25.03.09
Справа №АС11/55-09.
За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м. Суми
про стягнення 79 729 грн. 07 коп.
Суддя ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Привалов О.М. довіреність № 4/11-23 від 02.01.2009 р.
Від відповідача Іваній Є.М. довіреність б/н від 17.11.2008 р.
За участю секретаря судового засідання Литвиненко О.А.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 79 729 грн. 07 коп. витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за травень-грудень 2008 року відносно 22 осіб.
Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов № 05-102 від 10.03.2009 р., в яких проти позову заперечує, оскільки чинним законодавством України, а саме Постановою № 5-4/4 від 04.03.2003 року Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зареєстровано в міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697). Порядком визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Таким чином, відповідно до Порядку, відділення ВД Фонду в м. Суми та управління Пенсійного фонду України у Краснопільському районі позбавлені права проведення розрахунків на своєму рівні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинити втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Ст. 21 Закону дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, яка передбачена Постановою Кабінету міністрів України № 265 від 26.03.2008 року “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», не відносяться до переліку виплат для відшкодування завданої каліцтвом шкоди, визначеного Законом .
За таких обставин, відповідач, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, не має права прийняти до відшкодування суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги, оскільки відшкодування відповідачем позивачу таких витрат не передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинити втрату працездатності» чи будь-яким іншим Законом України.
Постановою № 5-4/4 від 04.03.2003 року Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зареєстровано в міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697).
Порядком визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Згідно з Порядком, Управління пенсійного фонду в районах і містах області та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування у цих районах і містах у встановлений Порядком термін проводять звірку про визначення сум витрат і подають акт звірки головному обласному управлінню пенсійного фонду та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування .
Головне управління обласного Пенсійного фонду та обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у встановлений Порядком термін узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню, і подають свою довідку, відповідно, до пенсійного фонду та фонду соціального страхування.
Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числа місяця наступного за звітним, перераховує відповідні кошти пенсійного фонду .
На підставі викладеного, суд вважає, що сторони, відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. щомісячна державна адресна допомога надається у сумі, що не вистачає до зазначених законодавством розмірів прожиткового мінімуму.
Тобто завдання щомісячної державної адресної допомоги - це підтримка рівня прожиткового мінімуму.
Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячна державна адресна допомога є різними за своєю суттю.
А отже, прийняття до відшкодування витрат позивача на виплату та доставку державної адресної допомоги суперечитиме Закону і основному завданню соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, визначеного ст. 1 Закону та основним принципам страхування від нещасного випадку на виробництві визначеним ст. 5 Закону, а саме: відшкодування шкоди та цільове використання коштів.
Крім того, стаття 21 Закону дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, яка передбачена постановою КМ України № 265, не відноситься до переліку виплат для відшкодування завданої каліцтвом шкоди.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з виплатою державної адресної допомоги за травень - грудень 2008 року щодо 22 осіб на суму 79 729 грн. 07 коп. згідно списку пенсіонерів, є необґрунтованими, неправомірними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови підписано 27.03.2009 року.