25 березня 2009 р.
№ 37/153-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Рогач Л.І.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2008
у справі
господарського суду Харківської області
за позовом
Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр"
до
Харківської міської ради
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"
про
визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з?явилися
від відповідача:
не з?явилися
від 3-тої особи:
не з?явилися
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 25.11.2008 Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2008 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" не є належним позивачем у даній справі, оскільки не наділено правом представляти інтереси держави в судді, зокрема, щодо визнання за державою права власності на спірне майно.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального, зокрема, ст.ст. 386, 392 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити
ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради про визнання право власності за державою України в особі Державного комітету телебачення і радіомовлення України на нежитлові приміщення, зокрема, телецентру - "літ. В-3", загальною площею 3304,1 кв.м, лабораторно-складського корпусу - "літ. Е-1", загальною площею 359,9 квм., лабораторії "літ. Д-1", загальною площею 136,2 кв.м, складу "літ. "Г-1", загальною площею 103,2 кв.м, гаражу "літ. З-1", загальною площею 344,4 кв.м, прохідну "літ. И-1", загальною площею 28,4 кв.м, вуличний туалет "літ К-1", загальною площею 12,3 кв.м, градирню "літ. Л-1", загальною площею 9,4 кв.м, склад "літ. Ж-1", загальною площею 46,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків вул. Деревянко, 1-А та знаходяться на балансі ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр " з 1954 р., 1978 р., 1981 р., 2007 р., інвентарні №№463, 464, 466, 2112, 465, 2113, 2114, 472, 2115.
Статтями 3,4 Закону України "Про управління об?єктами державної власності" передбачено, що об?єктами управління державної власності, є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема Міністерства та інші органи виконавчої влади.
Підпунктом 29 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №789 від 06.06.2006, встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до статуту ДП "Харківський радіотелевізійний передавальний центр", підприємство входить до складу державного господарського об?єднання Концерну радіомовлення, радіозв?язку та телебачення, засноване на державній власності і відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв?язку України, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 за №684.
За пунктом 4.2 статуту, майно ДП "Харківський радіотелевізійний передавальний центр" є загальнодержавною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського віддання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з законодавством та статутом.
Таким чином, господарські суди дійшли висновку, що власником майна є держава в особі Державного комітету телебачення та радіозв'язку України, а ДП "Харківський радіотелевізійний передавальний центр" є суб'єктом господарювання, якому належить майно на праві господарського відання.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суб'єкт господарювання, який вважає, що певне майно належить йому на праві повного господарського відання, і це право оспорюється (або втрачений документ, що підтверджує це право), може подати до суду позов лише про визнання його права господарського відання на майно.
Отже, виходячи з положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.136 Господарського кодексу України, ст.392 Цивільного кодексу України, позивач мав право звернутися до суду з позовом за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (в даному випадку - права господарського відання), але право державної власності на майно, що є предметом спору, позивачу не належить, а чуже право підлягає захисту лише в межах інституту представництва.
В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що Державний комітет телебачення та радіозв'язку України надавав повноваження в установленому порядку позивачу звертатись до господарського суду за захистом права державної власності.
Державний комітет телебачення та радіозв'язку України, як державний орган та самостійна юридична особа, має право звертатися з позовами до господарського суду (в тому числі і з позовами про визнання державної власності) в разі його порушення або невизнання.
Тобто, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право одної юридичної особи звертатись до господарського суду з самостійними вимогами в інтересах іншої юридичної особи.
Чинне процесуальне законодавство України також не передбачає, після звернення особи до суду з позовом, залучення до участі у справі іншого позивача, заміну неналежного позивача, оскільки звернення до суду є правом а не обов'язком суб'єкта звернення.
Господарським судом також встановлено, що довіреністю Державного комітету телебачення та радіомовлення України №3646/29/10 від 25.06.2008, уповноважено ДП "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" вчиняти дії щодо спірного майна лише в обсязі, необхідному для реєстрації права власності на це майно за державою в особі Держкомтелерадіо.
Таким чином, господарські суди правомірно дійшли висновку, що ДП "Харківський радіотелевізійний передавальний центр" не є належним позивачем у даній справі, оскільки не наділено правом представляти інтереси держави в суді, зокрема, щодо визнання за державою права власності на спірне майно.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 25.11.2008 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 37/153-08 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Л.І.Рогач
Г.П.Коробенко