21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
24 березня 2009 р. Справа 7/17-09
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"", м. Київ.
до:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область.
про стягнення 72 865 грн. основного боргу, 2 331,69 грн. інфляційних витрат, 406,13 грн. 3% річних, 3 249,06 грн. пені та 36 432,5 грн. штрафу
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Стефановська Т.В. -представник, довіреність № 7-Д-1 від 09.01.2009 року.
відповідача : Свиридюк В.Є - замісник директора, довіреність б/н від 20.03.2009 року.
інші : Пухтіцький І.О. - паспорт серії АА 418166 виданий 03.02.1997 року.
Подано позов про стягнення з СТОВ "Світанок" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння"" 115284,38 грн., в тому рахунку 72 865,00 грн. основного боргу, 2 331,69 грн. інфляційних витрат, 406,13 грн. 3% річних, 3 249,06 грн. пені та 36 432,5 грн. штрафу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 14.04.2008 року № 7/1504/пр238н.
Ухвалою суду від 28.01.2009 року порушено провадження у справі № 7/17-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.03.2009 року.
Відповідач в судове засідання 02.03.2009 року не з'явився, не надав витребуваних ухвалою суду від 28.01.2009 року документів, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Вказаний висновок зроблено судом виходячи з наявного у справі поштового повідомлення № 47869 з якого вбачається, що вказану ухвалу відповідач отримав 04.02.2009 року.
У зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 24.03.2009 року.
24.03.2009 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 30432,50 грн. штрафу. У вказаній заяві позивач посилається на клопотання відповідача про його скрутне фінансове становище та тривалі господарські відносини між сторонами.
Крім того, у цьому ж судовому засіданні відповідачем подано клопотання в якому останній просить суд винести рішення про сплату боргу виключаючи суми штрафних санкцій та пені у зв'язку з важким фінансовим становищем та фінансовою кризою. Також безпосередньо в судовому засіданні представником відповідача подано заяву про визнання позовних вимог у справі № 7/17-09 щодо стягнення 72 865,00 грн. основного боргу, 2 331,69 грн. інфляційних втрат, 406,13 грн. 3% річних, 3 249,06 грн. пені та 6000,00 грн. штрафу.
За письмовим клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
15.04.2008 року між ТОВ "Торговий дім "Насіння"" (Продавець) та СТОВ "Світанок" (Покупець) був укладений договір № 7-1504/пр238н, згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язувався в строки визначені договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в додатках до договору.
В додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили, що вартість товару сплачується на умовах відстрочки платежів в строк до 10.10.2008 року.
Виконуючи свої зобов'язання по договору позивач передав відповідачу товар (насіння цукрових буряків) на загальну суму 72865,00 грн.. Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № В-2904-2 від 29.04.2008 року, № В-1504-4 від 15.04.2008 року та довіреностями ЯОА № 207348 від 23.04.2008 року, ЯОА № 207330 від 15.04.2008 року на ім'я Торішного В.О..
Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що у видаткових накладних міститься посилання на договір від 15.04.2008 року № 7-1504/пр238н, що дає підстави стверджувати про поставку Товару за умовами зазначеного договору.
Відповідач всупереч умовам договору не розрахувався за поставлений товар в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, в додатках № 1 та № 2 до Договору сторони узгодили, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару до 10.10.2008 року.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3249,06 грн. пені, 2331,69 грн. інфляційних втрат, 406,13 грн. 3% річних та 6000,00 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 12.2 договору сторони встановили, що при порушені строків виконання зобов'язань за Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки.
Крім того, в п.12.3 Договору його сторони погодили, що при затримці оплати вартості товару понад один місяць Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 50 % (п'ятидесяти відсотків) від вартості неоплаченого товару.
Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.
При цьому судом здійснено перевірку розрахунку 3249,06 грн. пені та 406,13 грн. 3% річних за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з урахуванням наступного.
Так позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та пеню за період з 11.10.2008 року по 18.12.2008 року із зазначенням кількості днів прострочення в розмірі 68 днів. Однак фактично така кількість днів, при умові включення до періоду прострочення і 18.12.2008 року становить 69 днів.
З урахуванням цього розмір 3% річних та пені складає 412,11 грн. та 3296,84 грн., а не 406,13 грн. і 3249,06 грн. відповідно, як заявлено позивачем в позовній заяві.
Провівши перерахунок інфляційних втрат судом не виявлено помилок в ньому.
Також судом здійснено перевірку правильності нарахованого позивачем штрафу. Згідно наданого позивачем розрахунку штрафу вартість неоплаченого товару становить 72865,00 грн, 50 % від якого складає 36432,50 грн. (72865,00*50/100). Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.
Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем 3 % річних та пені, але суд задовольняє заявлені позивачем суми в межах його вимог.
При перевірці нарахування позивачем інфляційних втрат судом в межах заявлених ним періодів та сум заборгованості судом не виявлено помилок, а отже сума у розмірі 2331,69 грн. підлягає задоволенню.
Як вже було зазначено позивач подав в судовому засіданні заяву про відмову від позову в частині стягнення 30432,50 грн. штрафу.
Розглянувши заяву позивача з врахуванням заявлених ним вимог в повній сукупності суд дійшов висновку, що вказану заяву про відмову від стягнення частини штрафу слід розцінювати як заяву про зменшення позовних вимог з огляду на наступне.
Як наголошено в п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, зменшити розмір позовних вимог. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Заява позивача про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу приймається судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 72865,00 грн. доведеною.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 28.01.2009 року, від 02.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення (відмову від) позовних вимог в частині стягнення штрафу та заяви відповідача про визнання позовних вимог.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням сторін 24.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", с. Павлівка, Калинівського району, Вінницької області, - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03732376, р/р - 26007279762001 в ВФ КБ "ПриватБанк" м. Вінниця, МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141 - (інформація про реквізити - р/р - 260010230007 в ВАТ "БМ Банк", МФО-380913, ідентифікаційний код - 30674952) - 72865 грн. 00 коп. боргу (сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.), 3249 грн. 06 коп. пені (три тисячі двісті сорок дев'ять грн. 06 коп.), 406 грн. 13 коп. 3% річних (чотириста шість грн. 13 коп.), 2331 грн. 69 коп. інфляційних втрат (дві тисячі триста тридцять одну грн. 69 коп.), 6000 грн. 00 коп. штрафу (шість тисяч грн. 00 коп.) 848 грн. 52 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (вісімсот сорок вісім грн. 52 коп.) та 86 грн. 85 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (вісімдесят шість грн. 85 коп.).
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 березня 2009 р.
віддрук 3. прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Торговий дім "Насіння", вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03141.
3 - відповідачу - СТОВ "Світанок", с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область.