21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
24 березня 2009 р. Справа 7/15-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"", м.Київ.
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область.
про стягнення 30 800,72 грн. основного боргу, 6 283,35 грн. інфляційних витрат, 931,60 грн. 3% річних, 6 941,7 грн. пені та 6 160,14 грн. штрафу
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Стефановська Т.В. - представник, довіреність № 7-Д-1 від 09.01.2009 року.
відповідача : Свиридюк В.Є. - замісник директора, довіреність б/н від 20.03.2009 року.
інші : Пухтіцький І.О. - паспорт серії АА 418166 виданий 03.02.1997 року.
Подано позов про стягнення з СТОВ "Світанок" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння"" 51117,51 грн., в тому рахунку 30 800,72 грн. основного боргу, 6 283,35 грн. інфляційних витрат, 931,60 грн. 3% річних, 6 941,7 грн. пені та 6 160,14 грн. штрафу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 7-2303/пр39н від 26.03.2007 року.
Ухвалою суду від 28.01.2009 року порушено провадження у справі № 7/15-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.03.2009 року.
Відповідач в судове засідання 02.03.2009 року не з'явився, не надав витребуваних ухвалою суду від 28.01.2009 року документів, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 47567 з якого вбачається, що вказану ухвалу відповідач отримав 04.02.2009 року.
Враховуючи неявку відповідача та ненадання витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 24.03.2009 року.
24.03.2009 року відповідачем подано клопотання в якому останній просить суд винести рішення про сплату боргу виключаючи суми штрафних санкцій та пені у зв'язку з важким фінансовим становищем та фінансовою кризою. Також безпосередньо в судовому засіданні представником відповідача подано заяву про визнання позовних вимог у справі № 7/15-09 щодо стягнення 30800,72 грн. основного боргу, 931,60 грн. 3% річних, 6598,34 грн. пені, 6160,14 грн. штрафу та 6098,54 грн. інфляційних втрат.
За письмовим клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
26.03.2007 року між ТОВ "Торговий дім "Насіння"" (Продавець) та СТОВ "Світанок" (Покупець) був укладений договір № 7-2303/пр39н, згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язувався в строки визначені договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в додатках до договору.
В додатку № 1 до Договору сторони погодили, що вартість товару сплачується на умовах відстрочки платежів в строк до 15.12.2007 року.
Виконуючи свої зобов'язання по договору позивач передав відповідачу товар (насіння) на загальну суму 122080,00 грн.. Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № В-3003-8 від 30.03.2007 року, № В-3003-18 від 30.03.2007 року, № В-2703-16 від 27.03.2007 року та довіреністю ЯМА № 253311 від 27.03.2007 року на ім'я Торішного В.О..
Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що у видаткових накладних міститься посилання на договір від 23.03.2007 року № 7-2303/пр39н, що дає підстави стверджувати про поставку Товару за умовами зазначеного договору.
15.04.2008 року відповідач перерахував позивачу 25000,00 грн. з яких 17980,64 грн. згідно листа від 15.04.2008 року попросив зарахувати в рахунок погашення боргу по договору № 7-2303/пр39н від 23.03.2009 року. Вказана сума була зарахована позивачем в рахунок погашення боргу по договору № 7-2303/пр39н від 23.03.2009 року.
Також відповідно до заяви про зарахування зустрічних вимог № 1-5/663 від 18.12.2008 року заборгованість СТОВ "Світанок" було зменшено на 73298,64 грн.. В судовому засіданні представник позивача пояснила, що згідно накладних № 167 від 26.12.2007 року та № 7 від 05.02.2008 року відповідач поставив позивачу цукор на загальну суму 120000,00 грн.. 18.12.2008 року було проведено зарахування зустрічних вимог, зокрема по договору № -2303/пр39н від 23.03.2009 року було зараховано 73298,64 грн..
Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем складає 30800,72 грн., яку суд вважає доведеною позивачем - (122080-(17980,64+73298,64)).
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, в додатку № 1 до Договору сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару до 15.12.2007 року.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6941,70 грн. пені, 6283,35 грн. інфляційних втрат, 931,60 грн. 3% річних та 6160,14 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 12.2 договору сторони встановили, що при порушені строків виконання зобов'язань за Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки.
Крім того, в п.12.3 Договору його сторони погодили, що при затримці оплати вартості товару понад один місяць Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від вартості неоплаченого товару.
Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.
При цьому судом здійснено перевірку розрахунку 6941,70 грн. пені, 6283,35 грн. інфляційних втрат, 931,60 грн. 3% річних та 6160,14 грн. штрафу за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з урахуванням наступного.
Так позивачем заявлено до стягнення 931,60 грн. 3 % річних за період з 16.12.2007 року по 18.12.2008 року. Як встановлено судом, позивач при обрахунку не врахував того, що в 2007 році кількість днів становила 365, в той час як в розрахунку 3 % річних вказано 366 днів.
Провівши перерахунок судом отримано 931,71 грн. 3 % річних.
Також позивачем заявлено до стягнення 6941,70 грн. пені грн. за період з 16.12.2007 року по 18.12.2008 року. При перевірці виявлено, що позивач допустив помилку вказавши кількість днів прострочення у період з 30.04.2008 року до 01.12.2008 року 233, в той час як фактично така кількість днів становить 216 днів. Провівши перерахунок судом отримано суму пені в розмірі в період з 30.04.2008 року до 01.12.2008 року в розмірі 4362,59 грн., а не як було заявлено 4705,95 грн.. Перевіркою інших періодів не виявлено помилок в обрахунку пені.
Провівши перерахунок інфляційних втрат судом отримано суму в розмірі 6098,54 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 6 283,35 грн.. Проводячи перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат суд визначив середнє значення індексу інфляції за період прострочення (грудень 2007 року - листопад 2008 року - 1,198) в зв'язку з чим і було отримано меншу суму інфляційних втрат від суми, яка заявлена позивачем.
Згідно наданого позивачем розрахунку штрафу вартість неоплаченого товару становить 30800,72 грн, 20 % від якого складає 6160,14 грн. (30800,72*20/100). Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.
Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку 3 % річних, однак суд задовольняє заявлену позивачем до стягнення суму (931,60 грн.) в межах вимог позивача, оскільки вона є меншою від тієї суми, яку отримав суд в результаті перевірки правильності її обрахунку.
В зв'язку з тим, що позивачем було допущено помилки при обрахунку суми пені за період з 30.04.2008 року по 01.12.2008 року та при обрахунку інфляційних втрат суд дійшов висновку про відмову в стягненні 343,36 грн. пені та 184,81 грн. інфляційних втрат відповідно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 30800,72 грн. доведеною.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 28.01.2009 року, від 02.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням поданої відповідачем заяви про визнання позовних вимог та вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 343,36 грн. пені та 184,81 грн. інфляційних втрат.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням сторін 24.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", с. Павлівка, Калинівського району, Вінницької області, - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03732376, р/р - 26007279762001 в ВФ КБ "ПриватБанк" м. Вінниця, МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141 - (інформація про реквізити - р/р - 260010230007 в ВАТ "БМ Банк", МФО-380913, ідентифікаційний код - 30674952) - 30800 грн. 72 коп. боргу (тридцять тисяч вісімсот грн. 72 коп.), 6598 грн. 34 коп. пені (шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім грн. 34 коп.), 931 грн. 60 коп. 3% річних (дев'ятсот тридцять одна грн. 60 коп.), 6098 грн. 54 коп. інфляційних втрат (шість тисяч дев'яносто вісім грн. 54 коп.), 6160 грн. 14 коп. штрафу (шість тисяч сто шістдесят грн. 14 коп.), 505 грн. 89 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (п'ятсот п'ять грн. 89 коп.) та 116 грн. 78 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто шістнадцять грн. 78 коп.).
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. В стягнені 343,36 грн. пені та 184,81 грн. інфляційних втрат відмовити.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 березня 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Насіння", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141.
3 - відповідачу - СТОВ "Світанок", с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область.