17.03.09
Справа №АС11/51-09.
За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Думівське», с. Думівка, Краснопільський район, Сумська область
Про стягнення заборгованості в сумі 21 626 грн. 88 коп
Суддя ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники:
від позивача Груздо Т.С.
від відповідача Сітайло Ю.А.
В судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2009 року розгляд справи відкладався до 17.03.2009 р.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 21 626 грн. 88 коп., з яких: 19 646 грн. 16 коп. - розмір нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо створення 2 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році та 1 980 грн. 72 коп. - пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 23.12.2008 р.
В попереднє судове засідання відповідач надав заперечення на адміністративний позов в якому зазначив, що фактично на підприємстві - СТОВ «Думівське» у 2007 році було створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів і на підприємство було прийнято 12.07.2005 року інваліда 1 групи Левченка М.Ф., який працював різноробочим току, що підтверджується наказом про прийом на роботу № 17 від 12.07.2005 р. та відповідним посвідченням, і Шульга В.І., інвалід ІІ групи, який працював сторожем, що підтверджується наказом № 17 від 12.07.2005 р.
Представникам позивача та відповідача розяснено їх права та обовязки, відповідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України на підприємство з правом найму робочої сили покладається забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до поданого відповідачем статзвіту з праці за 2007 р. вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 39 особи, т.б. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить дві особи. Позивач посилався на те, що фактично відповідачем не було створено робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до наданого відповідачем звіту у відповідача розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 9 823 грн. 08 коп.
Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, становить 19 646 грн. 16 коп.
Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 1 980 грн. 72 коп. пені, яка виникла станом на 23.12.2008 р.
В обґрунтування свого твердження, позивач посилається на акт перевірки виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями № 197 від 01.08.2008 р., яким начебто і було встановлено відсутність створення робочих місць, зокрема, в даному акті зазначено, що згідно пояснень гр. Левченко М.Ф. та гр. Шульги В.І. вони ніколи не працювали на даному підприємстві, але судом встановлено, що цей факт спростовується матеріалами справи, а саме: іншими поясненнями вищезазначених громадян та постановою слідчого прокуроратури Краснопільського району Краснощокова М.М. від 27.11.2008 р. про закриття кримінальної справи відносно службових осіб СТОВ «Думівське» за фактами службового підроблення ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005-2007 рр., іншими матеріалами справи та поясненнями представників сторін, наданими в судовому засіданні.
В судовому засіданні відповідачем було надано докази працевлаштовання 2 інвалідів, а саме Левченко М.Ф., Шульгу В.І., що підтверджується звітністю про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р., наказом № 17 від 12.07.2005 року, посвідченнями про призначення пенсії по інвалідності зазначених інвалідів, довідкою головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 2204/09-28 від 06.03.2009 р.
Таким чином, відповідно до встановленого на 2007 рік нормативу, було створено два робочих місця для працевлаштування інвалідів і працевлаштовано два інваліди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови підписано 23.03.2009 року.