19.03.09
Справа №АС 5/49-09.
Господарський суд Сумської області у складі:
головуючого судді: Гудима В.Д.
при секретарі судового засідання: Глущенко Є.В., розглянув справу
за позовом контрольно-ревізійного управління в Сумській області
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Племзавод Василівка», с. Василівка Лебединського району сумської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Василівської сільської ради
про звільнення земельної ділянки
За участю представників сторін:
Від позивача - Соловей П.О.
Від відповідача - директор Ткаченко О.І., бухгалтер Рудик Л.В.
Від третьої особи - не прибув
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, а саме 61,89 га земель на місці шляхів між паями громадян Василівської сільської ради, що знаходяться в оренді у відповідача.
Відповідач подав відповідь на позовну заяву, в якій просить позовну заяву залишити без розгляду.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, матеріалів в обґрунтування своєї позиції у справі не подала.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Висилівської сільської ради Лебединського району за період з 01.09.05 р. по 31.05.08 року було виявлено порушення земельного законодавства, які викладені в акті ревізії від 24.06.08 року № 15-21/37 (а.с.5-10).
За результатами ревізії було складено лист-вимогу від 01.07.08 р. № 15-14/480 (а.с. 11) в якому Василівській сільській раді ставилася вимога вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Враховуючи, що Василівською сільською радою не було забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень, позивач звернувся з даним позовом до суду на підставі ст. 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні».
Як зазначено в акті від 24.06.08 року № 15-21/37, під час ревізії було проведено фактичне обстеження використання площ земельних ділянок - паїв громадян орендарями станом на 12.06.08 року і встановлено, що всупереч проектної документації на розподіл земельних ділянок на паї, де проектом передбачено наявність доріг, відповідачем обробляються і використовуються під посіви 61,89 га земель на місці доріг. Шляхи між паями належать до державної власності і договори оренди на них не укладені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач самовільно використовує земельні ділянки під шляхами, чим порушує вимоги ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.
Як зазначає позивач, відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Відповідач надав відповідь на позовну заяву, в якій зазначив, що дійсно користується земельним ділянками сільськогосподарського призначення за договорами оренди земельних паїв з мешканцями Василівської сільської ради, однак на час укладення договорів між відповідачем та власниками земельних ділянок, на земельні ділянки державної власності, передбачені для облаштування доріг, які б забезпечили безперешкодний допуск власників паїв до своїх земельних ділянок, не було розроблено відповідної документації.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки зазначені вище землі під шляхами і на даний час не мають формальних ознак земельної ділянки, позивачем не подано матеріалів із зазначенням яку саме земельну ділянку потрібно звільнити, доказів встановлення її меж, визначення конкретного місця розташування.
Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи відкладався, позивач не подав матеріалів, за якими можна було б ідентифікувати земельну ділянку, про звільнення якої подано позов, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не підтверджуються поданими матеріалами, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Д. Гудим
Повний текст постанови підписано 23.03.09 р.