"25" лютого 2009 р.
Справа № 15/8-144
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу:
за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробничий комбінат "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, 46010
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об'їзна, 12/6а, м. Тернопіль
про стягнення заборгованості.
За участю представників сторін:
позивача: представник Чорняк Михайло Петрович -довіреність № 2007р-15 від 15.02.06р.;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Закрите акціонерне товариство "Виробничий комбінат "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об'їзна, 12/6а, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 8.753,31 грн., 383,58 грн. пені, 51,53 грн. 3 % річних та 340,62 грн. інфляційних нарахувань.
У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2009р. подав суду заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку із механічною помилкою у прохальній частині позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача 8.753,31 грн. заборгованості, 562 грн. пені, 73,83 грн. 3 % річних, 594,47 грн. інфляційних нарахувань та 20.000 грн. штрафу.
Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача в судове засідання без поважних причин не з'явився, однак у поданому суду 11.02.2009р. відзиві позовні вимоги визнав частково. Щодо стягнення штрафу, то просить суд врахувати, що хоча сума договору і становить 100.000 грн. однак позивачем виготовлено у 2008р. продукції на замовлення відповідача лише на суму 28.296,35 грн.. А тому вважає, що штрафні санкції повинні застосовуватись у відсотковому відношенні до суми виконаного зобов'язання 28.296,35 грн..
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - Закрите акціонерне товариство "Виробничий комбінат "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, зареєстроване Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 28.10.1999р., що підтверджується довідкою № 31-159 Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Виробничий комбінат "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об'їзна, 12/6а, м. Тернопіль, (Замовник) укладено договір № 15/08, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися:
- Виконавець зобов'язався виготовити Замовнику друковану продукцію, а Замовник зобов'язався прийняти її та повністю оплатити її вартість у відповідності до умов даного договору (п. 1.1. договору);
- порядок розрахунку, сума договору та ціна продукції визначені сторонами в Додатку № 1 до договору, який погоджений ними та є невід'ємною частиною договору, а саме: згідно п. 1 додатку № 1 до договору, оплата Замовником здійснюється за загальною ціною продукції шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця; сума договору становить 100.000 грн. (п. 8. додатку № 1 до договору).
Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2008 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.
До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань по договору № 15/08 від 01.01.2008р., в період з 03.09.2008р. по 13.10.2008р. передав відповідачу друкованої продукції на суму 18.164,60 грн., проте останній своєчасно та повному обсязі за неї не розрахувався, допустивши заборгованість станом на 01.10.2008р. 11.677,91 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, складеним сторонами станом на 01.10.2008р..
Також згідно накладної № 2661 від 13.10.2008р. позивач передав відповідачу через його представника Флиста І.П. (довіреність № 13 від 10.10.2008р.) друковану продукцію (етикетку) на загальну суму 6.575,40 грн..
Відповідач частково оплатив поставлену позивачем продукцію (етикетку) в сумі 9.500 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 17.11.2008р., а також копіями прибуткових касових ордерів від 07.10.2008р. та від 10.10.2008р., і станом на день розгляду справи несплаченими залишилися 8.753,31 грн. заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За порушення терміну оплати згідно п. 2.4. вищезазначеного договору, п. 4, 8 Додатку № 1 до Договору, замовник виплачує виконавцеві за вимогою останнього штраф у розмірі 20 відсотків від загальної суми договору (п. 3.4. договору).
Згідно п. 3.5. договору, за прострочення в оплаті продукції замовник виплачує виконавцеві за вимогою останнього пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період листопад 2008р. -січень 2009р. відповідачу нарахована пеня в сумі 562 грн., що підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена.
Відповідно до положень ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити штрафні санкції у розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно п. 3.4 договору від 01.01.2008р. за порушення п. 2.4, п.п. 4, 8 Додатку № 1 , Замовник виплачує виконавцеві за вимогою останнього штраф у розмірі 20% від загальної суми договору.
Позивач, заявляючи до стягнення 20 000 грн. штрафних санкцій, виходив з того, що п. 8 додатку № 1 до договору 15/08 від 01.01.2008р. визначено суму договору , яка складає 100.000 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.. 173 ГК України під господарським зобов'язанням розуміють правовідносини, що склалися між учасниками відносин у сфері господарювання, в силу яких один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші) на користь іншого суб'єкта або утриматись від вчинення певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Отже, законодавець пов'язує розмір штрафних санкцій із сумою зобов'язання, що, відповідно до умов договору 15/08 від 01.01.2008р. та вчинених сторонами дій на виконання цих умов, складає 28.296,35 грн.
А відтак 20% штрафних санкцій, передбачених договором за неналежне виконання умов в частині розрахунку за одержану продукцію, слід вираховувати із загальної суми зобов'язання по договору, що складає 28296,35 грн.
Виходячи з наведеного позовні вимоги щодо стягнення 20000 грн. штрафних санкцій підлягають до задоволення частково в сумі 5659,27 грн.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати за надані послуги, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 594,47 грн. інфляційних нарахувань за період листопад 2008р. -січень 2009р. та 73,83 грн. 3 % річних за вказаний період правомірними.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, станом на день розгляду спору не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Виробничий комбінат "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об'їзна, 12/6а, м. Тернопіль, 8.753,31 грн. заборгованості за друковану продукцію, 562 грн. пені, 594,47 грн. інфляційних нарахувань, 73,83 грн. 3 % річних та 5.659,27 грн. штрафу підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені останнім.
Державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об'їзна, 12/6а, м. Тернопіль, код 34042038 на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничий комбінат "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, код 30622600 - 8.753,31 грн. заборгованості за поставлений товар, 562 грн. пені, 594,47 грн. інфляційних нарахувань, 73,83 грн. 3 % річних та 5.659,27 грн. штрафу, 117,34 грн. державного мита та 46,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 14340,73 грн. штрафу відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5.Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 12 березня 2009р.через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська