73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
26.03.2009 Справа № 7/37-ПД-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Генічеської міської ради, м.Генічеськ
до Повного товариства "Підприємство "Торговий сервіс", Генічеськ
про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним
за участю:
представників сторін:
від позивача - Порохня Є.С., нач. юр. відд., дов. №1-СП/02.09 від 16.02.2008р., у судове засідання, призначене на 26.03.2009р., не прибув
від відповідача - Діденко В.Є., представник, дор. від 20.01.2009р.
Позивач (Генічеська міська рада, м.Генічеськ, код ЄДРПОУ 04060008) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства укладений з відповідачем (Повне товариство "Торговий сервіс", м.Генічеськ, код 30278834) договір оренди земельної ділянки №040472000035 від 12.10.2004р.
Обгрунтовуючи позов, посилається на те, що договір оренди укладений без дотримання обов'язкових умов, необхідних для укладення договору оренди землі, на підставі недійсних та неіснуючих документів.
Договір укладено на 10 років, тоді як на підставі рішення Генічеської міської ради від 11.09.2002р. дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду відповідачу надано строком на п'ять років. Таким чином, укладення договору оренди на строк більший ніж 5 років без відповідної технічної документації є неправомірним і незаконним.
З посиланням на приписи ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" зазначає, що проект відведення земельної ділянки є невід'ємною частиною договору оренди.
Звертає увагу також на відсутність даних про проходження проектом державної землевпорядної експертизи, що ставить під сумнів його юридичну спроможність.
Згідно проекту відведення та договору оренди земельну ділянку передано в оренду як землю комерційного використання. Натомість правова норма ст.19 Земельного кодексу України не встановлює такого цільового призначення.
Звертає увагу на те, що земельну ділянку в оренду передано під розміщення ринку, проте, рада не має відомостей та документів, які свідчили б про надання дозволу на відкриття ринку або введення його в експлуатацію, що також є свідченням того, що земельна ділянка не використовується за її цільовим призначенням.
Просить поновити пропущений строк позовної давності для звернення за судовим захистом прав та інтересів, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин, пояснюючи при цьому, що про вищенаведені факти міській раді стало відомо у вересні 2008р. після проведення перевірки об'єкту, розміщеного на орендованій земельній ділянці комплексною комісією, створеною позивачем.
Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях зазначає, що викладені позивачем підстави позову не відповідають фактичним обставинам.
Земельну ділянку в оренду передано з дотриманням вимог діючого на час укладення договору законодавства, яке регулює правовідносини та процедуру передачі в оренду земельної ділянки.
Проект складався та затверджувався на підставі рішень уповноваженого органу - Генічеської міської ради. Земельну ділянку в користування передано на підставі складеного між сторонами акту приймання-передачі з проведенням державної реєстрації договору оренди.
Пункт 4 рішення Генічеської міської ради №762 від 27.11.2008р., яким визнано таким, що втратив чинність п.13 рішення цієї ж ради від 11.08.2004р. №448, на підставі якого строк дії договору оренди землі зменшено до п'яти років, визнано недійсним на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2009р. №13/6-О-09.
Відповідач стверджує, що протягом тривалого часу використовує земельну ділянку саме за її цільовим призначенням, сплачує за неї орендну плату, а також за наявності відповідних дозволів та проектів здійснює поетапне будівництво ринку.
Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради №86 від 20.03.2006р. затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації першої черги міського ринку. Право власності підприємства на новостворене нерухоме майно зареєстровано в Генічеському БТІ на підставі рішень третейського суду від 06.06.2008р.
Відповідно до п.7 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом №57/188/84/105 Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України МВС України, ДПА України, державного комітету стандартизації України, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р., адміністрація ринку лише узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку.
Просить відмовити у задоволенні позову, а також звернувся з письмовою заявою про застосування строку позовної давності, який позивачем пропущено без поважних причин.
Розгляд справи відбувався з перервою, оголошеною до 26.03.2009р.
Позивач, належним чином повідомлений у судовому засіданні про дату, час і місце розгляду справи, після оголошеної перерви у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, з заявою про відкладення розгляду справи не звернувся. Оскільки правова позиція позивача з врахуванням заперечень відповідача викладене суду у попередньому засіданні, поважність неявки не доведена, суд проводить розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд
24 вересня 2004р. між Генічеською міською радою (орендодавець) та підприємством "Торговий сервіс", м.Генічеськ, код 30278831 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 4248,9 кв.м, розташованої в м.Генічеськ, вул.Миру, 109-а.
Згідно пунктів 1, 8, 15 договору оренди землі підставою для його укладення було рішення Генічеської міської ради від 11.08.2004р. №448; строк дії договору - 10 днів; земельну ділянку передано в оренду під розміщення ринку.
Зазначений договір зареєстрований в Генічеському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №040472000035. Генічеською міською радою проведено факт засвідчення державної реєстрації 24.09.2004р. за №12.
В строкове платне користування земельну ділянку орендарю передано на підставі двостороннього акту приймання-передачі, складеного між учасниками договору оренди від 24.09.3004р.
За підстав, викладених у позовній заяві та описовій частині рішення позивач просить суд визнати договір оренди земельної ділянки недійсним як такий, що був укладений з порушенням вимог законодавства та без дотримання обов'язкових умов, необхідних для укладення договору оренди.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм юридичну оцінку, суд відмовляє позивачу у задоволенні заявленого позову як безпідставного та такого, що не грунтується на нормах чинного законодавства та належних доказах з врахуванням наступного.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість.
Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК україни.
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється в порядку, передбаченому процесуальними нормами, встановленими статтею 124 Земельного кодексу України "Про оренду землі" №161-ХІV від 06.10.1998р. зі змінами і доповненнями.
З наданих у справу належних доказів встановлено, що на підставі рішення Генічеської міської ради від 27.04.2000р. підприємству "Торговельний сервіс" погоджено місце розташування торгівельних рядів на земельній ділянці площею 0,042га по пр.Миру, 109 (територія ринку) із земель запасу. Згідно рішення міської ради №217 від 04.04.2001р. у АТП-16539 вилучено та передано в тимчасове користування позивача також земельну ділянку площею 180 кв.м. по пр.Миру, 109-а.
Рішенням Генічеської міської ради від 11.09.2002р. №40 підприємству "Торговий сервіс" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,425га по пр.Миру, 109-а, під ринком в оренду строком на 5 років із земель запасу.
Рішенням Генічеської міської ради від 09.09.2003р. №171 позивачу затверджено проект відведення земельної ділянки площею 4248,9 кв.м по пр.Миру, 109-а під діючим ринком в оренду терміном на 5 років з правом подальшого викупу, а рішенням №448 від 11.08.2004р. до вищеназваного рішення внесено зміни, на підставі яких затверджено проект відведення земельної ділянки та передано її в оренду на 10 років з орендною платою 11 349грн. на один рік.
Вищеперелічені рішення свідчать про дотримання як орендарем так і орендодавцем встановленої процедури, що передує укладенню договору оренди земельної ділянки та відповідність цих дій приписам ст.93, 123, 124 Земельного кодексу України.
Волевиявлення міської ради як орендодавця було здійснено у формі прийнятих вищеперелічених рішень і реалізовано шляхом укладення договору оренди, який відповідає вимогам статтей 13-16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору.
Отже, оспорюваний правочин вчинено у формі. встановленій законом, з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для його чинності.
Судом враховано той факт, що позивач, будучи уповноваженим органом, в межах наданих повноважень, відповідно до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняв рішення, яким затвердив проект відведення земельної ділянки підприємству "Торговельний сервіс" площею 4248,9кв.м. по пр.Миру, 109-а та передав її в оренду строком на 10 років (рішення №448 від 11.08.2004р., №171 від 09.09.2003р.). Зазначені рішення в установленому порядку не скасовані та не визнані недійсними, отже відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Виключно рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування (у конкретному випадку позивач) було підставою набуття відповідачем права користування земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній (державній) власності.
Не відповідають фактичним обставинам справи і наданим належним доказам також і доводи позивача щодо використання орендарем орендованої земельної ділянки не за її цільовим призначенням.
Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (сільськогосподарського призначення, громадської та житлової забудови тощо), встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Зважаючи на вказані положення земельного законодавства, вбачається, що передбачене оспорюваним договором використання спірної земельної ділянки в комерційних цілях - під розміщення ринку (п.15 договору), не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.
Факт її використання відповідно до договору підтверджено наданими у справу належними доказами; рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради від 20.02.2002р. №81 про погодження будівництва ринку згідно узгодженого проекту; отриманими від відповідних служб дозволами на виконання будівельних робіт, експертним висновком, техумовами; затвердженим згідно рішення виконкому Генічеської міської ради від 20.03.2006р. №86 актом Державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації першої черги міського ринку (торгівельні ряди) торгівельною площею 409,68 кв.м, загальними розмірами 18,75 м х 20,85м; актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно та незавершених будівництвом продовольчого та промислового павільйонів на підставі рішень третейського суду.
Враховуючи викладене, суд не має правових підстав для визнання укладеного договору оренди земельної ділянки недійсним.
Крім того, загальний строк позовної давності, закріплений ст.257 ЦК України, становить три роки. За загальним правилом даний строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб'єкта та характеру спірних правовідносин.
Оспорюваний договір між сторонами укладено 12 жовтня 2004р.
Частина 3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування правового інституту позовної давності лише за заявою сторони.
Відповідач в процесі розгляду справи звернувся з такою заявою.
Враховуючи обставини справи, виходячи з оцінки наведених позивачем причин пропуску строку позовної давності, суд не має підстав вважати їх поважними та такими, що свідчать про відсутність у заявника об'єктивної можливості здійснити захист своїх прав та інтересів.
Натомість, вирішуючи спір, суд не застосовує закінчення строку позовної давності як самостійну та єдину підставу для відмови в позові, а приймає рішення, врахувавши обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку поданим сторонами доказам з посиланням на закон та іншу нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.О. Задорожна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України