Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" березня 2009 р. Справа № 54/23-09
вх. № 675/1-54
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Кітченков М.О., дов. від 03.11.2008 року відповідача - Литвинова В.В., дов. № 2 від 21.04.2008 року
розглянувши справу за позовом ТОВ "Металобази Комекс", м. Дніпропетровськ
до ТОВ "С.К.С.М." м. Харків
про стягнення 243059,78 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 243059,78 грн. заборгованості, з яких 212523,66 грн. - основний борг, 9283,76 грн. - пеня, 21252,36 - штраф, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 22 від 31.07.2008 року, укладеним між сторонами. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
24.03.2009р. від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 114442,58 грн., з яких 64738,27 грн. основний борг, 14093,46 грн. інфляційних, 2192,79 грн. - 3% річних, 9842,74 грн. пеня, 23575,32 грн. штраф. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.
24.03.2009 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 2484), в якому визнає позовні вимоги в частині стягнення 64738,24 грн. основного боргу. В задоволенні іншої частини позову відповідач просить відмовити, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-19/203-08 було порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ "С.К.С.М.", у зв'язку з чим був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, в період дії якого забороняється нарахування неустойки, інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Суд долучає наданий відповідачем відзив до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні зменшених позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні визнає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, проти стягнення пені, інфляційних, штрафу та 3% річних заперечує на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
31 липня 2008 року між ТОВ "Металобаза Комплекс" та ТОВ "С.К.С.М." було укладено договір № 22. Відповідно до умов даного договору позивач продає, а відповідач покупає металопродукцію, на умовах, в кількості та по цінам, зазначених у додаткових угодах до договору.
Позивач, на виконання умов договору, за накладними № ХФ-1300/0 від 06.10.08 р. на суму 115250,17 грн., № ХФ-0001300/1 від 06.10.08 р. на суму 120503,09 грн., передав відповідачеві товар, а саме металопродукцію на суму 235753,26 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю ЯПЛ № 317143/418 від 06.10.2008 року, копія якої надано позивачем до справи, але оплату його вартості належним чином не здійснив.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1 договору № 22 у редакції додаткової угоди № 1 від 31.07.2008 року, платежі за договором здійснюються в національній валюті України. Покупець (відповідач) оплачує 50% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця (позивача), а 50% на протязі 7-ми банківських днів з дати поставки партії товару.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Відповідач свої обов'язки за спірним договором з оплати наданого позивачем товару сплатив частково.
З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем на час винесення рішення складає 64 738,27 грн.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору № 22 від 31.07.2008 р., у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що привело до його заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.
За таких обставин та доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу в розмірі 64 738,27 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.4. договору № 22 передбачено, якщо зі спливом 10 банківських днів з дати поставки партії товару оплата відповідачем всієї партії товару не буде здійснена, то відповідач сплачує позивача пеню в розмірі 0,3% вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочки.
Пунктом 5.6 договору № 22 передбачено, якщо на протязі 12-ти банківських днів з дати поставки партії товару оплата відповідачем всієї партії товару не буде здійснена, то відповідач сплачує позивача штраф в розмірі 10% вартості неоплаченої партії товару.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2008 р. було порушено провадження у справі № Б-19/203-08 про банкрутство ТОВ "С.К.С.М.", та введено у дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого заборонене нарахування відповідачу неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються й інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію починається з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і закінчується днем припинення провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію поширюється на всі грошові зобов'язання, незалежно від того, коли настав термін виконання цих зобов'язань: до чи після порушення провадження у справі про банкрутство.
Приймаючи до увагу викладене, суд дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на ухвалу господарського суду від 22.12.2008 року у справі № Б-19/203-08 про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, як на підставу своїх заперечень проти стягнення штрафних санкцій, оскільки зазначені штрафні санкції позивачем нараховані за період до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 9842,74 грн. та штрафу у сумі 23575,32 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання відповідача на неправомірність нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв'язку з дією мораторію на задоволенні вимог кредиторів господарський суд вважає безпідставними, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом такого роду забезпечення не відносяться до неустойки (пені, штрафу) та не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 14093,46 грн. та 3% річних у розмірі 2192,79 грн. є обґрунтованими та вони підлягають задоволенню.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Стосовно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, заявленого відповідачем у клопотанні (вх. 2484 від 24.03.2009 р.), суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідачем не надано доказів в його обґрунтування.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в розмірі 608,58 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду відмовити.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." (61036, м. Харків, вул. Енергетична, 18, р/р 26005000116548 ХФ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 31797878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс" (49079, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарева, 2, р/р 26006050002721 у відділенні ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305299, код 35203150) 64738,27 грн. основного боргу, 9842,74 грн. пені, 23575,32 грн. штрафу, 14093,46 грн. інфляційних, 2192,79 грн. 3% річних, 2440,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 30.03.2009 року.