви саме однієї із сторін по договору.
Також позивач посилається на те, що відповідач листом № 01/05-15 від 13.01.09. повідомив позивача про укладання з ПП «МНТЦ «Транссервіс-1»договору на виконання робіт по проведенню незалежної оцінки державного майна, яке було передано в управління Дочірньому підприємству «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот».
Позивач зазначає, що одночасно відповідач просив позивача перерахувати на його рахунок грошові кошти в сумі 45000,00 грн. та гарантував, що вищезазначена сума буде зарахована в рахунок належного до сплати за січень-березень 2009 року щомісячного розміру вигоди, яка підлягає перерахуванню на рахунок Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»згідно договору управління державним майном.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»вважає договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. таким, що не припинив свою дію після 01.11.08.
Також, позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про необхідність внесення змін до Договору управління майном № 56/01-01 від 01.11.06., а саме, листом № 12-07/1 юр від 12.01.09. Дочірнє підприємство «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»направило на адресу ДП «Адміністрація річкових портів»три підписаних зі сторони позивача примірника додаткової угоди від 12.01.09. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06.
Зазначеним вище листом позивач просив відповідача підписати додаткову угоду та забезпечити її нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, а також повідомити позивача про місце, дату та час вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Але як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повідомив позивача про підписання додаткової угоди, а також не повідомив позивача про місце, дату та час нотаріального посвідчення цієї додаткової угоди.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач вжив всіх необхідних заходів по внесенню змін до Договору управління майном, а ДП «Адміністрація річкових портів»ухиляється від підписання додаткової угоди та її нотаріального посвідчення, в зв'язку з чим така бездіяльність відповідача призводить до порушення прав та інтересів Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»щодо внесення змін до договору управління майном.
Крім того, слід зазначити, що норми розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.08. № 703-р «Питання укладання деяких договорів»встановлюють певний порядок укладання саме нових договорів. Норми цього розпорядження не встановлюють порядку внесення змін до існуючих договорів, які були укладені до набрання чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.08. № 703-р, а також не обмежують будь-яким чином сторін договору у їх праві на власний розсуд вносити зміни до тих договорів, термін дії яких не закінчився.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В той же час, в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.99. «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)»викладена правова позиція щодо можливості надання зворотної дії в часі нормативно-правовим шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Оскільки, в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 07.05.08. № 703-р прямо не зазначено, що його дія поширюється на правовідносини, які виникли до набрання чинності цього розпорядження, то дія цього нормативно-правового акту не поширюються на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем в зв'язку з укладенням, а також внесенням змін до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»задовольнити повністю.
2. Визнати дійсним Договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.06., укладений між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»(49021, м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, код ЄДРПОУ 31044582) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067).
3. Визнати дійсною додаткову угоду від 30.10.07. до Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06., укладену між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»(49021, м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, код ЄДРПОУ 31044582) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»(04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067).
4. Визнати продовженою дію Договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.06. до 01.11.09., укладеного між Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»(49021, м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, код ЄДРПОУ 31044582) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»(04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067).
5. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»(04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) на користь Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ»(49021, м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, код ЄДРПОУ 31044582) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. -державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
7. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко